Ухвала суду № 25220985, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К-32177/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010р.

у справі №2а-2925/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроно-Схід»(надалі -ТОВ «Кроно-Схід»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (надалі -ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова)

про скасування податкових вимог, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними першої податкової вимоги №1/10 від 13.01.2010р. та другої податкової вимоги №2/210 від 01.03.2010р., що прийняті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010р., позов було задоволено. Скасовано першу та другу податкові вимоги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1/10 від 13.01.2010р. та №2/210 від 01.03.2010р.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом на підставі направлення від 19.08.2009р. №957, згідно п. 1 ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.03.2009р., про що складено акт №1780/1800/24477853 від 10.09.2009р., на підставі висновків якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000592200, яким ТОВ «Кроно-Схід»було визначено суму штрафних (фінансових) санкцій, (пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності), у розмірі 528915,35грн.

Позивач не погодився із визначенням зазначених штрафних санкцій, та оскаржив вказане рішення до суду.

Між тим, 13.01.2010р. контролюючим органом направлено позивачеві першу податкову вимогу №1\10, в якій повідомлено, що станом на 29.12.2009р. сума податкового боргу ТОВ «Кроно-Схід»за узгодженими податковими зобов'язаннями складає 528915,35грн., в тому числі 528915,35грн. за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної, невиконання зобов'язання та за порушення валютного законодавства.

В подальшому позивачеві виставлено другу податкову вимогу від 01.03.2010р. №2/210, якою повідомлено, про наявність боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в сумі 528915,35грн., в тому числі 528915,35грн. за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної, та про податкову заставу з 29.12.2009р. на активи ТОВ «Кроно-Схід»згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім цього зазначена податкова вимога містить попередження, про те, що в разі не сплати суми податкового боргу у розмірі 528915,35 грн. протягом 30 днів до позивача будуть застосовані передбачені законодавством заходи стягнення: стягнення коштів з банківських рахунків та вилучення готівки з каси та інших місць зберігання, вилучення та реалізація рухомого і нерухомого майна та цінних паперів.

Судами встановлено, і це не заперечувалось сторонами, що оскаржувані перша та друга податкові вимоги були сформовані та направлені позивачеві у зв'язку з несплатою позивачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі рішення №0000592200 від 18.09.2010р., що складаються з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При чому, інших боргових зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами на час виставлення податковий вимог позивач не мав.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Зазначеними нормами пеня за порушення резидентами термінів передбачених ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не передбачена як один з видів податків або зборів. Тому обов'язок резидента у сплаті пені за порушення ним цих термінів не відноситься до категорії податкових зобов'язань.

За таких обставин, судова колегія погоджується з обгрунтуванням ухвали апеляційної інстанції в тому, що оскільки штрафні санкції, застосовані відповідачем рішенням рішення №0000592200 від 18.09.2010р., не за порушення правил оподаткування, то не було законних підстав для поширення на них вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо наслідків несплати.

Так, згідно із визначенням, наведеним в п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в редакції чинній на час правовідносин, податкова вимога це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Податковим боргом, згідно п. 1.3 ст. 1 вказаного вище Закону, вважається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

При цьому, згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, тобто сплатити до бюджету або державного цільового фонду податок або збір (обов'язковий платіж), перелік яких визначений Закон України «Про систему оподаткування в Україні»від 15.03.1998р. № 199/98-ВР.

Згідно з положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», узгодженим є податкове зобов'язання: або самостійно визначене платником податків у податковій декларації, яке є узгодженим з дня подання такої податкової декларації; або нараховане контролюючим органом відповідно до підпунктів 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, яке вважається узгодженим у день отримання платником податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 ст. 5 цього Закону.

Відповідно до положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентом строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарської санкції, відповідно до статті 239 ГК України є адміністративно-господарський штраф.

Згідно ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

В пункті 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби», затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110 зазначено, що, у разі порушення валютного законодавства до платників податків застосовуються штрафні санкції та фінансові, у вигляді пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.

При цьому такі штрафні санкції застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253.

Таким чином, оскільки пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є податковим зобов'язанням, податкові органи не вправі здійснювати стягнення такої пені в порядку, встановленому Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема направляти податкові вимоги та застосовувати адміністративний арешт активів платника податків.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак