Рішення № 25231268, 29.03.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1376/11

29.03.2012 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

у складі:

головуючого судді Іщенка І.В.,

при секретарі Бажиній І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на заставлене майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк», Кримське РУ Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» про визнання прострочення кредитора, провини кредитора як підстави відповідальності за порушення зобов'язання за договором застави транспортного засобу від 10.07.2008р. 36/АК-00018.08.2

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду позивач Публічне Акціонерне Товариство «Родовід Банк» (далі Банк) просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 438250,14 гривень. Вимоги мотивовані тим, що між сторонами, було укладено кредитний договір № 36/АК-00018.08.2 від 10 липня 2008 року (далі Договір), за яким ОСОБА_1 отримав 16585 доларів США, за умови повернення і в строки зазначені в договорі. Зобов'язання за кредитними договорами було забезпечено договором застави, за якими позивач набуває права задовольнити свої вимоги в разі порушення зобов'язань за договором. Умови кредитного договору відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач уточнив позовні вимоги, просив звернути стягнення на заставлене майно автомобіль марки CHEVROLET LACETTI NF - 196, випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 в рахунок погашення заборгованості за Договором в сумі 658653,80 гривень (а.с. 192-194).

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 не погодився з вимогами позову, звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання прострочення кредитора, провини кредитора, як підстави відповідальності за порушення зобов'язання за договором застави транспортного засобу від 10.07.2008р. 36/АК-00018.08.2, мотивуючи вимоги тим, що він отримав відмову від позивача про надання кредитних канікул, у зв'язку з чим мав певні труднощі що до сплати кредиту. Тому в березні 2009 року на вимогу співробітників Банку передав автомобіль, що є предметом застави. Однак, до цього часу автомобіль, у рахунок погашення заборгованості, реалізовано не було. Вважає, що Банком порушено зобов'язання за договором застави, у зв'язку з чим просив звільнити його від штрафних санкцій та відмовити у задоволенні позову повністю, а також застосувати строк позовної давності та розірвати кредитний договір (а.с. 100-102, 140-141).

Представник відповідача в судовому засіданні, підтримала вимоги зустрічної позовної заяви, наголосила, що Банком було порушено вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», тому просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Згідно розділу 3 Договору позичальник зобов'язаний виплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит в строки обумовлені Договором (а.с. 10).

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором щодо погашення заборгованості за основним та простроченим кредитом у розмірі 15796,94 доларів США, процентами за користування кредитом у розмірі 4983,05 доларів США, 3% річних від простроченої суми - 592,50 доларів США (а.с. 195-196). Отже зазначені суми повинні бути стягнуті з відповідача.

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 61065,37 доларів США за несвоєчасне виконання зобов'язань по кредитному договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 61065,37 доларів США станом на 01 лютого 2012 року підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.(а.с. 196).

Приписами пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що сума пені значно перевищує заборгованість за Договором, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені та стягнути з відповідача суму пені у розмірі заборгованості за кредитом, тобто 15796,94 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язань за Договором між Банком та відповідачем був укладений договір застави транспортного засобу від 10 липня 2008 року (а.с. 21-23)

За умовами зазначеного договору заставодавець передає в забезпечення виконання ним зобов'язань за Договором належний йому автомобіль марки CHEVROLET LACETTI NF - 196, випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу видане Сімферопольським ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України від 09 липня 2008 року).

Відповідно до положень статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду .

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавець визначив судове звернення стягнення на предмет застави та досудове врегулювання спору відповідно до вимог статті 26 цього Закону, за якою одним із способів позасудового звернення стягнення є продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано від відповідача заставне майно у володіння за актом прийому-передачі, однак реалізація банком заставленого майна не відбулася, оскільки відповідач відмовився добровільно виконувати умови договору та сприяти банку в реалізації його прав щодо предмета застави (а.с. 128).

Таким чином, між сторонами договору виник спір щодо заставного майна, а відтак досудовий порядок звернення стягнення на предмет застави став неможливий, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Приписами статті 11 цього ж Закону визначено, що обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Статтею 25 передбачено, що позивач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Відповідно до пункту 3.1.2.1 договору застави, у разі звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду, заставодавець до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомляє всіх осіб, на користь яких установлено зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні дані про реєстрацію Банком в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та письмових повідомлень всіх обтяжувачів, а наявні в матеріалах справи листи - претензії не є належними доказами на підтвердження дотримання Банком передбачених Законом та договором процедури і порядку звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд вважає, що у задоволенні позову Банку в цій частині необхідно відмовити (а.с. 128-129).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при обчисленні заборгованості за Договором не підлягає врахуванню вартість автомобіля, що є предметом застави. З тієї ж причини суд не приймає до уваги висновок експерта (а.с. 152-168).

Відповідно до статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

На вимогу позивача вимоги в частині стягнення суми боргу підлягають задоволенню з урахуванням курсу валют НБУ в розмірі 296972,60 гривень (37169,43 доларів США х 7,9897 гривень).

Щодо зустрічних позовних вимог, суд не знаходить підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Вимоги про стягнення неустойки Банком заявлені в межах строку позовної давності.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. У подальшому при невиконанні рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

Таким чином, у силу зазначених правових норм, за загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по первісному позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі статей 11, 526, 536, 549, 550, 554, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на заставлене майно задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2/АДРЕСА_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» (ЄРДПОУ 14349442, м. Київ, вул. Північно - Сирецька, 1-3) (к/р 32008171201, МФО 321712, в Головному Управлінні НБУ в м. Києві та Київської області) суму боргу за договором кредиту у розмірі 296972 (двісті дев'яносто шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривень 60 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, пені, а також судові витрати в сумі 1820 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк», Кримське РУ Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» про визнання прострочення кредитора, провини кредитора як підстави відповідальності за порушення зобов'язання за договором застави транспортного засобу від 10.07.2008р. 36/АК-00018.08.2 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя