Постанова № 25183416, 09.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 6/19/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (за первісним позовом) Хмільницької міської ради на рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.12 р.

у справі № 6/19/2012/5003 (суддя Говор Н.Д. )

за позовом Хмільницької міської ради

до Агропромислового науково-виробниче підприємства "Візит"

про стягнення 307569,22 грн.

та за зустрічним позовом Агропромислового науково-виробниче підприємства "Візит"

до Хмільницької міської ради

про внесення змін до Угоди № 28 від 12.03.2010 року

за участю представників сторін:

позивача (за первіним позовом) - не з'явився;

відповідача (за первісним позовом) - не з'явився.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.05.2012 року у справі №6/19/2012/5003 в позові Хмільницької міської ради до Агропромислового науково-виробничого підприємства "Візит" про стягнення 307569,22 грн. відмовлено.

Зустрічний позов Агропромислового науково виробничого підприємства "Візит" до Хмільницької міської ради задоволено. Внесено зміни до Угоди № 28 від 12.03.2010 р., укладеної між Хмільницькою міською радою та АП НВП "Візит", шляхом виключення з Угоди пункту 3.2.5. та внесення до неї пункту 3.2.6. в наступній редакції: "Зобов’язання, виконані до внесення змін в Угоду, поверненню не підлягають. Невиконані зобов’язання на момент внесення змін в Угоду, виконанню не підлягають." Присуджено до стягнення з Хмільницької міської ради на користь Агропромислового науково виробничого підприємства "Візит" 1073 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач (за первісним позовом) звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що строк виконання зобов'язань згідно умов Угоди від 12.03.2010 року настав 31.12.2010 року, тоді як Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", на який послався відповідач в зустрічному позові та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, набрав чинності 12.03.2011 року., а тому, на думку скаржника, правовідносини сторін та наслідки цих правовідносин не можуть підпадати під регулювання норм вищезазначеного закону.

Крім того, апелянт вказує на те, що позивачем за зустрічним позовом порушений порядок внесення змін до договору, визначений ст.188 ГК України.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.56-57).

Крім того, відповідно до п.2 ухвали апеляційного суду від 25.06.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Хмільницької міської ради задоволити частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2010 року до виконавчого комітету Хмільницької міської ради звернулось АП НВП "Візит" із заявою щодо визначення розміру пайової участі в розвитку інженерно-транспортних комунікацій, соціальної інфраструктури та благоустрою міста Хмільника при реконструкції існуючих корпусів санаторію "Радон" з їх переоснащенням та розширенням, а також будівництво їдалень, лікувально-діагностичних, спортивно-оздорових корпусів з організацією двох санаторно-курортних комплексів по вул. 1-го Травня,1 в м.Хмільнику (т.1, а.с.11).

Відповідно до рішення 62 сесії Хмільницької міської ради 5 скликання від 11.03.2010 року за №671 "Про визначення розміру пайової участі (внеску) АП НВП "Візит", що залучається для розвитку інженерно-транспортних комунікацій, соціальної інфраструктури міста Хмільника" встановлено розмір пайової участі(внеску) в розмірі 368190,22 грн., що складає 0,23% від загальної кошторисної вартості об'єкта реконструкції без врахування витрат на відведення земельної ділянки та будівництва зовнішніх мереж і споруд водопостачання, каналізації, теплопостачання та газопостачання, робіт з улаштування доріг, проїздів та благоустрою території (т.1, а.с.8-9).

12 березня 2010 року, на виконання вищевказаного рішення, між Хмільницькою міською радою (сторона 1/позивач) та АП НВП "Візит" (сторона 2/відповідач) була укладена Угода № 28 (далі - угода, т.1, а.с.46), предметом якої є діяльність сторін, направлена на реконструкцію існуючих корпусів санаторію "Радон" з їх переоснащенням та розширенням, а також будівництвом їдалень, лікувально-діагностичних, спортивно-оздоровчих корпусів з організацією двох санаторно-курортних корпусів по вул. 1-го Травня,1 в м. Хмільник. Узгодження інтересів сторони 2 та сторони 1 у комплексній забудові м. Хмільника, розвитку інженерних комунікацій, соціальної інфраструктури та благоустрою міста (п.1 угоди).

