Ухвала суду № 25221966, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К/9991/15055/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Проценко О.М.,

представника відповідача - Бакланової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НБВ Плюс»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року

у справі № 2а-913/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НБВ Плюс»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними та їх скасування, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НБВ Плюс»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2009 року №0000132301/0, від 20 серпня 2009 року № 0000132301/1, від 29 вересня 2009 року №0000132301/2 та від 04 грудня 2009 року № 0000132301/3 у повному обсязі (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 22 червня 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «НБВ Плюс», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу Сумська МДПІ, посилаючись на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Сумська МДПІ провела планову виїзну перевірку ТОВ «НБВ Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28 лютого 2007 року по 31 березня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 28 лютого 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 230/23/33872312 від 01 червня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги статей 2, 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», статті 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)», в результаті чого занижено акцизний збір у періоді, що перевірявся, на загальну суму 205428,00 грн., у тому числі: за листопад 2007 року на суму 37713,00 грн., за грудень 2007 року на суму 14727,00 грн., за січень 2008 року на суму 27318,00 грн., за лютий 2008 року на суму 66883,00 грн., за березень 2008 року на суму 58787,00 грн.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що у період з 28 лютого 2007 року по 31 березня 2008 року позивач не декларував податкові зобов'язання по акцизному збору, тоді як згідно розробленого технологічного регламенту ТОВ «Паливні технології»на виробничих потужностях (ректифікаційна установка), розташованих в с. Куличка Лебединського району, здійснював переробку легкої фракції вуглеводнів на бензин за марками А-76, А-92 та А-95 відповідно до ДСТУ 4063-2001 та реалізував його покупцям.

15 червня 2009 року ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 1262/23-1/13582251/13403 (№ 0003872341/0), яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ПП «Контакт»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 150879,10 грн., у тому числі: 99360,00 грн. -за основним платежем, 51519,10 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

23 червня 2005 року Сумська МДПІ на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000132301/0, яким згідно з підпунктами «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ТОВ «НБВ Плюс»суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: акцизний збір на бензини моторні для автомобілів у розмірі 308992,00 грн., у тому числі: 205428,00 грн. -за основним платежем, 103564,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 серпня 2009 року № 0000132301/1, від 29 вересня 2009 року №0000132301/2 та від 04 грудня 2009 року № 0000132301/3 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що товариство у періоді, що перевірявся, застосовуючи технологічний регламент, виготовляло відповідно до ДСТУ 4063-2001 неетилований бензин марок А-76, А-92 та А-95, який відповідно до статті 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)»є підакцизною продукцією, у зв'язку з чим повинно було нараховувати та сплачувати до бюджету акцизний збір з оборотів реалізованого бензину.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у період з 01 листопада 2007 року по 31 березня 2008 року ТОВ «НБВ Плюс»було вироблено та оприбутковано від виробництва бензин в кількості 734085 л за обліковими цінами на суму 2505832,61 грн., у тому числі: бензин марки А-76 в кількості 620635 л на суму 2093171,53 грн.; бензин марки А-92 в кількості 82115 л на суму 296408,23 грн.; бензин марки А-95 в кількості 31335 л на суму 116252,85 грн. За це й же період за даними бухгалтерського обліку підприємства із складу готової продукції відпущено бензин в кількості 685960 л за обліковими цінами на суму 2324443,44 грн., в тому числі: бензин марки А-76 в кількості 578486 л на суму 1933617,82 грн.; бензин марки А-92 в кількості 81340 л на суму 293649,59 грн.; бензин марки А-95 в кількості 26134 л на суму 97176,03 грн. Станом на 01 квітня 2008 року на складі готової продукції підприємства, за даними бухгалтерського обліку підприємства залишок всіх марок бензину складає 35,318т/48125л, що підтверджується матеріалами справи (т.1 арк. справи 115-120, 122).

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року № 28 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) був затверджений Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, який визначається відповідно як до коду Державної класифікації продукції та послуг, так і до коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності., в тому числі пункт 27.1. Палива: бензини автомобільні ДСТУ 4063-2001 пункт 4.2. (23.20.11), код за УКТЗД 271000.

Якість виробленої продукції (бензинів А-76, А-92, А-95) ТОВ «НБВ Плюс»засвідчено сертифікатами, виданими Державним підприємством «Орган з сертифікації нафтопродуктів та систем якості «МАСМА-СЕПРО»з видачею відповідних сертифікатів якості (т.1 арк. справи 128-130).

Згідно виданих сертифікатів відповідності, вироблені бензини А-76, А-92, А-95 відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови п. 4.2»код ДКПП 23.20.11, код УКТЗЕД -271000.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 № 1863 був затверджений Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, відповідно пункту 4 якого (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) ведення УКТЗЕТ забезпечує Державна митна служба України.

Відповідно до пункту 1 наказу Державної митної служби України від 15 липня 2005 року № 669 ведення УКТЗЕД покладено на Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи.

