Постанова № 25183395, 09.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2012 № 8/443

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 09.07.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 (дата підписання - 25.04.2012),

у справі № 8/443 (суддя - Катрич В.С.)

за позовом Комунального автотранспортного підприємства Солом'янського

району міста Києва

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

про стягнення 235 537, 12 грн,

в с т а н о в и в:

Комунальне автотранспортне підприємство Солом'янського району міста Києва звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення 235 537, 12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2011 позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь Комунального автотранспортного підприємства Солом'янського району міста Києва заборгованість у розмірі 235 537, 12 грн, 2 355, 37 грн державного мита, 236, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, відповідач вказує на порушення приписів ст. 84 ГПК України, оскільки мотивувальна частина оскаржуваного рішення не відноситься до предмету спору та сторін у справі.

Крім того, заявник звертає увагу на те, що відносини між сторонами у справі за своїм характером були лише цивільно-правовими та ніяким чином не впливають на обов'язки позивача як роботодавця, перед його працівниками щодо виконання трудового законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 відновлено Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 20.06.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Судове засідання, призначене на 20.06.2012, у зв'язку з хворобою головуючого судді було знято зі складу розгляду та перенесено на 04.07.2012.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2012, було оголошено перерву.

Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду вносилися зміни до складу суду і справа розглядається у складі: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.

Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав відзив б/н від 04.07.2012, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним автотранспортним підприємством Солом'янського району міста Києва (виконавець/позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», перейменованим в Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (замовник/відповідач) був укладений договір № 28/05/09 про надання транспортних послуг від 28.05.2009, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги внутрішніх перевезень пасажирів та вантажів замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 14-15).

Для здійснення обслуговування виконавець надає замовнику легкові автомобілі, перелік яких наведений в додатку № 1 до цього договору, із зазначенням у ньому дати випуску, типів та моделей легкових автомобілів, державних номерних знаків, місця їх знаходження (надалі іменується «Транспортні засоби»). Всі зміни щодо переліку автомобілів здійснюються за погодженням сторін шляхом внесення змін до додатку № 1 (п. 1.2 договору).

Послуги надаються виконавцем на власних та орендованих у фізичних осіб транспортних засобах з водіями виконавця (п. 1.4 договору).

Згідно п. 1.5 договору управління автомобілями, які передаються у користування замовнику за даним договором, та їх технічна експлуатація здійснюється водіями, які не припиняють трудових відносин з виконавцем.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що замовник сплачує виконавцю щомісяця фактичну вартість, які будуть надаватися по цьому договору згідно рахунку-фактури, актів виконаних робіт та наданих послуг за розцінками згідно калькуляцій до договору (додаток № 2) та фактичних витрат, викладених в п.3.3. даного договору.

Впродовж дії договору між сторонами було підписано низку додаткових угод (а.с. 16-20).

Так, зокрема, додатковою угодою № 2 від 01.06.2009 до договору № 28/05/09 про надання транспортних послуг від 28.05.2009 сторони внесли зміни до п. 3.4, виклавши його у новій редакції: розрахунки за надання транспортних послуг, здійснюються за фактичними витратами користування автомобілями та утримання персоналу по їх обслуговуванню за наданими рахунками замовнику до 10 числа наступного місяця за звітний період та сплачуються останнім протягом 10 календарних днів з моменту їх отримання. На витрати вираховується 10% рентабельності та 20% ПДВ. При цьому сторони підписують Акт виконаних робіт, в якому обов'язково відображається період та перелік наданих послуг (а.с. 16).

Додатковою угодою № 6 від 28.05.2010 сторони передбачили, що строк дії цього договору встановлюється з моменту підписання договору і діє до 28 травня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с. 19).

Листом № 8 від 22.12.2010 відповідач направив позивачу додаткову угоду № 9 про розірвання договору № 28/05/09 про надання транспортних послуг від 28.05.2009 з 01.01.2011 (а.с. 34).

Листом № 3 від 05.01.2011 позивач повідомив відповідача, що додаткова угода про розірвання договору буде підписана лише після оплати рахунку-фактури № 0000001 від 05.01.2011 на суму 1 072 192, 55 грн (а.с. 35).

Як зазначає відповідач, ним на підставі ату здачі-прийняття робіт № НЛ-0001052 від 10.01.2011 була перерахована загальна сума 1 068 437, 86 грн в повному обсязі.

Проте, позивач заперечує сплату відповідачем розміру наданих послуг в повному обсязі відповідно до рахунку-фактури № 0000001 від 05.01.2011 та вказує на те, що оскільки відповідач фактично розірвав договір в односторонньому порядку, позивач був змушений звільнити 97 водіїв, яким при звільненні було виплачено 235 537, 12 грн компенсації за не використану відпустку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача оплачувати компенсацію за не використану відпустку, що спричинило настання збитків на суму 235 537, 12 грн, у зв'язку з чим просить стягнути вказану суму.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, наявність вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 3.4 в редакції додаткової угоди № 2 від 01.06.2009 передбачено, що розрахунки за надання транспортних послуг, здійснюються за фактичними витратами користування автомобілями та утримання персоналу по їх обслуговуванню за наданими рахунками замовнику до 10 числа наступного місяця за звітний період та сплачуються останнім протягом 10 календарних днів з моменту їх отримання.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору найму транспортного засобу з екіпажем згідно ст. 798 Цивільного кодексу України.

Статтею 805 Цивільного кодексу України встановлено, що управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Відносини щодо обов'язку роботодавця виплачувати працівникам грошову компенсацію невикористані дні щорічної відпустки регламентуються Кодексом законів про працю України та інші нормативно-правовими актами.

Так, ст. 83 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відносини між сторонами за своїм характером є цивільно-правовими та не впливають на обов'язки позивача як роботодавця, перед його працівниками щодо виконання вимог трудового законодавства.

З умов договору № 28/05/09 про надання транспортних послуг від 28.05.2009 та укладених до нього додаткових угод не вбачається, що звільнені працівники були прийняті на роботу тільки для виконання даного договору та на період дії цього договору.

Оскільки розірвання договору між банком та Комунальним автотранспортним підприємством Солом'янського району міста Києва не передбачає припинення трудових відносин між позивачем та його працівниками, виплата компенсації за невикористані дні щорічної відпустки працівників, що звільняються, не може бути віднесена до фактичних витрат за утримання персоналу в рамках даного договору та не може вважатись обов'язком банку компенсувати їх.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведений факт вчинення відповідачем правопорушення та завдання збитків на суму 235 537, 12 грн, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити, що з оскаржуваного рішення вбачається, що його описова та мотивувальна частини не відносяться до сторін у даній справі та предмету спору, а отже не відображають факту з'ясування обставин у даній справі та відповідності висновків суду першої інстанції матеріалам справи.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 8/443- скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 у справі № 8/443 задовольнити.

2. Рішення господарського міста Києва від 01.12.2011 у справі № 8/443 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

3. Стягнути з Комунального автотранспортного підприємства Солом'янського району міста Києва (03056, м. Київ, вул. Залізнична, 14, код ЄДРПОУ 16258770) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) 2 355, 37 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Пашкіна С.А.

Кропивна Л.В.