Ухвала суду № 25184796, 27.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2130/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Аліменка В.О., Ганечко О.М.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Укркапітал»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Інвестиційна компанія "Укркапітал" звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2011 року № 0001450702, від 23 серпня 2011 року № 0001460702 та від 11 листопада 2011 року № 0002240702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі м. Києва подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва за період з 06.07.2011 р. по 26.07.2011 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 р., лютий, березень 2011 р., за результатами якої складено акт від 02.08.2011 р. №114/07-02/32706734 і винесено податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011 р. №0001460702, №001450702, від 11.11.2011 р. №0002240702.

Податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Інвестиційна компанія "Укркапітал" суму залишку від'ємного значення січня 2011 р. в розмірі 520 462 грн., оплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) суму ПДВ в розмірі 440 154 грн., оплата була здійсненна у вересні, грудні 2010 року, січні 2011 року по податковим накладним, які отримані з запізненням та без документального про це підтвердження.

На підставі вищезазначеного висновку відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.08.2011 року № 0001450702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 13 185 995 грн., від 23.08.2011 року № 0001460702, яким відмовлено у надані бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 901 028 грн.

ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал»звернулися до Державної податкової адміністрації у м. Києві зі скаргами від 05.09.2011 р. та від 06.09.2011 р. про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2011 року № 0001450702, № 0001460702.

28.10.2011 р. ДПА у м. Києві за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення №0001460702 залишено без змін, а рішення від 23.08.2011 р. № 0001450702 скасовано в частині застосування штрафної санкції на суму 1,00 грн. та збільшено суму ПДВ на 1026, 42 грн. і штрафну санкцію на 256, 61 грн..

В свою чергу, ДПІ у Печерському районі м. Києва з урахуванням рішення ДПА у м. Києві від 28.10.2011 р., замість скасованого в частині рішення від 23.08.2011 р. № 0001450702 прийняла рішення від 11.11.2011 р. № 0002240702, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 13 187 021, 42 грн.

ТОВ "Інвестиційна компанія "Укркапітал" за захистом своїх прав звернулися з позовом до суду, за рішенням якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає наступне.

19.09.2007 року між позивачем та ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД»було укладено договір купівлі - продажу майнових прав на квартири, що має побудувати ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД».

Відповідно до п. 2.6. договору ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД»зобов'язується у строк до 31.12.2008 р. передати позивачу квартири в житловому будинку.

22.12.2008 р. укладено додаткову угоду, за якої строк виконання зобов'язань продовжено до 30.06.2009 р.

На підставі вищезазначених господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит за березень, червень, липень, серпень, жовтень 2010 року, лютий, березень 2011 року.

На підтвердження використання квартир у межах своєї господарської діяльності, позивач надав копії реєстраційних посвідчень, виданих Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, договори купівлі-продажу та витяги з Державного реєстру правочинів (при цьому, в матеріалах справи містяться копії реєстраційних посвідчень, договорів купівлі - продажу та витягів з Державного реєстру правочинів машиномісць).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

За приписом п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з обставин справи, в складі податкового кредиту за березень 2010 року, червень 2010 року, липень 2010 року, за серпень 2010 року, за жовтень 2010 року, лютий 2011 року, березень 2011 року позивачем зазначено суми податку на додану вартість за податковими накладними, що були виписані до вказаних звітних періодів.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку платника податку формувати податковий кредит за певний звітний період на підставі податкових накладних, складених виключно за такий звітний період та не передбачає обов'язку платника податку надавати податковому органу будь-яких документальних підтверджень отримання від постачальників податкових накладних саме в тому періоді, в якому вони відображені.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виключно відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічна норма міститься і у Податковому кодексі України, де пунктом 198.6. статті 198 встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, з посиланням на яку позивач пояснює включення податкових накладних, виписаних у попередні податкові періоди, до складу податкового кредиту в деклараціях за лютий, березень 2011 року.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної: в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм): є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку: з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Приписами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Колегією суддів встановлено, що зазначені податкові накладні видані особами, які на момент їх складання були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства.

В акті перевірки міститься посилання на те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит за рахунок підприємств, які мають ознаки фіктивності. Іншою підставою є банкрутство ЗАТ «Планета Буд».

Судова колегія не погоджується з таким висновком податкового органу, та зазначає наступне:

В матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання банкрутом ЗАТ «Планета Буд»та відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно ЗАТ «ПЛАНЕТА-БУД» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємство).

Крім того, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, їм надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Тому ДПІ у Печерському районі м. Києва мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Апеляційна інстанція не погоджується з аргументом апелянта, що відкликане повідомлення-рішення оскарженню в судовому порядку не підлягає.

При цьому судова колегія зазначає, що чинним законодавством не заборонено розгляд правомірності та скасування в судовому порядку таких повідомлень-рішень.

Крім того, колегія суддів зауважує, що оспорюване повідомлення - рішення порушило права позивача, оскільки зумовило їх звернення до суду з вимогою щодо його скасування за тих підстав, що часткове задоволення скарги ТОВ «Інвестиційна компанія «Укркапітал»потягло за собою прийняття нового повідомлення-рішення з більш суворими санкціями.

В судовому засіданні представник податкового органу не навів мотивів порушення їх прав при скасуванні відкликаного повідомлення-рішення.

Також, колегія суддів не може пристати на позицію апелянта щодо необхідності закриття провадження по справі в частині оскарження відкликаного повідомлення-рішення, оскільки стаття 157 КАС України містить вичерпний перелік підстав для такої процесуальної дії, а відкликання податковим органом свого повідомлення-рішення до цього переліку не входить.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, оскільки відповідачем не доведено правомірність спірних рішень від 23 серпня 2011 року № 0001460702 і 0001450702 та від 11 листопада 2011 року № 0002240702, суд вбачає правові підстави для їх скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.05.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Аліменко В.О.

Ганечко О.М.

Повний текст постанови виготовлено: 02.07.2012 р.