Ухвала суду № 25229169, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2012 року м. Київ К-22654/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010

у справі № 16/61 (2а-1535/08)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-експерт" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, за якими позивачеві донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 106 524 грн. за основним платежем та 53262 грн. за штрафними санкціями, податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35658 грн. за основним платежем та 16097 грн. за штрафними санкціями; в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2008 № 0000502202/0 та від 07.07.2008 № 0000502202/1 про донарахування Товариству податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 37097,17 грн. за основним платежем та 74198,34 грн. за штрафними санкціями відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з підтвердженості права позивача на валові витрати та на податковий кредит за операціями з придбання охоронних послуг та основних засобів для поліпшення орендованого приміщення, тоді як неподання позивачем довідки на підтвердження статусу його контрагента (постачальника рекламних послуг) як резидента Сполученого Королівства обумовлює правомірність оподаткування ДПІ доходу, виплаченого позивачем такому контрагентові, в порядку пунктів 13.1, 13.6 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та повністю відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відсутність доказів фактичної передачі позивачеві в оренду спірного приміщення виключає правомірність відображення у податковому обліку Товариства витрат на охорону та поліпшення такого приміщення.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що підставою для донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток став висновок ДПІ, викладений в акті перевірки від 14.04.2008 № 154/1-23-07-30779926, про незаконне врахування позивачем під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість витрат на оплату вартості основних засобів, придбаних для орендованого приміщення, та вартості послуг на охорону цього приміщення з огляду на те, що позивачем не укладався договір оренди цього приміщення з власником -ОСОБА_1 у порядку, передбаченому пунктом 1.1 попереднього договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2006.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту наведеного законодавчого припису випливає, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податковий кредит, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). Власне факт дійсного придбання позивачем спірних товарів та послуг податковим органом не заперечується, тоді як саме по собі недотримання платником порядку укладення договору оренди не є свідченням фіктивності операцій з придбання основних засобів для поліпшення орендованого приміщення та з поставки послуг з його охорони.

З тих самих мотивів слід погодитися і з висновком судів про законне проведення позивачем амортизації витрат на поліпшення орендованих основних фондів в порядку підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В іншій частині рішення у справі учасниками спору не оскаржуються, тоді як касаційним судом не виявлено порушень норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилань у поданій касаційній скарзі.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

3. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2010 у справі № 16/61 (2а-1535/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак І.В. Приходько