Ухвала суду № 25225407, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-4532/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга»

на постанову Господарського суду Луганської області від 08 жовтня 2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року

у справі № 12/414н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

14 серпня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліанга»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Луганська (далі -відповідач) про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 11 серпня 2004 року № 0000922340/0.

Постановою Господарського суду Луганської області від 08 жовтня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року постанову Господарського суду Луганської області від 08 жовтня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Ліанга», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Луганської області від 08 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська, посилаючись на те, що постанова Господарського суду Луганської області від 08 жовтня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Предметом спору у даній справі є скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 11 серпня 2004 року № 0000922340/0, прийнятого на підставі додаткового акта перевірки від 11 серпня 2004 року № 599/23-2/13396548 «Про результати позапланової документальної перевірки правомірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Ліанга»за березень 2004 року», яким було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 23867,00 грн. у березні 2004 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що при вирішенні питання встановлення строку звернення до суду про скасування акту індивідуальної дії, прийнятого суб'єктом владних повноважень, слід керуватися статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки строк звернення до суду був пропущений позивачем, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позову на підставі частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позапланову документальну перевірку, за результатами якої був складений акт від 11 серпня 2004 року № 599/23-2/13396548, було здійснено з відома та в присутності директора ТОВ «Ліанга»- Курилова Андрія Петровича, про що свідчить підпис директора товариства з поміткою «не згоден».

Судами також було встановлено, що оспорювань податкове повідомлення-рішення було розміщене на дошці об'яв 11 серпня 2004 року згідно положень підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з відмовою директора ТОВ «Ліанга»отримати вказане рішення.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 100 цього Кодексу в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська у запереченнях проти позову наполягала на застосуванні судом частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом пропустивши строк, визначений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача в обґрунтування вимог касаційної скарги на положення підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, оскільки положення вказаного підпункту стосуються строків подання платником податку заяв на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування і не мають безпосереднього відношення до строку звернення до суду, визначеного у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Ліанга»підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Луганської області від 08 жовтня 2007 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліанга»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 08 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева