Постанова № 25183943, 11.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 року Справа № 5004/502/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на рішення господарського суду Волинської області від 22 травня 2012 року р. у справі №5004/502/12 (суддя Шум Микола Сергійович)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополіс-Плаза"

до Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"

про стягнення 25 134 грн. 60 коп..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополіс-Плаза" (надалі -Позивач) звернулося в господарський суд Волинської області з позовною заявою (а.с. 3-4) до фермерського господарства "Агроінвест - Топилище" (надалі - Відповідач) про стягнення передоплати в сумі 20 124 грн. 00 коп., штрафу за прострочення поставки товару в розмірі 2 857 грн. 61 коп., штрафу за прострочення повернення передплати в розмірі 2 012 грн. 40 коп., пені за прострочення повернення передплати в розмірі 140 грн. 59 коп., судового збору в розмірі 1 641 грн. 00 коп..

Рішенням господарського суду Волинської області від 22 травня 2011 року (а.с. 35-37), з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 20 124 грн. 00 коп. неповернутої передоплати, 2 857 грн. 61 коп. штрафу за прострочення поставки товару, 2 012 грн. 40 коп. штрафу за прострочення повернення передоплати, 140 грн. 59 коп. пені. Судом покладено сплату 1 641 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору на Відповідача.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с. 47-49), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 22 травня 2011 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 64-65), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 10 липня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Гулової А.Г. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій та визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., судді Юрчук М.І.

В судове засідання 11 липня 2012 року представники Позивача та Відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач та Відповідач були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 59-60). Причин неявки своїх повноважених представників Позивач та Відповідач суду не повідомили.

З огляду на вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача та Відповідача.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 30 листопада 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № АКП132 (надалі -Договір; а.с. 9-11 ).

Згідно пункту 1.1 Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання передати, а Позивач прийняти і оплатити товар (сою врожаю 2011 року).

Пунктом 2.2 Договору сторони обумовили, що загальна партія товару становить 200 тонн.

В силу дії пункту 2.3 Договору, сторони визначили, що ціна за одиницю товару становить 26 000 грн. 00 коп..

Водночас, як визначено пунктом 2.4 Договору: загальна сума по даному Договору становить 520 000 грн. 00 коп..

Крім того, пунктом 3.2 Договору визначено, що поставка товару за Договором здійснюється в строк до 5 грудня 2012 року.

В пункті 3.6 Договору Позивач та Відповідач встановили, що оплата за товар проводиться в безготівковій формі з банківського рахунку Позивача шляхом 100 % передоплати за товар, на протязі одного дня з моменту пред'явлення рахунку-фактури на оплату.

За змістом пункту 7.1 Договору: даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 7 грудня 2011 року; в частині сплати штрафних санкцій, неустойки і відшкодування збитків Договір діє до повного виконання Позивачем та Відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов визначених Договором.

В силу дії статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Водночас, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

В силу дії статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В той же час, статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи констатує, що Позивач відповідно до умов Договору перерахував Відповідачу на умовах передоплати кошти в розмірі 182 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 176 від 2 грудня 2011 року (а.с. 12).

В свою чергу, Відповідач згідно даного Договору, свої зобов'язання виконав частково на суму 161 876 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 41 від 2 грудня 2011 року (а.с. 13).

Різниця між сумою передоплати та сумою поставки склала 20 124 грн. 00 коп..

У відповідності до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України: положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Водночас, в силу дії частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того з матеріалів справи, вбачається, що 9 квітня 2012 року Позивачем направлялась Відповідачу вимога про повернення частини передоплати (а.с. 14, доказ направлення та отримання на а.с. 15-16). Водночас, дану вимогу Відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Таким чином, на момент звернення Позивача до суду та на момент винесення рішення судом першої інстанції сума неповерненої передоплати за Договором становила 20 124 грн. 00 коп. Доказів її повернення Відповідач під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та в апеляційному господарському суді не подав.

З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові, колегія суду приходить до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача коштів в сумі 20 124 грн. 00 коп.. Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін судове рішення в цій частині.

Крім суми передоплати Позивач просив стягнути штрафи та пеню.

Колегія суду зауважує, що невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 Цивільного кодексу України визначається, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних у справі доказів вбачається порушення Відповідачем своїх зобов'язань за даним Договором.

В силу дії підпункту 5.1 Договору було визначено: що у випадку несвоєчасного постачання Відповідачем товару в строк, встановлений в підпункті 3.2 Договору, Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 0,1 % від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення постачання та/або на першу вимогу Позивача повертає суму отриманої від нього передоплати за товар; у разі несвоєчасного повернення передоплати Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі 10 % від суми неповерненої в строк передоплати і пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення.

У зв'язку з недоставкою товару та подальшим неповерненням суми передоплати Позивачем було нараховано Відповідачу: 2 857 грн. 61 коп. штрафу за прострочення поставки товару; 2 012 грн. 40 коп. штрафу за прострочення повернення передоплати; 1 40 грн. 59 коп. пені.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу дії частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 та частини 1 статті 218 Господарського кодексу України: за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Крім того, одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України: розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі; при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суду наголошує на тому, що частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

Водночас, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України (коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суду констатує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Рівненський апеляційний господарський суд, перевіривши вірність розрахунків штрафів та пені, погоджується з їх вірністю, а також із законністю вимог Позивача в частині стягнення 2 857 грн. 61 коп. штрафу за прострочення поставки товару, 2 012 грн. 40 коп. штрафу за прострочення повернення передоплати, та 140 грн. 59 коп. пені за несвоєчасне повернення передоплати.

Все вищевказане спростовує доводи Відповідача, висвітлені в апеляційній скарзі.

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що судове рішення і в цій частині підлягає залишенню без змін.

Крім того, залишаючи дане судове рішення без змін, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у своїй апеляційній скарзі Відповідач жодним чином не обґрунтував і не довів суду безпідставність вимог Позивача та законність винесеного судом рішення по суті спору.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Волинської області без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 22.05.12 р. у справі №5004/502/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 5004/502/12 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Юрчук М.І.