Постанова № 25182977, 11.07.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2012 № 09/5026/706/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Алданової С.О.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 11.07.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волощука Володимира Антоновича на рішення господарського суду Черкаської області від 17.05.2012 (дата підписання - 21.05.2012),

у справі № 09/5026/706/2012 (суддя - Курченко Н.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Волощука Володимира Антоновича

до Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту

розведення і генетики тварин Національної Академії Аграрних наук

України

про стягнення 48 000, 00 грн штрафу,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Волощук Володимир Антонович звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин Національної Академії Аграрних наук України про стягнення 48 000, 00 грн штрафу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.05.2012 у справі № 09/5026/706/2012 відмовлено у позові повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Волощук Володимир Антонович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Згідно відмітки інформаційно - статистичного відділу Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2012 проведено автоматичний розподіл справи № 09/5026/706/2012 та передано її на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Рудченко С.Г. (доповідач), судді: Поляк О.І., Кропивна Л.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 у зв'язку із перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. суддю Кондес Л.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 04.07.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 04.07.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 № 01-22/1/14 у зв'язку із припиненням повноважень судді Поляк О.І. та обранням її на посаду судді Вищого господарського суду України було внесено зміни до складу колегії суддів у даній справі замість судді Поляк О.І. суддю Алданову С.О.

Представник відповідача через відділ документального забезпечення суду подав відзив, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, між сторонами у справі було досягнуто домовленість про купівлю відповідачем у позивача охолоджувач молока ємністю 4000 літри, вартістю 59 850, 00 грн.

Фізичною особою-підприємцем Волощуком Володимиром Антоновичем (позивач) згідно рахунку-фактури № 1/031_7 від 29.07.2010, сертифікату походження товару № 011844 від 29.07.2010 та митної декларації форми МД-2 було ввезено на територію України із Франції охолоджувачі молока «Refroidisseur a lait occasion» (використані) ємністю 1680 літрів, вартістю 1 110, 00 євро та ємністю 4000 літри, варті 3 750, 00 євро (а.с. 11-14).

На підставі домовленості про купівлю-продаж охолоджувача молока 22 квітня 2011 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 20 на охолоджувач молока 4000 л. за ціною 59 850, 00 грн (у тому числі ПДВ) (а.с. 62).

27 травня 2011 року відповідач сплатив позивачу 20 000, 00 грн попередньої оплати за охолоджувач молока, згідно рахунку № 20 від 22.04.2011, що підтверджується банківською випискою та податковою накладною № 19 від 27.05.2011 на суму 20 000, 00 грн (а.с. 21, 65).

Також, 12 липня 2011 року відповідач сплатив позивачу 15 000, 00 грн згідно рахунку № 20 від 22.04.2011, підтверджується банківською випискою (а.с. 22).

12 липня 2011 року між сторонами був підписаний лист «Умови продажу охолоджувача молока 4000 л для ДП ДГ «Нива», відповідно до якого право власності на охолоджувач молока 4000 л переходить на ДП ДГ «Нива» тільки при повній оплаті рахунка № 20 від 22.04.2011 на суму 59 850, 00 грн. Станом на 12.07.2011 сума, яка була перерахована за охолоджувач молока становить 35 000, 00 грн. Термін повного перерахунку за охолоджувач молока закінчується 20.07.2011 і сума його складає 24 850, 00 грн. В разі несплати боргу, починаючи з 21.07.2011, за кожен день буде нараховуватися штраф у сумі 300 грн. Загальна сума контракту становить 59 850, 00 грн в т.ч. ПДВ при умові, якщо курс НБУ не перевищить 11,50 грн за євро. У випадку підвищення курсу євро залишок гривневої суми контракту буде пропорційно мінятися за формулою: залишкова сума контракту ділиться на 11,50 та множиться на підвищений курс НБУ (а.с. 16).

13 липня 2011 року позивач передав відповідачу охолоджувач для молока 4000 л., загальною вартістю 59 850, 00 грн, що підтверджується накладною від 13.07.2011, довіреністю відповідача № 818 від 12.07.2011, податковою накладною № 24 від 13.07.2011 на суму 39 850, 00 грн (а.с. 63-64, 66).

