Рішення № 25212968, 13.07.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-544-1827-2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, в складі:

головуючого судді -В.Р. Гладуна,

при секретарі -О.В. Оганянц,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2015 грн. 51 коп. та моральної шкоди в сумі 10000 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у відповідача на різних посадах з 1979 року по 7.06.2001 року (з перервами). Наказом № 174 від 7.06.2001 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України. При розрахунку йому не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 2015 грн. 51 коп. Крім того, незаконними діями відповідача йому була завдана суттєва моральна шкода, яка виразилась у його моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією і чинним законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної платні) за свій труд. Порушення відповідачем законних трудових прав призвели до втрати його налагоджених і нормальних життєвих зв'язків, через що він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності. Через провину відповідача щодо своєчасного розрахунку він не міг своєчасно і належним чином оплачувати обов'язкові платежі, нести витрати по утриманню житлового будинку, в якому мешкає, а також належним чином харчуватись та вдягатись, утримувати свою сім'ю. Під час звільнення з роботи, його син вступив в учбовий заклад, навчання в якому було платним. Проте він не міг допомогти йому в цьому через відсутність коштів. Внаслідок цього він став нервовим і роздратованим, пригніченим, стан його здоров'я різко погіршився. Завдану йому відповідачем моральну шкоду він оцінює в 10000 грн. Тому, просить суд, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та вказану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач підтримав раніше заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини вказані в позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача, в судове засідання не з'явився, направив в адресу суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі визнає, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди просить відмовити на підставі пропуску позивачем строку звернення до суду, який складає 3 місяці, а справу просить розглянути у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідач, в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, позовні вимоги не оспорює, згідно наданої відповідачем довідки, його заборгованість по заробітній платі перед позивачем становить 2015 грн. 51 коп. (а.с. 8), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Так, ч. 1 ст. 2371 КЗпП України, передбачене відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, яке проводиться у разі, як що порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Також, відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу -у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідачем були порушені законні прав працівника ОСОБА_1, що призвело до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки, в результаті порушення відповідачем законних прав позивача (працівника) ОСОБА_1, щодо не своєчасного розрахунку при звільненні, позивач не міг своєчасно і належним чином оплачувати обов'язкові платежі, нести витрати по утриманню житлового будинку, в якому він мешкає, а також належним чином харчуватись та вдягатись, утримувати свою сім'ю. Внаслідок чого позивач став нервовим і роздратованим, пригніченим, стан його здоров'я погіршився. Крім того, позивач був змушений звертатись до адвокатів за юридичною допомогою з питання підготовки документів у суд, що причинило додаткові нервові навантаження та витрати.

Однак суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн., значно завищена. При встановленні розміру моральної шкоди суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач в зв'язку з порушення відповідачем законних прав позивача. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням вище викладених обставин та матеріального становища відповідача, суд вважає належним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає дану цивільну справу в межах заявлених вимог позивачем.

Також, відповідно до ст.ст. 80,88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 116, 2371 КЗпП України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 10, 11, 88, 131, 169, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 91, р/р 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 2015 (дві тисячі п'ятнадцять) гривень 51 копійка.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 91, р/р 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого: АДРЕСА_1, моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області на користь держави -судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.

Повний текст рішення виготовлений 16 липня 2012 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду В.Р. Гладун