Ухвала суду № 25206586, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-13174/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р. по справі № 2а-13174/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент - Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Євроцемент-Україна" звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові від 29.04.2011 року № 0000240845.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 02.02.2012 р. позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму бюджетного відшкодування, а твердження СПДП по роботі з великими платниками податків в м. Харкові про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Харкові не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Євроцемент-Україна" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 р. по правовідносинам з ТОВ "Нафтооптторг", за результатами якої 15.04.2011 року було складено акт перевірки № 1000/23/36085094, де були зафіксовані порушення позивачем Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, що на думку відповідача призвело до: завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 235701,6 грн., завищення від'ємного значення ПДВ за грудень 2010 р. на загальну суму 235701,6 грн., до завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань по ПДВ наступних податкових періодів за січень у розмірі 235701,6 грн.; ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦКУ в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ТОВ "Нафтооптторг".

За наслідками перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 року № 0000240845, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 235702 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що що позивчем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму бюджетного відшкодування, а твердження СПДП по роботі з великими платниками податків в м. Харкові про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу щодо порушень позивачем вимог законодавства ґрунтуються на визнанні нікчемними операцій з постачання товару від ТОВ "Нафтаоптторг" згідно договору 90-10 від 20.09.2010 р. за грудень 2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2010 р. ТОВ "Нафтаоптторг" на адресу позивача здійснено поставку паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо), а саме: за товарно-транспортною накладною № 12/24-04 від 02.12.2010 р. - дизпаливо у кількості 22520 л. на суму 159441,6 грн., в т.ч. ПДВ 26573,6 грн.; за з/д накладною № 48005658 та актом приймання - передачі товару від 13.12.2010 р. - дизпаливо у кількості 58,05 тон на суму 482976 грн., в т.ч. ПДВ 80496 грн.; за товарно-транспортною накладною № 12/22-01 від 22.12.2010 р. - дизпаливо у кількості 38000 л. на суму 282720 грн., в т.ч. ПДВ 47120 грн.; за товарно-транспортною накладною № 12/24-01 від 24.12.2010 р. - дизпаливо у кількості 38000 л. на суму 285000 грн., в т.ч. ПДВ 47500 грн.; за товарно-транспортною накладною № 12/24-02 від 24.12.2010 р. - дизпаливо у кількості 26200 л. на суму 194928 грн., в т.ч. ПДВ 32488 грн.

Позивачем за вказаним договором сплачено вартість отриманих нафтопродуктів у сумі 1414209,6 грн. Зазначене підтверджуються наданими копіями первинних документів, за якими проводилась оплата поставленого товару, а саме платіжними дорученнями: № 2368 від 03.12.2010 р. в розмірі 100000 грн., в т.ч. ПДВ 16666,7 грн., № 955 від 03.12.2010 р. в розмірі 59441 грн., в т.ч. ПДВ 9606,9 грн., № 3396 від 07.02.2010 р. в розмірі 494400 грн., в т.ч. ПДВ 82400 грн., № 3565 від 21.12.2010 р. в розмірі 56544000 грн., в т.ч. ПДВ 92240,7 грн., № 2456 від 21.12.2010 р. в розмірі 194928 грн., в т.ч. ПДВ 32488 грн. Товар отримано та оприбутковано позивачем на підставі прибуткових ордерів.

ТОВ "Нафтаоптторг" при цьому видано позивачу наступні податкові накладні на загальну суму 1414 209,6 грн.: № 120204 від 02.12.2010 р. на суму 159441,6 грн.; № 120714 від 07.12.2010 р. на суму 40119,1 грн.; № 120712 від 07.12.2010 р. на суму 454280,9 грн.; № 122110 від 21.12.2010 р. на суму 194928 грн.; № 122109 від 21.12.2010 р. на суму 285000 грн.; № 122107 від 21.12.2010 р. на суму 242600,9 грн.; № 122113 від 21.12.2010 р. на суму 37839,1 грн.

Колегія суддів зазначає, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 235702 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 р., підтверджена податковими накладними.

Необхідно вказати, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за період, що перевірявся. Таке формування здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних.

Стосовно тверджень податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки прийшов до хибних висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства.

Крім того, слід зазначити, що податковим органом використано податкову декларацію ПАТ "Євроцемент-Україна" з ПДВ за грудень 2010 р. за № 906381360 від 20.01.2011 р. та акт невиїзної документальної перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 1239/22/35352482 від 22.03.2011 р., складений відносно ТОВ "Нафтаоптторг" з питань виявлення недостовірності даних, що містяться у поданій ТОВ "Нафтаоптторг" податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 р., як підставу для висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства.

Отже, підставою встановлених порушень з боку ПАТ "Євроцемент-Україна" є включно акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 1239/22/35352482 від 22.03.2011 р., висновки якого щодо нікчемності угоди між ТОВ "Енергія 2010" та ТОВ "Нафтаоптторг" сприяли визнанню нікчемною угоди і між ТОВ "Нафтаоптторг" та позивачем.

Висновки, як за матеріалами перевірки від 22.03.2011 р., так і від 15.04.2011 р. спростовують один одного, та фактично не мають відношення до правовідносин, які існували у грудні 2010 р. між позивачем та ТОВ "Нафтаоптторг".

Окрім того, податковим органом при встановленні порушень позивачем використано дані акту документальної позапланової невиїзної перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 09.03.2011 року № 712/23-3/37191535. При цьому, у судовому порядку дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова щодо проведення такої перевірки визнані неправомірними.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ПАТ "Євроцемент-Україна" обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2012р. по справі № 2а-13174/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.