Ухвала суду № 25234917, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-14542/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Є.

Федорова М.О

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2008

у справі №7/192-АП-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш»

до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Юженергомаш») звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Нова Каховка) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.03.2007 №0000652301/0 та №0000642301/0.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 19.07.2009, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2008 скасовано постанову Господарського суду Херсонської області від 19.07.2009 і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2008 та залишити в силі постанову Господарського суду Херсонської області від 19.07.2009, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 12.03.2007 по 13.03.2007 було проведено позапланову перевірку позивача з питань правовідносин з суб'єктами господарювання - ТОВ «Апекс-2004»та ТОВ «Паливно-транспортна компанія», за результатами якої складено акт перевірки від 13.03.2007 №213/270-30556910.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем норм пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7, п.п. 1, 3 ст. 1, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.03.2007 №0000642301/0 та №0000652301/0, згідно яких донараховано податкове зобов'язання по ПДВ за основним платежем у сумі 2230058,00 грн., штрафній санкції в розмірі 1115029,00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 293012,00 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 124865,00 грн. по безпідставно відшкодованій сумі ПДВ (249730,00 грн.).

Судами зазначено, що між ТОВ «Юженергомаш» та ТОВ «Апекс-2004», ТОВ «Паливно-транспортна компанія»було укладено договори на поставку продукції виробничо-технічного призначення (електродвигуни).

Договірні зобов'язання сторонами по укладених угодах повністю виконано.

На відвантажену продукцію продавцями виписано і надано покупцю податкові накладні заповнені у відповідності з вимогами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сплачений в ціні електродвигунів ПДВ по операціях з суб'єктом господарювання ТОВ «Апекс-2004»у сумі 2070915,00 грн. та по операціях з ТОВ «Паливно-транспортна компанія»у сумі 490709,67 грн. (всього 2561624,67 грн.) у відповідних звітних податкових періодах ТОВ «Юженергомаш»віднесено до складу податкового кредиту.

В процесі проведених зустрічних перевірок було встановлено, що ТОВ «Апекс-2004»з моменту реєстрації не звітує до ДПІ, а ТОВ «Паливно-транспортна компанія»не знаходиться за юридичною адресою, її місцезнаходження не встановлено, на протязі останніх двох років звітує про відсутність своєї діяльності. Згідно акта від 11.03.2006 №4 ДПІ в м. Славутич анульовано реєстрацію платника ПДВ з 11.03.2006.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Апекс-2004»та ТОВ «Паливно-транспортна компанія»не сплатили суму податку на додану вартість до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді, тому позивач не мав права включати відповідні суми до сум податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з суб'єктами господарювання - ТОВ «Апекс-2004»та ТОВ «Паливно-транспортна компанія»(грудень 2004 року - липень 2005 року) діяли норми в редакції чинній у 2004 році - березні 2005 року, а також в редакції, з врахуванням змін і доповнень, внесених Законом № 2505-ІУ від 25.03.2005, яка набрала чинності з 31.03.2005.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній до 31.03.2005 визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно зазначеної правової норми в редакції Закону № 2505-ІУ, який набрав чинності з 31.03.2005, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»у редакції чинній за станом на 31.03.2005 визначив два випадки неможливості включення витрат по сплаті ПДВ до податкового кредиту звітного періоду: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів та у разі не підтвердження витрат по сплаті ПДВ податковими накладними.

З врахуванням змін та доповнень, внесених Законом №2505-ІУ, який набрав чинності з 31.03.2005 не дозволено включення до складу податкового кредиту платника податку витрат в зв'язку з придбанням товарів та основних фондів, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно із статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону; витрат, пов'язаних з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі проведення розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 даного Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач одержував продукцію від постачальників - ТОВ «Апекс-2004»та ТОВ «Паливно-транспортна компанія», які у встановленому законом порядку були зареєстровані платниками ПДВ, перебували на обліку в органах ДПС і мали свідоцтва платників ПДВ на момент здійснення з позивачем господарських операцій і виписки податкових накладних.

По кожній з операцій покупцю позивачем було виписано і надано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції вірно зазначено, що несплата податку продавцями позивача при фактичному здійсненні господарських операцій, не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Якщо безпосередні контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Встановлені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування ПДВ, і тим більше донарахування податкових зобов'язань за основним платежем та застосування штрафної (фінансової) санкції, у разі, якщо позивач виконав усі умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцями, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі належно оформлених податкових накладних.

Виходячи з викладеного, постанова Господарського суду Херсонської області від 19.07.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2008 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2008 та залишення в силі постанови Господарського суду Херсонської області від 19.07.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юженергомаш»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2008 скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Херсонської області від 19.07.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова