Рішення № 25245898, 03.07.2012, Брянківський міський суд Луганської області

03.07.2012

Справа №1206/839/12

Провадження №2-1206/223/12

Рішення

імЕНЕм України

03 липня 2012 року м.Брянка

Брянківський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді -Снегірьова В.А., при секретарі -Дуванській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та стягнення грошової суми, та зустрічним позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась у суд із зазначеним вище позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що 20.12.2010 року між ними укладено договір про надання посередницьких послуг, на підставі якого вона передала відповідачу гроші в сумі 14000 грн., але відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, гроші повертати відмовляється, посилаючись на їх відсутність. Просить визнати договір про надання послуг від 20.12.2010 року, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 дійсним, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 14000 грн. та накласти арешт на об'єкти нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 у якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що з 05 березня 2011 року є власником нежилої будівлі, загальною площею 3448.5 кв.м (Літ. «А») і нежилої будівлі (допоміжної будівлі), загальною площею 68.4 кв.м (Літ. «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які придбала у ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2011 року. Вона дійсно зверталась до ОСОБА_2 за консультацією щодо продажу зазначеного нерухомого майна, але потім змінила наміри, при цьому з ОСОБА_1 вона не знайома і ніяких договорів з нею не укладала та ніяких грошей від неї не отримувала. Вважає себе належним власником зазначеного нерухомого майна, так як придбала його на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2011 року; накладення арешту на зазначені об'єкти нерухомості порушить її права власника, тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання договору дійсним та накладення арешту та задовольнити її позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилась, суду надала заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_4 та розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, суду надав заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_4 та розгляд справи за його відсутності.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилась, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, суду надав заяву про визнання в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_4 та розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши наданні сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, встановив наступне:

- 20.12.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір про надання посередницьких послуг (а.с.4-5);

- з копії свідоцтва про право власності від 21.06.2010 року вбачається, що нежила будівля, загальною площею 3448.5 кв.м (Літ. «А») і нежила будівля (допоміжна будівля), загальною площею 68.4 кв.м (Літ. «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належала ОСОБА_5 (а.с.17-18);

- з договору купівлі-продажу нежилої будівлі, загальною площею 3448.5 кв.м (Літ. «А») і нежилої будівлі (допоміжної будівлі), загальною площею 68.4 кв.м (Літ. «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 02.02.2011 року між ОСОБА_5, як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем, убачається, що право власності на зазначені об'єкти нерухомості належить ОСОБА_3.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законодавством, в тому числі на підставі правочинів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з системного аналізу цивільного законодавства України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а угоди щодо нерухомого майна підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 392 ЦК одним з шляхів захисту права власності є можливість визнання права власності в судовому порядку за рішенням суду, якщо таке право оспорюється або не визнається. Статтею 16 ЦК прямо передбачено, що способом захисту цивільних прав є визнання права.

Згідно до вимог ст.ст.15, 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання чи оспорювання та право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Суд, аналізуючи правовідносини, що склалися між особами, які беруть участь у справі та правові норми, які регулюють їх, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки діючим законодавством України не передбачено можливості визнання дійсним рішенням суду правочину для якого не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення.

Згідно приписів ч.2 ст.113 ЦПК України зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, навпаки, підлягають задоволенню, оскільки, як вбачається з первісного позову, ОСОБА_1 просить накласти арешт на об'єкти нерухомості, що свідчить про спір відносно прав власника на зазначені об'єкти нерухомості.

За таких обставин суд вважає за необхідне, визнати за ОСОБА_3 право власності на нежилу будівлю, загальною площею 3448.5 кв.м (Літ. «А»), нежилу будівлю (допоміжну будівлю), загальною площею 68.4 кв.м (Літ. «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що раніше належали ОСОБА_5.

Керуючись, ст. ст.3, 11, 14, 16, 220, 328, 334, 392, 655-657 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 113 ч.2, 174, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нежилої будівлі, загальною площею 3448.5 кв.м (Літ. «А») і нежилої будівлі (допоміжної будівлі), загальною площею 68.4 кв.м (Літ. «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 від 05.03.2011 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5, дійсним.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на нежилу будівлю, загальною площею 3448.5 кв.м (Літ. «А»), нежилу будівлю (допоміжну будівлю), загальною площею 68.4 кв.м (Літ. «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати право власності за ОСОБА_3 на нежилу будівлю, загальною площею 3448,5 кв.м (Літ. «А»), нежилу будівлю (допоміжну будівлю), загальною площею 68,4 кв.м (Літ. «Б»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Брянківський міський суд, а особами, які не були присутні у судовому засіданні - у той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: