Постанова № 25183071, 09.07.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2012 року Справа № 39/5005/1755/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.-доповідача

суддів: Вечірко І.О., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача за зустрічним позовом: Величко О.В., довіреність №7/11-2530 від 23.12.11;

від відповідача - 1 за зустрічним позовом: Журавель В.О., довіреність №б/н від 19.03.12;

від відповідача - 2 за зустрічним позовом: Васюченко Ю.В., посвідчення №3970 від 01.07.10, 1-й заст начальника;

від відповідача - 3 за зустрічним позовом: Даценко К.І., довіреність №12 від 21.03.12;

представник третьої особи за зустрічним позовом в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 року у справі № 39/5005/1755/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м.Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради

та за зустрічним позовом Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до відповідача - 1 зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м.Дніпропетровськ,

відповідача - 2 зустрічним позовом: регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ,

відповідача - 3 зустрічним позовом: відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровській завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м.Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2012 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м. Дніпропетровськ з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012 року № 25/20.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що являється власником спортивного комплексу -стадіон ім. Кірова та обслуговуючих споруд по пров. Універсальному,1 у м. Дніпропетровську, які належать товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс" на підставі договору купівлі - продажу від 26.03.2007 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012 року № 25/20 зазначене вище майно було визначено об'єктом соціальної інфраструктури, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпропетровська, та віднесено об'єкти нерухомого майна, розташовані на території комплексу на баланс комунального підприємства „Спорт-Інвест" Дніпропетровської міської ради.

Окрім того, оскаржуваним рішенням було визнано такими, що втратили силу попередні рішення Дніпропетровської міської ради від 28.11.2007 № 36/25 „Про дозвіл ТОВ „Центр Інтерресурс" почергового проектування, будівництва та введення в експлуатацію житлового комплексу з об'єктами спортивно-оздоровчого і торгівельного призначення по пров.Універсальному в районі буд. №1", та від 27.06.2007 № 148/16 „Про передачу земельної ділянки по пров. Універсальному, 1 в оренду ТОВ „Центр Інтерресурс" по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд".

Позивач вважає що рішення Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012 року № 25/20 прийнято всупереч вимогам законодавства та порушує право приватної власності позивача, а також його право користування земельною ділянкою.

15 березня 2012 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулась Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м. Дніпропетровськ, регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ та відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровській завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м.Дніпропетровськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ про:

- визнання недійсними пункти 128-131 Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ „Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів", складеного відповідно до наказу РВ ФДМ України по Дніпропетровській області від 06.10.1998 р. № 12/374-АО;

- витребування від ТОВ „Центр Інтерресурс" нерухомого майно, яке складається з: Будинку спорту літера А-3 загальною площею 2099,2 кв.м., з ґанками а1, а2, а3, глядацьких трибун літера Е, огорожі та споруд № № 1-17, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10 (колишня поштова адреса -пров. Універсальний, 1) на користь територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності на це майно та ТОВ „Центр Інтерресурс";

- визнання за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради права власності на нерухоме майно, яке складається з: Будинку спорту літера А-3 загальною площею 2099,2 кв.м., з ґанками а1, а2, а3, глядацьких трибун літера Е, огорожі та споруд № 1-17, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10 (колишня поштова адреса пров. Універсальний, 1).

В обґрунтування підстав звернення з зустрічним позовом Дніпропетровська міська рада зазначила наступне.

Спірне нерухоме майно -стадіон ВРЗ ім. Кірова, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10, відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991 року № 49 „Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", було передано до комунальної власності міста Дніпропетровська. Однак, незважаючи на це, зазначений об'єкт був включений РВ ФДМ України по Дніпропетровській області до складу приватизаційного майна ПАТ „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", та в подальшому відчужений ПАТ „ДЗРБПВ" на користь ТОВ „Центр Інтерресурс".

