Ухвала суду № 25229241, 17.07.2012, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-2350/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Медведевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Добробут»про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.12.2008 року між ним та кредитною спілкою «Добробут»був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач надає йому кредит в розмірі 12 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а він зобов»язується повернути спілці кредит та проценти за користування ним відповідно до умов, передбачених договором. Не зважаючи на те, що сума договору складає 12 500,00 грн., йому було надано тільки 10 000,00 грн., а 2500,00 грн. йому не видавалося. 01.12.2008 року йому надали видатковий касовий ордер, в якому він розписався в отриманні 12 500,00 грн. На його питання чому йому надали на руки 10 000,00 грн., співробітник відповідача відповів, що це так передбачено умовами договору. Посилаючись на зазначені підстави, позивач просить визнати недійсним вказаний кредитний договір.

В судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, викладені в позові, позовні вимоги підтримали.

В судовому сіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність.

Вислухавши осіб, які з»явилися, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків. У відповідності до ст.627 цього Кодексу відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.2 цієї статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно до ч.3, 4, 5, 6 цієї ж статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Згідно до ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як встановлено в судовому засіданні, 01.12.2008 року між кредитною спілкою «Добробут»та ОСОБА_1, який є членом цієї кредитної спілки, був укладений кредитний договір.

01.12.2008 року між кредитною спілкою «Добробут»та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору кредитна спілка надає позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 12 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а він зобов»язується повернути спілці кредит та проценти за користування ним відповідно до умов, передбачених договором. Цільовим призначенням кредиту є покупка автомобіля.

Згідно до п.п.2.1., 2.2. кредитного договору строк його дії становить 12 місяців, тобто з 01.12.2008 по 01.12.2009 року.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. кредитного договору розмір процентів за користування кредитом становить: до 30 днів -0,057% за кожен день від суми залишку кредиту; до 60 днів -0,62% за кожен день від суми залишку кредиту; до 90 днів -0,067% за кожен день від суми залишку кредиту; більше 90 днів -0,15% за кожен день від суми залишку кредиту. Якщо кредит не повертається у строк згідно цьому договору, розмір процентів за користування кредитом становить 0,2% за кожен день від суми залишку кредиту.

За умовами кредитного договору, визначеними у його розділі 5, сторони домовилися про графік погашення кредиту.

Відповідно до п.5.4. договору кредитна спілка за згодою позичальника зараховує додатковий пайовий внесок, внесений позичальником до кредитної спілки, на погашення кредиту при кінцевому розрахунку за кредит.

У відповідності до п. 5 Положення про видачу позики членам кредитної спілки «Добробут», затвердженого рішенням наглядової ради КС «Добробут», протокол від 30.09.2005 р. № 4, при отриманні позики член кредитної спілки вносить до каси кредитної спілки додатковий пайовий внесок у розмірі: п.п.5.1. - при отриманні позики до 500,00 грн. -10% від отримуваної суми, п.п.5.2. при отриманні позики від 500 грн. до 1000 грн. - 15% від отриманої суми; п.5.3. - при отриманні позики понад 1000,00 грн. -20% від отриманої суми.

Відповідно до видаткового касового ордеру №21929473 кредитною спілкою «Добробут»видано ОСОБА_1 кредит згідно договору №С-1135-6 від 01.12.2008 року в сумі 12 500,00 грн.

Як вбачається з даного видаткового ордеру, грошові кошти у вказаній сумі були 01.12.2008 року отримані ОСОБА_1, який про це зазначив у ордері та підписав його без будь-яких зауважень.

Отримання ОСОБА_1. кредиту у розмірі саме 12 500,00 грн. підтверджується його заявою до КС «Добробут»з проханням надати кредит в розмірі 12 500,00 грн.; вищевказаним договором поруки від 01.12.2008 року, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе обов»язок відповідати за зобов»язання ОСОБА_1, які виникають з кредитного договору від 01.12.2008 року на суму відсоткового кредиту в розмірі 12 500,00 грн. Будь-яких доказів в спростування вказаного позивачем суду не надано.

Встановлено, що після отримання ОСОБА_1. грошових коштів за договором кредиту у сумі 12 500,00 грн., ним відповідно до п.5.4. кредитного договору та п. 5 Положення про видачу позик членам кредитної спілки «Добробут»було внесено до каси кредитної спілки додатковий пайовий внесок у розмірі 2500,00 грн., що підтверджено прибутковим касовим ордером №3104 від 01.12.2008 року, підписом ОСОБА_1 у Відомостях КС «Добробут»від 01.12.2008 року про внесення додаткового пайового внеску у розмірі 2500,00 грн. та його поясненнями в судовому засіданні про те, що він дійсно розписався у вказаних відомостях про сплату додаткового пайового внеску.

Внесення ОСОБА_1 суми відповідачеві в розмірі 2500,00 грн. підтверджується укладеним між ним та кредитною спілкою «Добробут»договором про надання завдатку від 01.12.2008 року, відповідно до п.1 якого сторони дійшли згоди у тому, що додатковий пайовий внесок у розмірі 2500,00 грн., який сплачений позичальником ОСОБА_1 кредитній спілці, має статус завдатку, який відповідно до п.2 договору у разі виконання ним кредитного договору зараховується кредитором на погашення кредиту при кінцевому розрахунку. Даний договір був підписаний ОСОБА_1 без заперечень та зауважень, в судовому порядку він недійсним не визнавався, є чинним на час розгляду даної цивільної справи.

Як вбачається із вказаного кредитного договору, він був підписаний його сторонами, і на час його підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, на час укладання договору сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Отримавши у кредитній спілці грошові кошти у зазначеній в договорі сумі, позичальник погодився з умовами даного договору та здійснював платежі для погашення кредиту згідно його умов. Будь-які докази того, що в момент його укладання не були додержані вимоги ст.203 ЦК України суду не надані.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що він не знав про необхідність внесення додаткового пайового внеску при укладанні кредитного договору, оскільки ці доводи спростовуються змістом вищенаведених кредитного договору, відомості про внесення пайового внеску від 01.12.2008 року, договору про надання завдатку від 01.12.2008 року, які позивач підписав без будь-яких зауважень.

За таких обставин позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до кредитної спілки «Добробут»про визнання кредитного договору недійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Кудрявцева