Ухвала суду № 25225246, 14.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. м. Київ К-4811/10

№ К-4811/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,Судді: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.12.2009

у справі № 2-а-12511/09/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.12.2009, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення -рішення Добропільської ОДПІ від 08.07.2009 № 0002631540/0, № 0002621540/0, № 0002641540/0.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вмотивований тим, що нормами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ) встановлені штрафні санкції у випадку порушення граничного строку сплати суми узгодженого податкового зобов`язання, тоді як позивач зменшив суму податкових зобов`язань шляхом подачі уточнюючого розрахунку, правильність якого (зменшення) контролюючий орган не заперечує. Крім того, за висновком суду відповідач не має права скеровувати суми коштів, які в платіжних дорученнях платником податку визначені як сплата сум поточних податкових зобов`язань, в оплату податкового боргу, який виник у попередніх звітних періодах.

У касаційній скарзі Добропільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм Закону № 2181-ІІІ.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.06.2009 № 374/15-2/32186934, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»а саме: несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 77945748,94 грн., у тому числі із затримкою до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання включно -21193565,66 грн., від 31 до 90 календарних днів включно -32386747,00 грн., більше 90 календарних днів -24365435,63 грн.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.07.2009 № 0002631540/0 про застосування штрафу у розмірі 6477349,53 грн. за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32386747,00 грн.; № 0002621540/0 про застосування штрафу у розмірі 2119356,57 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21193565,66 грн., № 0002641540/0 про застосування штрафу у розмірі 12182717,84 грн. за затримку на 167 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24365435,63 грн.

У судовому процесі встановлено, що за позивачем як платником податків обліковувалась сума податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 77945748,94 грн. за вересень, жовтень 2007 року, січень, березень, квітень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року, січень 2009 року, сплату якого ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2008, від 24.10.2008, від 30.10.2008, від 26.01.2009, від 08.05.2009, від 22.12.2008, від 23.03.2009, від 13.05.2009 було розстрочено строком на 10 років, а при сплаті позивачем платіжними дорученнями самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань за інші податкові звітні періоди податковий орган в обліку сплачених сум податкових зобов'язань спрямовував суми поточних платежів на погашення податкового боргу, який виник раніше податкового періоду, за який здійснювалась оплата і сплата якого розстрочена вище зазначеними судовими рішеннями.

Крім того, уточнюючими розрахунками від 26.08.2008, 19.09.2008, від 14.10.2008, від 20.10.2008, від 22.10.2008, від 25.11.2008 та від 26.11.2008 позивач зменшив суму податкових зобов`язань за червень-серпень 2008 року на суму 26113131,00 грн., що відповідачем було розцінено як підстава для застосування штрафних санкцій щодо сплати цієї суми податкових зобов'язань (з дат подання податкових декларацій, до яких подані уточнюючі розрахунки, до дат подання останніх).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 вказаної статті передбачено зобов'язання платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом цієї норми обов'язок щодо дотримання встановленого законом строку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань виникає лише у випадку наявності цих зобов'язань. Зменшення позивачем суми податкових зобов'язань в уточнюючих розрахунках виключає узгодженість такої суми як суми податкових зобов'язань, а відтак і виключає обов'язок позивача сплатити цю суму.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Проте, ця норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Застосовуючи до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за вказані періоди, контролюючий орган при визначенні тривалості порушення, що впливає на розмір штрафних санкцій, виходив із дат сплати позивачем сум податкових зобов'язань за інші податкові звітні періоди, що виключає правомірність цих санкцій.

Встановленим обставинам суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку, застосувавши норми пункту 5.1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5, пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III та зробивши висновок, який відповідає обставинам справи і є юридично правильним.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.12.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак

Суддя Є.А. Усенко