Рішення № 25251818, 16.07.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.07.2012 Справа № 0814/4651/2012

Номер провадження 2/0814/2294/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі :

головуючого - судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Васильєвій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом в якому зазначила, що разом з відповідачем по справі, мають спільну дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від «12» травня 1994 року.

Після розлучення, син залишився мешкати з матір'ю позивачкою по справі, утримувала сина вона на свої кошти та на аліменти, які стягувалися з відповідача за рішенням суду. Враховуючи досягнення сином повноліття, виплата аліментів на його утримання була припинена.

На теперішній час син навчається на 1-му курсі енергомашинобудівного факультету Харківського політехнічного інституту, на денній формі навчання, що підтверджується довідкою від 5 березня 2012 року №66/140/1161, та мешкає у гуртожитку м. Харків, що також підтверджується довідкою від 6 березня 2012 року №2-111.

ОСОБА_1 не має офіційного місця роботи, працює по найму у приватних осіб, отримує заробітну плату 1000 гривень на місяць. В зв'язку з цим вона не в змозі самостійно утримувати сина, у зв'язку з тим, що йому необхідні кошти на проїзд до місця навчання, оплату гуртожитку, підручники, одяг, харчування, тощо, що й зумовило її про звернення до суду.

Відповідач в змозі надавати матеріальну допомогу синові, оскільки він працює приймальником поїздів станції Шепетівка, та його заробітна плата складає 2000 гривень на місяць. Аліментів на утримання інших осіб відповідач не сплачує.

У зв'язку з вищевикладеним, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі ј частини усіх видів його заробітку до досягнення сином 23-х років.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги викладені в заяві підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, оскільки не має можливості самостійно утримувати сина, який продовжує навчання. Пояснила суду, що офіційного місця роботи не має, працює по найму у приватних осіб та отримує заробітну плату у розмірі 1000 гривень. Цієї суми їй ледве вистачає на своє утримання та сплату комунальних послуг. В свою чергу відповідач офіційно працює та має можливість допомагати матеріально утримувати сина.

При виконанні судового доручення про допит відповідача, як вбачається з протоколу судового засідання від 21 травня 2012 року Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, заявлений позов ОСОБА_2 не визнав, та не погодився сплачувати аліменти у розмірі ј частини всіх видів його заробітку. Позов не визнає через те, що син вже повнолітній і може сам працювати. З'явив бажання особисто бути присутнім на розгляді справи. Про розгляд справи за його відсутності не погодився.

В зв'язку з бажанням відповідача бути особисто присутнім у судовому засіданні суд з урахуванням цього призначив судове засідання на 02.07.2012 року.

Але в призначене судове засідання відповідач не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.

Неявка в судове засідання відповідача, судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.

Згідно із положенням статті 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи лише в разі першої неявки в судове засідання належним чином повідомлені сторони без поважних причин, з урахуванням поважності або неповажності явки сторін до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Отже, згідно із вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, тому на підставі ст. 169, 224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позов пред'явлений обґрунтовано і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, ст.. 131 ЦПК України передбачає, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.. 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походження дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та згідно зі ст.. 181 СК України одним із способів виконання батьками свого обов'язку щодо утримання дитини є стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), які присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

У відповідності зі ст.182 СК України розмір аліментів на одну дитину при будь-яких обставинах не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ст.200 Сімейного Кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку платника аліментів.

В судовому засіданні встановлено, що мають сторони по справі спільну дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від «12» травня 1994 року (а.с.2).

Після розлучення, син залишився мешкати з матір'ю позивачкою по справі, утримувала сина вона на свої кошти та на аліменти, які стягувалися з відповідача за рішенням суду. Враховуючи досягнення сином повноліття, виплата аліментів на його утримання була припинена.

На теперішній час син навчається на 1-му курсі енергомашинобудівного факультету Харківського політехнічного інституту, на денній формі навчання, що підтверджується довідкою від 5 березня 2012 року №66/140/1161, та мешкає у гуртожитку м. Харків, що також підтверджується довідкою від 6 березня 2012 року №2-111 (а.с.3,4).

ОСОБА_1 не має офіційного місця роботи, працює по найму у приватних осіб, отримує заробітну плату 1000 гривень на місяць. В зв'язку з цим вона не в змозі самостійно утримувати сина, оскільки йому необхідні кошти на проїзд до місця навчання, оплату гуртожитку, підручники, одяг, харчування, тощо, що й зумовило її про звернення до суду.

Відповідач в змозі надавати матеріальну допомогу синові, оскільки він офіційно працює та отримує заробітну плату, що підтверджується довідкою з місця роботи. Аліментів на утримання інших осіб не сплачує.

Крім того, доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень відповідачем не було надано.

Аналізуючи у сукупності надані сторонами докази в обґрунтування позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 аліментів, у зв'язку із навчанням сина ОСОБА_3, в розмірі 1/4 частики від заробітку відповідача, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 15 квітня 2012 року і до досягнення ним 23 років.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 84, 121, 180, 181, 182, 199, 200 СК України, ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212, 224, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, аліменти у зв'язку із навчанням сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати з 25.04.2012 року на весь період навчання або до досягнення ним 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, на користь Державного бюджету Ленінського району м. Запоріжжя (р\р 31211206700006 в УДКУ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУДКУ у Запорізькій області, ОКПО 38025423, МФО 813015, код суду 37408421) - судовий збір у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Козлова