Рішення № 2519268, 27.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант», м. Київ

До Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права

власності на об’єкти нерухомого майна

про спонукання до виконання дії

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Леонтьєв Г.П.- пред. по довір.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов’язання зареєструвати право власності на нерухоме майно: добудову (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6, загальною площею 68,3 кв.м., яке було придбано позивачем на підставі Договору купівлі-продажу від 11.06.2008р , а також відшкодувати судові витрати (по сплаті державного мита та послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.11.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2008р. розгляд справи було відкладено на 27.11.2008р., у зв’язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні 27.11.2008 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ним на підставі Договору купівлі-продажу від 11.06.2008 було придбано у власність нерухоме майно за зазначеною адресою . При зверненні позивача до відповідача з проханням зареєструвати право власності на зазначений об’єкт нерухомості відповідач відмовив позивачу у реєстрації з посиланням на відсутність акту приймання в експлуатацію спірного майна та розпорядження про присвоєння поштової адреси.

Позивач вважає, що своєю відмовою у реєстрації права власності на добудову (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6, загальною площею 68,3 кв.м., відповідач не визнає права власності позивача на зазначене приміщення, що є порушенням права власності та його майнових інтересів .

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, вдруге представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2008р. між Науково-виробничим об’єднанням «Укрпромбудсервіс», як продавцем, та позивачем –ТОВ «Грант», як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі –Договір від 11.06.2008р.), відповідно до п. 1.1 якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, яким є добудова (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6, загальною площею 68,3 кв.м.

Відповідно до пункту 1.2. Договору від 11.06.2008р., нерухоме майно належало продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2008р., зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна в реєстровій книзі № 169п-279 під реєстровим № 8901-П від 27.03.2008р.

Договір від 11.06.2008р. підписано повноважними представниками продавця та покупця, проставлено печатки підприємств та посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Як зазначав позивач у позові, він на підставі ст. 331 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з проханням зареєструвати право власності добудову (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6, загальною площею 68,3 кв.м.

Листом № 30568 від 11.09.2008 відповідач відмовив позивачу у реєстрації права власності на добудову (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6, загальною площею 68,3 кв.м., мотивуючи свою відмову тим, що позивачем заявлено вимогу про реєстрацію права власності на майно, яке не прийнято в експлуатацію, за відсутності акту приймання в експлуатацію та розпорядження про присвоєння поштової адреси.

Позивач вважає відмову відповідача у реєстрації права власності на спірне майно незаконною, та такою, що порушує набуте ним право власності на придбане на підставі Договору від 11.06.2008р. майно – добудову (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6, загальною площею 68,3 кв.м.

Стаття 182 Цивільного кодексу України визначає, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Вимогами статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 331 Цивільного кодексу України встановлює, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. N 7/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за N 157/6445 (далі –Положення N 157/6445).

Відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004р. N 1952-IV, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Аналогічна норма міститься у пп. 1.3 Положення N 157/6445, яким передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Преамбулою Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав. Закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N 1952-IV, він регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Частиною п‘ятою ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV та Положення N 157/6445, Цивільного кодексу України відповідач зобов‘язаний зареєструвати право власності на об‘єкти нерухомості. При цьому державою визнається право позивача на таку реєстрацію на підставі документів, які хоча не передбачені Законом, але підтверджують правомірність набуття такого права власності.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем на правомірній правовій підставі –Договору купівлі-продажу від 11.06.2008р. було набуто у власність нерухоме майно –добудову (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6, загальною площею 68,3 кв.м., та право власності на яке відповідач мав зареєструвати згідно визначених законом повноважень відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV та пп. 1.5 Положення N 157/6445.

Посилання відповідача у листі № 30568 від 11.09.2008р. на те, що позивачем заявлено про реєстрацію права власності на майно, яке не прийнято в експлуатацію, відсутні акт приймання в експлуатацію та розпорядження про присвоєння поштової адреси –судом відхиляється як необґрунтоване. Оскільки згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV у разі визнання права власності на майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує право власності на новостворене нерухоме майно є рішення суду і саме таке рішення суду подається до державної реєстрації прав на нерухоме майно, і при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, або розпорядження про присвоєння адреси –не є суттєвими і не вимагаються.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004р. N 1952-IV, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

Таким чином, відповідач відмовивши позивачу у реєстрації права власності на вказане вище майно, порушує права власності позивача на зазначену добудову. Позивачем було доведено правомірність набуття права власності на спірне майно на підставі Договору купівлі-продажу від 11.06.2008р., який згідно закону є підставою для державної реєстрації права власності позивача.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 16,316 ЦК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант»(03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 92, код ЄДРПОУ 31301790) право власності на нерухоме майно: добудову (літ. Б), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Шутова Полковника, будинок 6 (шість), загальною площею 68,30 (шістдесят вісім цілих та тридцять сотих ) кв.м.

3. Стягнути з Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська,4-в, код ЄДРПОУ 03359836), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант»(03036, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 92, код ЄДРПОУ 31301790) судові витрати по сплаті державного мита – 85 (вісімдесят п’ять) грн. та витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг –118 (сто вісімнадцять) грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Дата підписання рішення 03 грудня 2008року.