Постанова № 251925, 10.11.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2006 р. 15:55 Справа № АС-41/337-06

вх. № 10352/1-41

Суддя господарського суду Харківської області Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Данилко В.О.

представників сторін :

позивача - Серьожкін М.П. - дор.

відповідача - Симонов А.А. - дор.

прокурор - Горгуль Н.В. - посв.

по справі за позовом ДП "Харківський НДІ технології машинобудування", м. Харків

до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова

про визнання недійсним акту

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП "Харківський НДІ технології машинобудування", м. Харків звернувся до суду з позовом про визнання недійсним акту невиїзної документальної перевірки №149/15-120 від 29 травня 2006 р. та податкових повідомлень - рішень ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0001591501/0 від 08.06.2006 р. про донарахування частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних підприємств і їх об'єднань) всього на суму 132120 грн. з урахуванням штрафних санкцій, № 0001601501/0 від 08.06.2006 р. про донарахування податку на прибуток усього на суму 33030 грн. з урахуванням штрафних санкцій. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що акт невиїзної документальної перевірки складений з численними порушеннями вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, невідповідність винесених за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень нормам чинного законодавства, а також відсутність порушення взагалі, оскільки в звіті про фінансові результати за 2005 рік головним бухгалтером була допущена помилка щодо зазначення наявності прибутку, яка згодом була виправлена, при тому що в декларації про прибуток зазначено про відсутність прибутку.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначає про те, що невиїзна документальна (камеральна) перевірка проведена у відповідності до п.1 ч. 1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу”, про наявність встановленого в ході перевірки порушення, а також фактичне визнання позивачем обов'язку сплати до бюджету нарахованих податкових зобов'язань, викладене ним у листі до податкового органу від 23.06.2006 р. №331 про відстрочення сплати дивідендів в зв'язку з наявними судовими справами стосовно господарських операцій, здійснених у перевіряємому періоді.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що 29 травня 2006 року працівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова Семеновою О.А. була проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування». За результатами цієї перевірки був складений акт № 149/15-120, за висновками якого було встановлено, що позивачем занижено частину прибутку (дивідендів) в розмірі 50 % обсягу чистого прибутку за підсумками 4 кварталу 2005 року на 110100 гривень та авансові внески нараховані на них у сумі 27525 гривень, чим порушено ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» в редакції Закону України від 25.03.2005 року №2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України.

На підставі вказаного акту ДПІ у Ленінському районі міста Харкова 08 червня 2006 року прийняла податкові повідомлення - рішення № 0001591501/0 та № 0001601501/0, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» самостійно визначило суму податкового зобов'язання. Таким чином , сума податкового зобов'язання, визначена податковим органом (з урахуванням фінансових санкцій) склала 132120 гривень за повідомленням - рішенням № 0001591501/0 та 33030 гривень (також з урахуванням фінансових санкцій) згідно повідомлення - рішення № 0001601501/0.

Як вбачається з акту перевірки і не заперечується відповідачем, перевірка проводилась з використанням наступних документів: декларацій з податку на прибуток позивача за 2005 рік та 1 квартал 2006 року, звітів про фінансові результати підприємства за 2005 рік та 1 квартал 2006 року, облікової картки платника податків, статутних документів. Перевіркою було встановлено, що позивачем не здійснювалась сплата до державного бюджету України частини прибутку (дивідендів) у розмірі 50% від суми чистого прибутку, передбаченого Порядком та нормативами відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, та авансових внесків з них, передбачених підпунктом 7.8.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у розмірі 25%.

Відповідно до Порядку складання розрахунку частини прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого Наказом ДПА України від 22.08.05 № 354, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.05 за № 1003/11283, господарські організації, які підпадають під дію ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" , заповнюють та подають до ДПІ розрахунок частини прибутку ( доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності.

Згідно Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства , затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 № 143 , та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 8.04.03 за № 271/7592, відрахування частини прибутку ( дивідендів) відображаються у рядку 21 декларації з податку на прибуток, а авансові внески у рядку 20 декларації з податку на прибуток за відповідний період.

Перевіркою Державного підприємства «Харківський науково - дослідний інститут технології машинобудування» було встановлено, що згідно наданих "Звітів про фінансові результати" за 2005 рік та 1-й квартал 2006 року позивачем було отримано чистий прибуток за 4-й квартал 2005 року у сумі 220,2 тис. грн. Однак в декларації відсутні дані ( рядок 21 та 20 декларації) про нарахування та перерахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку у розмірі 50% та нарахування та сплату авансових внесків у розмірі 25%.

Крім того, розрахунки частини прибутку (доходу), що підлягають сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова взагалі не надавались, що позивачем не заперечується, оскільки він вказує про відсутність прибутку взагалі, помилковість його визначення у Звіті за формою 2, а також відсутність податкових зобов"язань з цього виду податку в податковій звітності за встановленою формою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших перевірок платників податків.

Згідно п.1.11) ст.1 зазначеного Закону, податкова декларація (розрахунок) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Здійснюючи камеральну перевірку, відповідач використав звіт про фінансові результати за 2005 рік, який не є податковою декларацією у розумінні Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто діяв не у спосіб, що передбачений законодавством. У відповідності до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі перевірки, яка проведена всупереч законодавчо встановленого способу проведення перевірок, оскільки крім декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період, які повинні перевірятися в ході камеральної перевірки, відповідачем були використані інші документи, які не є податковою звітністю. Суд зазначає, що при виявленні розбіжностей в податкових деклараціях з документами іншої звітності тощо, на чому наполягає відповідач, вказуючи на зазначенні чистого прибутку в звіті про фінансові результати в сумі 220 тис. грн. і відсутності показників наявності об'єкту оподаткування податком на прибуток у податкових деклараціях з цього виду податку (прочерки у відповідних рядках), відсутність розрахунків частини прибутку (доходу), що підлягають сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності позивачем відповідач повинен був скористатися правом проведення позапланової виїзної перевірки у відповідності до п.3) ч.6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в України”, у відповідності до якої позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності виявлення недостовірності даних, що містяться в податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти днів з дня отримання запиту. Доказів направлення такого запиту відповідачем суду не надано. Посилання відповідача на те, що позивач не скористався правом надання заперечень до акту перевірки, чим визнав наявність порушення, судом не приймаються як такі, що нормативно не обґрунтовані.

Суд не приймає посилань відповідача на Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.05 №50 затверджено Порядок і норматив відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансового-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансового-господарської діяльності у 2005 році, та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.06 №678, оскільки вказані нормативно-правові акти не утримують положень щодо порядку нарахування податкових зобов'язань платникам податків контролюючим органом та застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату. Посилання відповідача на лист підприємства до податкового органу від 23.06.2006 р. №331 про відстрочення сплати дивідендів як на визнання ним нарахованих зобов"язань судом не приймаються, оскільки у відповідності до пп.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов"язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення.

Податкові повідомлення-рішення, що оскаржується, підлягають визнанню недійсними і з тих підстав, що винесені на підставі пункту б) підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у відповідності до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що документальної перевірки результатів діяльності платника податків – підприємства позивача не проводилося, була проведена камеральна перевірка, за результатами якої складено акт № 149/15-120 і направлені податкові повідомлення-рішення, які просить визнати недійсними позивач. Таким чином, суд зазначає, що відповідач діяв не у межах своїх повноважень.

Крім донарахованих податкових зобов'язань, вказаними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції за їх несвоєчасну сплату на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у відповідності до якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону , такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Оскільки донарахування податкових зобов'язань є неправомірним, неправомірним є і застосування штрафної санкції за їх несвоєчасну сплату.

Таким чином, суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, винесені не у межах повноважень податкового органу і всупереч способу, що передбачений чинним законодавством. Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних доказів в обґрунтування правомірності винесення податкових повідомлень-рішень.

Вимоги про визнання недійсним акту перевірки задоволенню не підлягають, оскільки акт перевірки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не підлягає скасуванню, бо відповідно до вимог ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії). Отже у цієї частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 8, 51, 69, 71, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0001591501/0 від 08.06.2006 р. на суму 132120,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 0001601501/0 від 08.06.2006 р. на суму 33030, 00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Харківський НДІ технології машинобудування", (м. Харків, вул. Кривоконівська, 30, код 00293060) витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова у повному обсязі складена 15.11.2006р.

Суддя Мінаєва О.М.