Рішення № 25247354, 17.07.2012, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 0707/4841/2012

2/0707/1987/2012

ряд стат звіту 4

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 липня 2012 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Морозової Н. Л.

при секретарі Купинець М. М.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Мукачеві, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про захист права власності та вселення у житловий будинок,

в с т а н о в и в:

31 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про виділ в натурі належної їй на праві спільної часткової власності частини домоволодіння АДРЕСА_1.

У процесі розгляду справи судом, позивач-ОСОБА_1 неодноразова змінювала свої позовні вимоги. Так, 19.06.2012 року позивач, в порядку ст. 31 ЦПК України подала заяву про збільшення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 фактично змінила їх формулювання не змінюючи при цьому суті заявлених нею первісних вимог, де просила про захист права власності та вселення у домоволодіння, а тепер просить: зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди у здійсненні нею права власності на 3\4 частини домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 у частині користування будинком АДРЕСА_1 та захистити її право на користування 3\4 частини домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 шляхом її примусового вселення у вказаний будинок.

Вимоги позову мотивує тим, що 3\4 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, яке з 12.01.2000 року - дня прийняття рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, належать їй на праві спільної часткової власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мукачівською ДНК від 11.12.1999 р. по реєстру за № ІІ-3388. У даному будинку вона зареєстрована, однак відповідач у справі -її рідний брат ОСОБА_4, якому належить ј частини вказаного домоволодіння, без будь-яких правових підстав, перешкоджає їй у здійсненні права власності в частині користування належною їй частиною будинку АДРЕСА_1, тобто не допускає її до користування нею належною їй часткою майна.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, просили їх задоволити у повному обсязі, при цьому позивач повідомила, що з 2007 року відповідач поміняв замки на воротах та вхідних дверях будинку, 3\4 частини якого є її приватною власністю, проживає там з сім'єю, а її не допускає на територію домоволодіння. Вона маючи власне вказане житло і будучи в ньому зареєстрованою, позбавлена права там фактично проживати та користуватися ним, а ним протиправно користується відповідач. У добровільному порядку її брат не має наміру допустити її до вселення та проживання у вказаному будинку на належних їй 3\4 частинах такого.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що його довіритель ОСОБА_4 проживає у вказаному будинку та має намір визнати за собою право власності на все домоволодіння, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд знаходить вимоги, викладені у позовній заяві, підлягаючими повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Мукачівською ДНК від 11.12.1999 р. по реєстру за № ІІ-3388, набула право власності на 3\4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та зареєструвала його у встановленому законом порядку, що вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /реєстрацію проведено 12.01.200 року/. Право власності ОСОБА_1 на 3\4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не оспорювалось.

Відповідачу ОСОБА_4 відповідно належить 1\4 частина домоволодіння АДРЕСА_1.

Як вбачається з висновку № 20 судової будівельно-технічної експертизи від 23.02.2008 року, реальний розподіл житлового будинку між співвласниками відповідно до визначених ідеальних ј та ѕ - неможливо, відповідно до діючих ДБН (а.с.44 т.1).

Судом встановлено, та не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні, що відповідач у справі - ОСОБА_4 займає та користується повністю всім будинком та домоволодінням в цілому, без будь-яких правових на те підстав.

З пояснень позивача вбачається, що вона не давала своєї згоди на користування відповідачем належною їй частиною спірного домоволодіння.

Згідно ч.3 ст.10, ст.60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки стороною відповідача не надано будь-яких доказів того, що всім спірним домоволодінням він користується на законних підставах, суд вважає, що представник відповідача не довів правомірності користування його довірителем тією частиною домоволодіння, що належить позивачу.

З пояснень позивача та її представника вбачається, що позивач, будучи зареєстрованою у спірному будинку, з 2007 року жодного дня не проживала та не мала доступу до будинку, так як відповідач -її брат ОСОБА_4 змінив вхідний замок на вхідних дверях та не визнає її право спільної часткової власності на частину будинку та домоволодіння в цілому.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи співвласником, а відтак власником 3\4 - більшої частини домоволодіння АДРЕСА_1, фактично позбавлена права вільного доступу до належного їй майна та користування ним для свого проживання, чим порушено її право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник вправі вільно розпоряджатись своєю власністю.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право, і відновлення становища, яке існувало до порушення.

Права власника житла визначені ст. 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідач ОСОБА_4 без будь-якої правової підстави, зайняв ѕ частини будинку АДРЕСА_1 належну позивачу, став її використовувати для власних потреб, на вимоги співвласника домоволодіння ОСОБА_1 допустити її до вселення та проживання в будинку не реагує.

Такі дії відповідача, порушують право власності позивача та перешкоджають позивачу користуватися належною їй частиною будинку та домоволодіння для її проживання в такому, тому вимоги позову підлягають до задоволення.

Виходячи з положень ст. 319 ЦК України, власник не може виходити за загальні межі здійснення цивільних прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам інших громадян. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення їх прав. Це правило доповнює положення ст. 13 Конституції України, та ч.2 ст. 318 ЦК України, які передбачають, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом..

У розрізі положень цієї статті ОСОБА_4, який володіє 1\4 частиною домоволодіння не може використовувати свої права власника на шкоду правам іншого співвласника цього ж домоволодіння, ОСОБА_1, яка володіє 3\4 частинами такого.

Керуючись ст. ст.10, 60, 208, 209, 212-218, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 16,316-319, 321, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд -

р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності на 3\4 частини домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 у частині користування будинком АДРЕСА_1.

Захистити право ОСОБА_1 на користування 3\4 частини домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 шляхом її примусового вселення у вказаний будинок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н