За висновком Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи марки бензинів моторних, які виготовлено на підставі ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови»згідно з УКТЗЕД класифікуються у наступних товарних підкатегоріях: бензин автомобільний А-76 - 2710114119; бензин автомобільний А-92 -2710114139; бензин автомобільний А-95 -2710114599, що підтверджується копією листа від 29 серпня 2008 року №29/2-111/6318 (т.1 арк. справи 151).

Пунктом 3 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року № 271/121 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що марка нафтопродукту -нафтопродукт, назва, умовне позначення, склад та властивості якого регламентовано стандартами і технічними умовами.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ТОВ «НБВ Плюс»в періоді, що перевірявся, здійснювало виробництво бензину марок А-76, А-92, А-95, який відповідає ДСТУ 4063-2001. Судами також було встановлено, що факт виготовлення бензину даних марок не заперечувався в судовому засіданні директором підприємства.

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) на товар підкатегорії 2710002719, 2710002739, 2710002790, 2710002909, 2710003209, 2710003419, 2710003439, 2710003490, 2710003609 (опис товару згідно з УКТЗЕД «бензини моторні: А-72, А-76, А-80, А-90, А-91, А-92, АІ-93, А-95, А-96, А-98 та бензини моторні інших марок») діяла ставка акцизного збору у твердих ставках з одиниці товару (продукції) або у відсотках до обороту: 60 євро за 1000 кг.

Відповідно до виданих ТОВ «НБВ Плюс»посвідчень якості бензину, концентрація свинцю в продукції (бензині) не перевищує 0,013 г/л. Тобто підприємство у перевіряємий період, застосовуючи технологічний регламент, виготовляло відповідно до ДСТУ 4063-2001 неетилований бензин марок А-76, А-92, А-95, який відповідно до статті «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є підакцизною продукцією із застосуванням ставки акцизного збору в розмірі 60 євро 1000 кг.

Крім іншого, листом №10/15-034-1/333 від 22 січня 2008 року Сумська МДПІ повідомляла позивача про необхідність впорядкування діяльності підприємства, з огляду на те, що ТОВ «НБВ плюс»виробляє підакцизні товари, у зв'язку з чим повинне нараховувати та сплачувати акцизний збір (т.1 арк. справи 240).

Згідно пункту 4 статті 280 Митного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

Матеріалами справи, зокрема, актом виготовлення бензину А-76 згідно ДСТУ 4063-01 (т.1 арк. справи 121), актом поставлення на серійне виробництво автомобільних бензинів марок А-80 (а-76), А-92, А-95, А-98 згідно ДСТУ 4063-2001 (т.1 арк. справи 131), підтверджується факт виготовлення підакцизної продукції.

Згідно акту приймання дослідної партії компонентів автомобільного бензину, фракції бензинової прямогонної, компонентів палива дизельного, фракції дизельної прямогонної, палива пічного побутового, розчинника нафтового і мазуту № 2 від 20 липня 2007 року (т.1 арк. справи 165), комісією у складі 10 осіб було розглянуто нормативну документацію та обстежено стан та склад технологічного обладнання, який знаходився в задовільному стані, відповідав вимогам технологічної документації, вхідний контроль сировини та аналітичний контроль технологічного процесу здійснювався в повному обсязі у відповідності до нормативних документів. За результатами проведеного обстеження комісія склала висновок, що компоненти автомобільних бензинів, компоненти палива дизельного, палива пічного побутового, розчинника нафтового та мазуту, отримані шляхом перегонки нафти на ректифікаційній установці ТОВ «НБВ Плюс»відповідають вимогам існуючих нормативних документів, підлягають серійному виробництву та придатні для цілей сертифікації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як сировинні компоненти для виробництва бензинів ТОВ «НБВ Плюс» використовувало легку фракцію вуглеводнів, бензиново-легроїнову фракцію вуглеводнів, фракцію бензинову газову стабільну та інші компоненти які не відносяться до категорії бензинів (т.1 арк. справи 121, т.2 арк. справи 242). Зокрема, за даними перевірки бензин А-76 товариством отримано 11 грудня 2007 року однією партією у кількості 32445 л. при загальній кількості вироблених бензинів 734085 л, у тому числі бензину марки А-76 -620635 л.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що у результаті технологічних процесів ТОВ «НБВ Плюс»отримувало новий вид продукції з новою назвою, відповідним маркуванням та кодуванням.

Відповідно до пункту «а»статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику.

Згідно положень пункту «а»статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

За приписами пунктів «а», «б»частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) акцизний збір обчислюється: а) за ставками у процентах до обороту з продажу; б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Частиною 2 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Відповідно до частини 3 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

В порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 4.1 статті 4, пунктів 6.1, 6.7 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19 березня 2001 року № 111 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), розрахунки акцизного збору з реалізації бензину позивачем у періоді, що перевірявся, не подавались.

Відповідно до підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідальність за порушення податкового законодавства у вигляді штрафних санкцій визначена статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно абзацу 1 підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність визначення ТОВ «НБВ Плюс»податкових зобов'язань за платежем: акцизний збір та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «НБВ Плюс»підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НБВ Плюс» залишити без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева