Ухвала суду № 2519015, 13.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-11935/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“13” березня  2008 року                                                                                       м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

при секретарі:  Хрущ В.Л.

за участю представника:

відповідача: Савастикова В.В.

розглянувши касаційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області

на  рішення господарського суду Одеської області від 04 листопада 2003р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2004р.

у справі  №13-23/27-03-1142

за позовом  Акціонерного товариства Одеський завод «Гамбринус»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області та Управління Державного казначейства в Одеській області

про визнання недійсним рішення, розпорядження та стягнення бюджетної заборгованості, -        

встановив:

У лютому 2003р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог поставлено питання про:

- визнання недійсним рішення СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі від 17.12.2002р. №4/13210/211-52/4;

- визнання недійсним розпорядження СДПІ по роботі з ВПП в м.Одесі від 12.11.2002р. №027;

- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість по податковим деклараціям з ПДВ за червень 2002р. в розмірі 51975,00грн.;

- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість по податковим деклараціям з ПДВ за липень, серпень, листопад 2002р. в розмірі 685573,00грн.;

- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пеню за прострочення направлення висновку Державному казначейству про відшкодування бюджетної заборгованості в розмірі 120% облікової ставки НБУ, що складає 25567,70грн..

 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення податковим органом ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Щодо позовних вимог стосовно неправомірності прийняття відповідачем розпорядження від 12.11.2002р. №027, позивач посилається на ту обставину, що контролюючим органом не було враховано вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».  Крім того, позивач стверджує про правомірність відображення ним податкових зобов’язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за червень, липень, серпень та листопад 2002р. що дає підстави для отримання бюджетного відшкодування ПДВ заявленого у вказані періоди.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 04 листопада 2003 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2004 року, позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість в сумі 685573,00 грн. за липень, серпень та листопад 2002 року шляхом зарахування в рахунок акцизного збору; визнано недійсним рішення СДПІ в Одеській області від 17 грудня 2002 року №4/13210/211-52/4 та розпорядження №027 від 12 грудня 2002 року; стягнуто з Державного бюджету України заборгованість по ПДВ за червень 2002 року в сумі 51975,00 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по оплаті державного мита в сумі 1813,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 114,05 грн.. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановляючи оспорювані судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при прийнятті рішеннявід 17.12.2002р. №4/13210/211-52/4, контролюючим органом не було дотримано положення п.п.18.1.1 п.18.1 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Судом визнано обґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування йому наявної бюджетної заборгованості з ПДВ за червень, липень, серпень та листопад 2002р. стосовно якої суду не надано доказів про погашення. Також, суди погодились з твердженням позивача про неправомірність розпорядження контролюючого органу від 12.11.2002р. №027, оскільки вказані податковим органом підстави для неврахування податкових накладних ПП «Юг-сервіс» не передбачені чинним законодавством. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за прострочення повернення бюджетної заборгованості за травень, червень 2002р. з посиланням на рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2002р. по справі №17-3-23/02-7301 не підлягають задоволенню, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає право нараховувати відсотки на суми бюджетної заборгованості з ПДВ, що зараховуються в рахунок майбутніх платежів ПДВ та інших податкових зобов’язань платника податку перед бюджетом.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що є підстави для закриття провадження у справі з таких підстав.

На підставі наказу ДПА України №136 від 17.03.2006р. Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в Одеській області було реорганізовано шляхом створення на її базі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання в порядку ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання оскаржувані судові рішення у справі №13-23/27-03-1142 такими, що втратили силу і закриття провадження у справі з посиланням на судові рішення, якими позивача у справі - Акціонерне товариство Одеський завод «Гамбринус» було визнано банкрутом, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута і припинено юридичну особу.

Як вбачається з наданої представником відповідача копії постанови господарського суду Одеської області від 20 вересня 2006р. у справі №32/161-05-7506 Акціонерне товариство Одеський завод «Гамбринус» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 серпня 2007р. у справі №32/161-05-7506 було припинено юридичну особу Акціонерне товариство Одеський завод «Гамбринус».

Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №004422 серії АВ засвідчено, що 29.08.2007р. відбулась Державна реєстрація припинення юридичної особи Акціонерного товариства Одеський завод «Гамбринус» (ідентифікаційний код – 00374611) у зв’язку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі. Частиною 2 статті 228  Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Керуючись статтями 49, ч.1 ст.157, ч.2 ст.228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Здійснити заміну відповідача у справі Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками в Одеській області на її правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками у м.Одесі.

Визнати рішення господарського суду Одеської області від 04 листопада 2003р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2004р. такими, що втратили силу і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                      Хрущ В.Л.