Тобто, Дніпропетровська міська рада вважає, що стадіон ВРЗ ім. Кірова є власністю територіальної громади міста, який вибув з її володіння поза волею, на підставі виданого РВ ФДМ України по Дніпропетровської області переліку нерухомого майна, що є підставою для визнання зазначеного переліку недійсним, витребування цього майна на користь територіальної громади в порядку ст. 387 ЦК України, та визнання за останньою права власності на спірне майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року (суддя Ліпинський О.В.) відмовлено в задоволенні первісного позову. Зустрічний позов - задоволено повністю.

Визнано недійсними пункти 128-131 Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", складеного відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 06.10.1998 р. № 12/374-АО.

Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю „Центр Інтерресурс" (код ЄДРПОУ 33612637) нерухоме майно, яке складається з: Будинку спорту літера А-3 загальною площею 2099,2 кв.м., з ґанками а1, а2, а3, глядацьких трибун літера Е, огорожі та споруд № № 1-17, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10 (колишня поштова адреса -пров. Універсальний, 1) на користь територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, та скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за товариством з обмеженою відповідальністю „Центр Інтерресурс" (код ЄДРПОУ 33612637).

Визнано за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) право власності на нерухоме майно, яке складається з: Будинку спорту літера А-3 загальною площею 2099,2 кв.м., з ґанками а1, а2, а3, глядацьких трибун літера Е, огорожі та споруд № 1-17, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10 (колишня поштова адреса пров. Універсальний, 1).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року мотивовано тим, що рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів»є чинним, доказів скасування його не надано, що підтверджує правомірність набуття спірного майна Дніпропетровською міською радою, майно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому воно має бути витребуване у не власника.

Договір купівлі-продажу майна від 26.03.2007 року, за яким останнє було отримано товариством з обмеженою відповідальністю „Центр Інтерресурс" (позивачем за первісним позовом), визнаний недійсним у судовому порядку (постанова Вищого господарського суду України від 08.04.2010 року у справі № 38/10-09). Строк позовної давності не пропущений, оскільки про обставини вибуття майна з володіння власника стало відомо лише у 2012 році.

Не погодившись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року у справі №39/5005/1755/2012 товариство з обмеженою відповідальністю „Центр Інтерресурс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26.04.2012 року.

У апеляційній скарзі позивач за первісним позовом посилається на незаконність висновків суду першої інстанції щодо наступного:

- недоведеність права комунальної власності територіальної громади на спірне майно, відсутність оригіналу рішення ради про визнання комунальної власності, неналежність засвідчення копії та спосіб його надання;

- ненадання правової оцінки тому факту і не з'ясування тієї обставини, що фактично спірне майно має дві юридичні адреси, і можливо, у справі йдеться про два різні об'єкти;

- безпідставність визнання недійсним та скасування пунктів Переліку нерухомого майна в ході приватизації;

- не дослідження і відсутність оцінки подальшому схваленню договору купівлі-продажу спірного майна від 26.03.2007 року;

- невжиття заходів щодо захисту прав добросовісного набувача;

- пропуск строку позовної давності;

- факту обізнаності Дніпропетровської міської ради з наявністю права власності позивача на спірне майно.

Отже, скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року у справі №39/5005/1755/2012 та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012 року № 25/20 та відмовити в задоволенні зустрічного позову Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м. Дніпропетровськ, регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ та відкритого акціонерне товариства "Дніпропетровській завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м.Дніпропетровськ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 07.05.2012 року №519 справа №39/5005/1755/2012 була передана для вирішення питання щодо призначення справи до розгляду колегії суддів: головуючий суддя:Білецька Л.М. (доповідач), судді: Тищик І.В., Євстигнеєв О.С.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), суддів Євстигнеєв О.С., Тишик І.В.) прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

23.05.2012 року від представника відповідача за первісним позовом -Дніпропетровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначив, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи, які зазначені в апеляційній скарзі позивача за первісним позовом - є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року -без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

11.06.2012 року від представника відповідача-2 зустрічним позовом - регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

11.06.2012 року від представника третьої особи за зустрічним позовом надійшло клопотання про розгляд справи № 39/5005/1755/2012 за його відсутності.

