Постанова № 25224340, 18.05.2012, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/7918/12

2-а/1003/5795/12

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 року Білоцерківський міськрайонний суд у складі:

головуючий - суддя Агафонов С. А. ,

при секретарі - Вангородській О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського МРУЮ Київської області про скасування постанови про арешт коштів боржника, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до Білоцерківського міськрайонного суду як адміністративного суду, в якому зазначає, що державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо стягнення коштів на користь ОСОБА_1 в сумі 2475 грн., постановою державного виконавця від 10.04.2012 року було накладено арешт на кошти позивача.

Не погоджуючись з даним рішенням, він вважає, що дана постанова була винесена з порушенням норм діючого законодавства, без врахування прав та законних інтересів інших одержувачів допомог, компенсацій, видатків, а тому позивач просить суд скасувати постанову про арешт коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що бюджетними призначеннями на 2012 рік для управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради не передбачені видатки на виконання судових рішень.

Згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України та Бюджетного кодексу України Управління не має права використовувати кошти не за призначенням.

Таким чином, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради будучи розпорядником бюджетних коштів, при здійсненні своїх повноважень не може виходити за межі бюджетних призначень визначених Державним бюджетом України.

Тобто, облік бюджетних зобов'язань за судовими рішеннями, щодо виплати компенсацій та допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та відповідно до бюджетного законодавства, розпорядники бюджетних коштів можуть реєструвати в органах Державної казначейської служби бюджетні зобов'язання лише за наявності відповідних бюджетних призначень.

Оскільки, управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради являється розпорядником бюджетних коштів і діє в межах наданих йому бюджетних асигнувань, то примусове стягнення коштів рахунку управління є порушення Бюджетного Кодексу України.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача - міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції до суду не з'явився, про час розгляду справи оповіщений у встановленому Законом порядку.

Заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні в ній докази відповідно до вимог Закону, суд прийшов до висновків, які мотивує наступним чином.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2а-124456/2011, виданого 04.05.2011 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області в порядку виконання рішення суду про стягнення з управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 2475,00 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2007 рік, державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного виконавчого листа.

Рішення суду добровільно в наданий строк не було виконано, а тому державним виконавцем 10.04.2012 року винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку : р/р НОМЕР_1, МФО 821018, код 03193643 в Білоцерківському управлінні Державної казначейської служби України, КПКВ 2101200, КЕКВ-1341, що належить боржнику:управлінню соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, у межах суми -2475,00 грн.

Наведене підтверджується копією оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника від 10.04.2012 року.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів /посадових осіб/- це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів /посадових осіб/, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено ст.17 вказаного Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: в т.ч. виконавчі листи, що видаються судами.

Виконавче провадження було відкрито міським відділом ДВС саме з приводу виконання виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

За ст. 11 Закону «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.6 ч. 3 даної статті Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ст.52 цього Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч.3 ст.65 даного Закону, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника-юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленням стягувача.

Як роз'яснено в п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року за № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті /вчинені/ вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано.

А відповідно до вищенаведених правових норм, як вважає суд, оскаржувана постанова державного виконавця про арешт коштів боржника винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», повноваження використане з метою, для якої це повноваження надано, а саме: для примусового виконання судового рішення на підставі виконавчого документу.

В обґрунтування своїх позовних вимог представники позивача посилалися на те, що державним виконавцем накладено арешт на рахунок управління , на якому відсутні призначення, асигнування видатків згідно рішень суду, що є порушенням бюджетного законодавства України, оскільки бюджетними призначеннями на 2012 рік для управління соцзахисту населення Білоцерківської міської ради не передбачені видатки на виконання судових рішень.

Постановою КМ України від 03.08.2011 року за № 845 було затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, яким визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Згідно п.3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Виконавчі документи пред'являються до виконання як органам Казначейства, так і органам державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», на що вказано в п.4 Порядку.

П.26 Порядку передбачено, як здійснюється примусове виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника.

А відповідно до п.27 Порядку державний виконавець накладає арешт на рахунки боржника, відкриті в органі Казначейства, які встановлюються у процесі проведення виконавчих дій.

Орган Казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт рахунків боржника, оформлену в установленому порядку, із зазначенням найменування боржника, номерів його рахунків, та суми коштів, яка підлягає арешту та стягненню.

Арешт накладається на реєстраційні і спеціальні реєстраційні рахунки боржника.

У разі накладення арешту на окремий рахунок боржника або за окремим кодом економічної класифікації видатків бюджету рахунка боржника державний виконавець у постанові про арешт рахунків боржника може зазначити номер такого рахунку чи коду.

Як передбачено цим Порядком, орган Казначейства має право повернути державному виконавцю постанову про арешт рахунків боржника, якщо її оформлено з порушенням наведених вище вимог, або рахунки, зазначені у постанові, чи кошти на таких рахунках не належать боржникові /п.28/.

Як встановлено судом і вказано вище, державним виконавцем було накладено арешт на кошти, що містяться на окремому рахунку в Білоцерківському управлінні Державної казначейської служби України, Код економічної класифікації видатків-1341, що належить боржнику-управлінню соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, у межах суми - 2475 грн., тобто, постанова про арешт коштів винесена з дотриманням вимог, на .які вказано в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Згідно з п.29 Порядку у разі відсутності відкритих асигнувань за відповідними кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з рахунків боржника, платіжні вимоги для стягнення коштів із зазначених рахунків повертаються разом з постановою про арешт рахунків боржника відповідно до п.28 цього Порядку, а саме: повертаються державному виконавцеві протягом трьох робочих днів.

Таким чином, вищенаведеним Порядком не передбачено заборони щодо арешту державним виконавцем рахунків боржника у разі відсутності асигнування за відповідними кодами програмної класифікації видатків згідно рішень суду, а навпаки, визначено, яким чином мають виконуватися рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Необґрунтованими суд вважає і посилання представників позивача на те, що арешт єдиного рахунку управління відділом ДВС призвів до зупинення руху коштів на рахунку, що обмежує права громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання компенсацій та допомог.

Так, як вже вказувалося вище, державним виконавцем накладено арешт на кошти у межах суми стягнення - 2180 грн., а не на всі кошти, що містяться на відповідному рахунку управління соціального захисту населення за Кодом економічної класифікації видатків -1341.

Крім того, відповідно до ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а так само зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Отже, виходячи із вищезазначеного, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову про арешт коштів винесено державним виконавцем у відповідності з вимогами чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, та в порядку виконання державним виконавцем своїх безпосередніх обов'язків, а тому підстави для її скасування відсутні

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», постановою КМ України від 03.08.2011 року за № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», ст.ст.6,17,18,158-163,167, 181,185,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя С. А. Агафонов