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.2. угоди, сторона 1 сприяє стороні 2 в оформленні вихідної документації та наданні дозволів на реконструкцію існуючих корпусів санаторію "Радон" з їх переоснащенням та розширенням, а також будівництвом їдалень, лікувально- діагностичних, спортивно-оздоровчих корпусів з організацією двох санаторно-курортних корпусів по вул. 1 Травня, 1 в м. Хмільник. Сторона 1 сприяє стороні 2 в наданні необхідних дозвільних документів на реконструкцію, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.3.2 угоди сторона 2 виконує функції замовника та інвестора реконструкції об’єкту; виконує всі технічні умови для забезпечення введення об’єкту до експлуатації; забезпечує технічний та авторський нагляд за реконструкцією об’єкту; несе відповідальність за дотримання термінів реконструкції об’єкту; передає стороні 1 на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Хмільник кошти в сумі 368 190 грн. 22 коп. згідно до розрахунку (додаток №1 до Угоди, т.1, а.с.47). Сплата проводиться щомісячно рівними частинами від загальної суми до 31.12.2010 року згідно графіку (додаток № 2 до угоди, т.1, а.с.47 на звороті).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов вищевказаної угоди зобов’язання по сплаті коштів пайового внеску виконав частково, сплативши лише 100000,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою фінансового управління Хмільницької міської ради (т.1, а.с.44).

Враховуючи викладене, Хмільницька міська рада звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 268190,22 грн., 28554,33 грн. пені та 10824,67 грн. відсотків річних.

В свою чергу, Агропромисловим науково-виробничим підприємством "Візит" була подана зустрічна позовна заява про внесення змін до Угоди від 12.03.2010 року.

Так, місцевий господарський суд, відмовивив в задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволив повністю та вніс зміни до Угоди № 28 від 12.03.2010 р., укладеної між Хмільницькою міською радою та АП НВП " Візит", шляхом виключення з Угоди пункту 3.2.5. та внесення до неї пункту 3.2.6. в наступній редакції: " Зобов’язання, виконані до внесення змін в Угоду, поверненню не підлягають. Невиконані зобов’язання на момент внесення змін в Угоду, виконанню не підлягають."

При цьому, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що зміна угоди шляхом внесення до неї умови про звільнення замовника будівництва медичного і оздоровчого призначення від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідає вимогам ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Натомість з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності 12.03.2011 р.), порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом 2 частини 4 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва, зокрема, будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 24.05.2011р. (об'єкт по вул. 1 Травня, 1 м. Хмільник) зазначено код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - 1264.6 (санаторії, профілакторії та центри функціональної реабілітації, що входять до класу "будівлі лікарень та оздоровчих закладів"). Сертифікатом серії ВН № 16411002990 від 23.06.2011р., виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, підтверджена готовність об'єкта до експлуатації (т.1, а.с.96-99).

Аналогічний код будівлі зазначений в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (по вул.1 Травня, 10 м. Хмільник ), затвердженій Інспекцією ДАБК у Вінницькій області 17.06.2011р. № ВН 14311006647 (т.1, а.с.100-102).

Таким чином, зазначені документи підтверджують належність об'єктів, стосовно яких була укладена Угода про пайову участь, до будівель медичного та оздоровчого призначення.

Пунктом 7 розділу V Прикінцеві положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

При цьому, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає можливість внесення змін до відповідних договорів (пункт 7 Прикінцевих положень), але не звільняє від виконання зобовязань, що виникли раніше і підлягали виконанню задовго до введення в дію зазначеного Закону.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що укладаючи угоду сторони погодили, що плата пайового внеску відповідачем (за первісним позовом) проводиться щомісячно рівними частинами від загальної суми до 31.12.2010 року згідно графіку (додаток № 2 до угоди, т.1, а.с.47 на звороті).

Таким чином, строк виконання зобов'язання в АП НВП "Візит" настав 31.12.2010 року, тоді як Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" набрав чинності лише 12.03.2011 року, що в свою чергу, унеможливлює застосування вимог вказаного закону до даних правовідносин.

Тобто, порушивши умови угоди в частині дотримання порядку і строків внесення пайового внеску, відповідач (за первісним позовом) всупереч волевиявленню позивача намагається легалізувати вказане порушення, запропонувавши внести зміни до цієї угоди.

