Ухвала суду № 25220862, 27.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2012 р. м. Київ К-12427/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств Державне підприємство «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року у справі № 2а-10277/08 за позовом Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств Державне підприємство «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»до Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області, третя особа: Державне відкрите акціонерне товариство «Луганськгідрошахт»про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств Державне підприємство «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація»до Державної податкової інспекції у місті Красний Луч Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000211530/0 від 05.03.2008 на суму 19549,65грн.; №0000321530/0 від 21.05.2008 на суму 19549,65грн, №0000491530/0 від 21.07.2008 на суму 19549,65грн., №0000641530/0 від 21.08.2008 на суму 19549,65грн., №0000831530/0 від 22.09.2008 на суму 19549,65грн., №0001511530/0 від 21.10.2008 на суму 19549,65грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що позивач не є установою, яка повністю фінансується за рахунок державного бюджету та може користуватися пільгою по земельному податку у розумінні ст. 12 Закону України «Про плату за землю».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 18.03.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 30.06.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у місті Красний Луч Луганської області було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкового розрахунку земельного податку позивачем на 2008 рік, за результатом якої складено акт від 05.03.2008 №00175/1530/32449971, на підставі якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000211530/0 від 05.03.2008 на суму 19549,65грн.; №0000321530/0 від 21.05.2008 на суму 19549,65грн, №0000491530/0 від 21.07.2008 на суму 19549,65грн., №0000641530/0 від 21.08.2008 на суму 19549,65грн., №0000831530/0 від 22.09.2008 на суму 19549,65грн., №0001511530/0 від 21.10.2008 на суму 19549,65грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань з земельного податку слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 3 статті 12 Закону України «Про плату за землю», зокрема, неправомірно застосовано пільги по платі за землю.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також пільги з земельного податку визначаються Законом України «Про плату за землю».

Згідно частини 2 статті 5 цього Закону суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Пунктом 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про плату за землю»органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Пунктом 6 частини 1 статті 21 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач утримується як за рахунок бюджетних коштів, так і за рахунок коштів отриманих за результатами господарської діяльності. Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача власних надходжень за рахунок реалізації майна, яке виникає внаслідок фізичної ліквідації шахт. До того ж слід зазначити, що позивач подає декларації про податок на прибуток та не заперечує факт відсутності статусу бюджетної установи та неприбуткового підприємства.

За даними земельного кадастру саме позивач є користувачем спірних земельних ділянок, зареєстрований як платник окремих податків, у 2008 році подавав до податкового органу розрахунок земельного податку та заявляв пільги по його сплаті.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що відповідно до статті 26 Закону України «Про плату за землю»саме платники податку визначені як суб'єкти відповідальності за порушення цього Закону, висновок судів попередніх інстанцій є правомірним.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних підприємств Державне підприємство «Обласна дирекція «Луганськвуглереструктуризація» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.11.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв

Суддя Т.М. Шипуліна