11.06.2012 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про фіксацію судового процесу, на підставі ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України.

Клопотання представника позивача за первісним позовом було задоволено, фіксація судового процесу здійснювалась 11.06.20112р., 02.07.2012р. та 09.07.2012р.

Від редакції економічних програм ТОВ «Комунікаційна група «ЕГС» 08.06.2012 року та 27.06.2012 року надійшли запити, в яких останній просив дозволити відео -та аудіо -запис судового засідання у справі №39/5005/1755/2012 в присутності: журналіста -ОСОБА_7 та оператора -ОСОБА_8

Відповідно до ст. 4-4 ГПК України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 17.01.2008 року у справі «Рябкін Бірюков проти Росії» визначено, що публічність судового розгляду захищає сторони у справі від таємного здійснення правосуддя поза контролем громадськості; вона також є одним із засобів підтримання довіри до судів як вищої, так і нижчої ланки. Унаочнюючи процес здійснення правосуддя, публічність сприяє досягненню мети п.1 ст.6 Конвенції, тобто забезпеченню права на справедливий суд як одного з основоположних принципів демократичного суспільства.

Таким чином на підставі зазначеного, судом було прийнято рішення про допущення до участі у справі №39/5005/1755/2012 в якості вільних слухачів: журналіста -ОСОБА_7 та оператора -ОСОБА_8, а також дозволено проведення відео-зйомки.

На підставі розпорядження заступника голови суди Паруснікова Ю.Б. від 06.07.2012 року №901 справа №39/5005/1755/2012 була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Вечірко І.О., Верхогляд Т.А.

09.07.2012 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частина постанови по даній справі.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", підтримав доводи зазначені в апеляційні скарзі від 26.04.2012 року та просив скасувати рішення першої інстанції з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача за первісним позовом та представник відповідача -2 за зустрічним позовом в судовому засіданні просили рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 року у справі № 39/5005/1755/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс" -без задоволення.

Представник відповідача -3 за зустрічним позовом покладався на розсуд суду у вирішенні даної справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оспорюючи рішення Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012 року № 25/20, яким визначено приналежність до комунальної власності стадіону - ВРЗ ім.Кірова, що розташований за адресою: м.Дніпропетроаськ, пров.Універсальний, 10, як об'єктів соціальної інфраструктури, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Дніпропетровська та мають важливе соціальне значення для міста, скаржник зазначав, що він є власником спортивного комплексу -стадіону по пров.Універсальному, 1 у м.Дніпропетровську і що прийняте рішення порушує його права як власника (на підставі договору купівлі -продажу від 26.03.2007 року) і землекористувача земельної ділянки, на якій майно розташоване (рішення Дніпропетровської міської ради №148/16 від 27.06.2007 року «Про передачу земельної ділянки по пров.Універсальний, 1 м. Дніпропетровськ в оренду ТОВ «Центр Інтерресурс»та договір оренди землі від 27.02.2008 року).

Позивач за первісним позовом не погоджувався з тим, що оскаржуваним рішенням споруди стадіону були внесені до переліку об'єктів споруд, що є комунальною власністю міста та до Реєстру об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська.

У відповідності до статті 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Договір, як правовстановлюючий документ (т.1 а.с.10-12), за яким позивач передав будинок спорту літ. А-3 з ганкам, глядацькі трибуни, огороджені та трибунами, споруди №№ 1-17, визнаний недійсним (т.2 а.с.2-7), як такий, що укладений з перевищенням компетенції (без згоди правління -спостережна рада фактично підмінила компетенцію правління щодо прийняття відповідних рішень) (т.2 а.с.5), зобов'язано ТОВ «Центр Інтерресурс»повернути об'єкти ПАТ «Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів».