Дана позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду, викладеною в постанові від 14.02.2012 року усправі №24/257.

За таких обставин, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, прийшов до помилкового висновку про наявність законних підстав для внесення змін до угоди від 12.03.2010 року.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути первісний позов про стягнення з АП НВП " Візит" заборгованості в розмірі 307569,22 грн.

Як вже зазначалося вище, відповідач в порушення умов вищевказаної угоди зобов’язання по сплаті коштів пайового внеску виконав частково, сплативши лише 100000,00 грн., що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою фінансового управління Хмільницької міської ради (т.1, а.с.44).

Внаслідок таких неправильних дій відповідача (за первісним позовом) останнім створена заборгованість в розмірі 268190,22 грн.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов`язок належного виконання зобов`язання встановлений і ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 268190,22 грн. обгрунтовані, законні, а відтак, підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача з 01.04.2010 року має місце, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 10824,67 грн., згідно поданого позивачем розрахунку (т.1, а.с.49-52), нарахованих за період з 01.04.2010 року по 31.10.2011 року є обгрунтованими та законними і підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 28554,33 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Сторони погодили, що у випадку невиконання пункту 3.2.5 даної угоди, сторона 2 (відповідач за первісним позовом) сплачує стороні 1 (позивач за первісним позовом) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, зазначеної в п.3.2.5 за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 угоди).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2 ч.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п.5 ст.261 ЦК України).

З викладеного слідує, що частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.ч. 3,4,5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав до господарського суду Вінницької області заяву про застосування позовної давності (т.2, а.с.1-2). В свою четгу, позивачем (за первісним позовом) при поданні позовної заяви не наведено поважності причин пропуску строку позовної давності.

Слід зазначити, що зобов'язання відповідно до умов угоди від 12.03.2010 року мали бути виконані 31.12.2010 року, отже строк позовної давності щодо стягнення пені сплив 31.12.2011 року, тоді як Хмільницька міська рада звернулася до господарського суду Вінницької області 20.02.2012 року.

Оскільки вимога про стягнення пені пред'явлена з пропущенням строку позовної давності, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в позові в частині стягнення пені в розмірі 28554,33 грн., яка нарахована за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 279014,89 грн., в тому числі 268190,22 грн. основного боргу та 10824,67 грн. відсотків річних є законними та обгрунтованими, а відтак, підлягають задоволенню. При цьому, в стягненні 28554,33 грн. пені слід відмовити в зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача (за первісним позовом) слід задоволити частково, а рішення господарського суду Вінницької області - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги Хмільницької міської ради задоволити частково, в задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача (за первісним позовом) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Хмільницької міської ради" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 14.05.2012 року скасувати. Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Агропромислового науково-виробниче підприємства "Візит" (р/р 2600800756001, МФО 30537 ПАТ "Індекс Банк", 22067, Вінницька область, хмільницький район, с.Томашпіль, вул. І.Богуна,19) на користь міського бюджету м.Хмільника (р/р 31516931700010, код 34701015, ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу50110000 "Цільові фонди міської ради) 279014,89 грн., в тому числі 268190,22 грн. основного боргу, 10824,67 грн. відсотків річних.

Стягнути з Агропромислового науково-виробниче підприємства "Візит" (р/р 2600800756001, МФО 30537 ПАТ "Індекс Банк", 22067, Вінницька область, хмільницький район, с.Томашпіль, вул. І.Богуна,19) на користь міського бюджету м.Хмільника (р/р 31516931700010, код 34701015, ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу50110000 "Цільові фонди міської ради) 5580,30 грн. судового збору.

В решті в позові відмовити.

Видати накази.

В задоволенні зустрічного позову відмовити."

3. Стягнути з Агропромислового науково-виробниче підприємства "Візит" (р/р 2600800756001, МФО 30537 ПАТ "Індекс Банк", 22067, Вінницька область, хмільницький район, с.Томашпіль, вул. І.Богуна,19) на користь міського бюджету м.Хмільника (р/р 31516931700010, код 34701015, ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015, код платежу 50110000 "Цільові фонди міської ради) 2790,15 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.