Ухвала суду № 25225242, 25.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. м. Київ К-9769/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Заріцький В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

на постанову Господарського суду Київської областi від 22.02.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р.

у справі №А4/017-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кристал-М»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Кристал-М» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Київської областi від 22.02.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р., позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.08.2007 р. №0000102353/0, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача на адресу суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Енергохолдинг»за період з 01.09.2004 р. по 31.11.2004 р., результати якої викладені в акті від 13.08.2007 р. №241/23-1/13729903.

Вказаною перевіркою було встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -завищено податковий кредит, у результаті чого занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 396 520,88 грн.

На підставі встановлених порушень податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2007 р. №0000102353/0.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Енергохолдинг»було укладено договір від 19.08.2004 р. №14-09-04, згідно умов якого ТОВ «Енергохолдинг»здійснює постачання природного газу об'ємом 3 800 000,00 куб.м. позивачу.

На виконання умов вказаного договору позивач прийняв газ від ТОВ «Енергохолдинг»на загальну суму 2 379 125,28 грн., у т.ч. ПДВ -396 520,88 грн., про що останнім виписано відповідні накладні від 30.09.2004 р. №253, від 31.10.2004 р. №292 та від 25.11.2004 р. №323/1.

Підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за вересень, жовтень та листопад 2004 року стала наявність рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007 р. у справі №2-а-22/2007, яким визнано недійсними установчі документи ТОВ «Енергохолдинг», а саме: статут у зв'язку із внесення до нього завідомо неправдивих відомостей про склад його учасників з дати державної реєстрації, тобто з 25.09.2003 р., та реєстрацію платником податку на додану вартість з моменту реєстрації (29.09.2003 р.). Відтак відповідач дійшов висновку, що отримані позивачем від ТОВ «Енергохолдинг»податкові накладні не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже не можуть підтверджувати суми, включені позивачем до складу податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, вказали на такі нормативні приписи.

Так, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Керуючись наведеними нормативними приписами, а також зважаючи на той факт, що на момент здійснення перевірки податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ «Енергохолдинг»був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», попередні судові інстанції дійшли висновку, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи саме по собі не тягне за собою недійсність податкових накладних, виданих з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, судові інстанції зазначили, що станом на момент видачі податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість та мав відповідне свідоцтво.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає наведені висновки суду першої та апеляційної інстанції передчасними з огляду на таке.

Так, відповідачем було здійснено посилання на приписи ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якою встановлено, що операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин наведених положень Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», колегія суддів зважає на наступне.

Положення вказаної норми слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору від 19.08.2004 р. №14-09-04 сплатив ТОВ «Енергохолдинг»податок на додану вартість за ставкою 20 % при придбанні природного газу, операції із ввезення якого на митну територію України, на думку податкового органу, були звільнені від цього податку та з продажу якого підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою.

Крім того, п. 3 Постанови КМУ від 27.12.2001 р. №1729 «Про забезпечення споживачів природним газом»визначено, що природний газ, ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг, реалізується суб'єктам господарювання Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» і її дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», підприємствами з газопостачання та газифікації і закритим акціонерним товариством «Київгазпостач»з обов'язковим визначенням у договорах та вантажосупровідних документах (товаротранспортних і податкових накладних, актах прийому-передачі газу) належності поставленого газу та відображенням відповідного податкового номера споживача - платника податку на додану вартість. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»і її дочірня компанія «Газ України»та дочірнє підприємство «Газ-тепло», підприємства з газопостачання та газифікації і закрите акціонерне товариство «Київгазпостач»забезпечують ведення окремого бухгалтерського обліку та складання щомісячного балансу надходження і розподілу такого газу. У разі оформлення використаних споживачами обсягів природного газу після складання Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України»та дочірнім підприємством «Газ-тепло», підприємствами з газопостачання та газифікації та закритим акціонерним товариством «Київгазпостач»балансу надходження і розподілу за звітний період ці обсяги вносяться до балансу надходження і розподілу газу наступного звітного періоду.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що попередніми судовими інстанціями не було надано належної оцінки доводам податкового органу, що предметом укладеного між позивачем та його контрагентом договору було придбання саме імпортованого газу, оподаткування операцій продажу якого має здійснюватися за нульовою ставкою.

Таким чином, дослідженню у даному випадку підлягає саме належність та походження придбаного газу, відтак судам слід було дослідити договір та вантажосупровідні документи (товаротранспортні і податкові накладних, акти прийому-передачі газу) стосовно питання обґрунтованості доводів податкового органу, що предметом укладеного між позивачем та його контрагентом договору було придбання саме імпортованого газу, оподаткування операцій продажу якого має здійснюватися за нульовою ставкою, та виключно з урахуванням встановленого робити висновки про наявність підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Оскільки зазначені обставини справи не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст.220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Київської областi від 22.02.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2009 р. у справі №А4/017-08 скасувати.

Справу №А4/017-08 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.