Рішення набуло чинності і не скасоване. Хоча це рішення не є приюдицією в розумінні статті 35 ГПК України через різний склад сторін, але встановлені ним факти мають значення для даної справи і можуть бути використанні як фактичні данні (докази). Подальше схвалення спірного договору знову наглядовою радою (т.1 а.с.89), відбувалося після прийняття відповідного рішення іншим господарським судом України, а так само відмова ПАТ «Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів»від примусового виконання цього рішення (постанови Вищого господарського суду України від 08.04.2010 року у справі №38/10-09) -не спростовують встановленого ним факту недійсності договору від 26.03.2007 року, за яким позивачем придбано будинок спорту.

Апеляційний суд також зауважує про те, що об'єкт, про який йдеться у позовній заяві, і той об'єкт, про який йдеться у рішенні відповідача -різні і значаться за різними юридичними адресами: позивача -будинок спорту (пров.Універсальний, 1), відповідача -будівлі та споруди стадіону ВРЗ ім.Кірова по пров. Універсальний, 10. Вбачається, що саме цей об'єкт -стадіон ВРЗ ім. Кірова значиться у рішенні Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991 року «Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів»(т.1 а.с.66). Цей об'єкт правомірно переданий до комунальної власності, що узгоджується з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно -територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджений Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно -територіальних одиниць (комунальної власності) -«власність областей»- фізкультурно -оздоровчі комплекси, об'єднання «фізкультура і здоров'я», стадіони, палаци спорту, споруди.

Відповідно до частини 1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суб'єктами права власності, відповідно до ст.318 Цивільного кодексу України, є Український народ та інші учасники цивільних відносин.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

В силу приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Разом з тим, за приписами статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

За приписами ст.ст.13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст.170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 327 Цивільного кодексу України унормовано, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За приписами статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Разом з тим, відповідно до приписів статті 60 цього ж Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ч.1 ст.386 ЦК України).

Позов про визнання права власності є речово-правовим, і при зверненні до суду позивач повинен підтвердити наявність у нього права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Апеляційний суд, дослідив в судовому засіданні оригінал переліку об'єктів, що передаються у комунальну власність, і дійшов висновку про те, що цей перелік відповідає тому, який міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.63). Цим спростовуються доводи скаржника про відсутність оригіналу рішення. З матеріалів справи вбачається, що власне оригінал рішення №46 від 27.11.1991 року був вилучений працівниками Служби безпеки України (т.2 а.с.10), відповідачеві не був повернутий.

Відсутність зазначеного рішення не спростовує факту комунальної власності відповідача на спірне майно в силу приписів вищенаведеної Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311, як об'єкт соціально -культурної сфери.

Стосовно різної юридичної адреси слід зазначити, що стадіон як об'єкт комунальної власності розташований по вул. Універсальна, 10 у м. Дніпропетровську, а будинок спорту по пров. Універсальний, 1, і сам будинок спорту є частиною стадіону, ця адреса була присвоєна тільки будинку спорту, а не всьому стадіону -02.07.2001 року розпорядження №615р (т.2 а.с.12).

Доводи апеляційної скарги дійсно правомірні у тій частині, що йдеться про два різні об'єкти -власне стадіон (у оспорюванному рішенні позивачем за первісним позовом) і будинок спорту, як частина цього стадіону, як об'єкт права власності позивача, права на який набуто з порушенням закону України за недійсним договором.

За таких обставин вимоги позивача за первісним позовом не можуть бути визнанні обґрунтованими, а його права такими, що порушенні.

Вимоги за зустрічним позовом -задоволено обґрунтовано, оскільки комунальне майно не може бути приватизоване. Стосовно строку позовної давності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки перебіг строку обраховується з моменту, коли позивач дізнався чи міг дізнатись про порушення свого права, а тому строк вважається не пропущеним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Таким чином, підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012р. не встановлено, оскільки суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права. Наведені у апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не спростовують його висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012р. у справі № 39/5005/1755/2012-залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Інтерресурс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2011 року у справі № 39/5005/1755/2012 -без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Т.А. Верхогляд

Повний текст постанови складений 12.07.2012 року