Листом від 05 вересня 2011 року позивач надіслав відповідачу вимогу оплатити заборгованість у сумі 24 850, 00 грн. Також позивач повідомив, що починаючи з 21.07.2011 по 05.09.2011 ним був нарахований штраф на загальну суму 14 100, 00 грн (300 грн х на 47 днів прострочення). Загальна вартість заборгованості на 05.09.2011 становить 38 950, 00 грн (а.с. 15).

30 вересня 2011 року відповідач сплатив позивачу 10 000, 00 грн, а 29 грудня 2011 року сплатив 14 850, 00 грн заборгованості за отриманий охолоджувач молока, згідно рахунку № 20 від 22.04.2011, що підтверджується банківськими виписками (22-23).

17 лютого 2012 року представник позивача направив відповідачу вимогу в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, у якій вимагав оплатити штраф у розмірі 48 000, 00 грн за прострочення терміну погашення боргового зобов'язання (а.с. 17-19).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати заборгованості за отриманий товар, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 530, 549, 624 Цивільного кодексу України просить стягнути з останнього 48 000, 00 грн штрафу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі був укладений господарський договір у спрощений спосіб, який має ознаки договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів підписання відповідачем листа «Умови продажу охолоджувача молока 4000 л для ДП ДГ «Нива».

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами у спрощений спосіб був укладений договір купівлі-продажу, про що свідчить виставлений позивачем рахунок-фактура № 20 від 22.04.2011 та сплата відповідачем 20 000, 00 грн попередньої оплати. Лист з «Умовами продажу охолоджувача молока 4000 л для ДП ДГ «Нива» був підписаний та отриманий відповідачем 12.07.2011. В той же день відповідачем в рахунок оплати за охолоджувач молока частково були сплачені грошові кошти у сумі 15 000, 00 грн. 13.07.2011 позивач передав відповідачу товар, після чого 30.09.2011 та 29.12.2011 відповідачем також здійснювалися проплати коштів в рахунок заборгованості за отриманий товар.

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) відповідач схвалив укладення змін до договору купівлі-продажу за «Умовами продажу охолоджувача молока 4000 л для ДП ДГ «Нива».

Посилання заявника апеляційної скарги на наявність на листі печатки «Для документів» як свідчення лише про факт отримання даного документу, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки дана печатка також міститься на накладній № 21 від 13.07.2011 та довіреності № 818 від 12.07.2011 на отримання товаро-матеріальних цінностей, а саме охолоджувача молока.

Згідно ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводи позивача не спростував та доказів належного виконання своїх господарських зобов'язань за договором, укладеним у спрощений спосіб, суду не надав.

Судовою колегією встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в сумі 59 850, 00 грн, строк оплати якого настав 20.07.2011.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф, передбачену «Умовами продажу охолоджувача молока 4000 л для ДП ДГ «Нива», згідно яких в разі неоплати боргу починаючи з 21.07.2011 за кожен день буде нараховуватися штраф у сумі 300 грн, що в сумі складає 48 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

«Умовами продажу охолоджувача молока 4000 л для ДП ДГ «Нива» встановлено, в разі неоплати боргу починаючи з 21.07.2011 за кожен день буде нараховуватися штраф у сумі 300 грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Оскільки штраф як різновид неустойки визначається або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, або у твердій сумі, а відтак його розмір, як правило, відомий в момент виникнення забезпеченого штрафом зобов'язання, неустойка в виді штрафу може бути встановлена як у вигляді речі, визначеної родовими ознаками (ч. 2 ст. 184 ЦК), так і у вигляді індивідуально-визначеної речі (ч. 1 ст. 184 ЦК), в тому числі у вигляді нерухомого майна. Водночас пеня - це триваюча, зростаюча неустойка, загальний кінцевий розмір якої заздалегідь невідомий, тому в якості пені можна застосовувати лише родові речі, кількість яких до передачі також буде змінюватися залежно від часу прострочення.

За таких обставин, колегія судів дійшла висновку, що неустойка, передбачена «Умовами продажу охолоджувача молока 4000 л для ДП ДГ «Нива» має правову природу пені, а не штрафу, оскільки обчислюється за кожен день прострочення виконання, а тому її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його невірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, пеня складає 1 327, 35 грн (з 21.07.2011 до 30.09.2011 на суму 24 850, 00 грн - 759, 80 грн; з 01.10.2011 до 29.12.2011 на суму 14 850, 00 грн - 567, 55 грн).

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Волощука Володимира Антоновича на рішення господарського суду Черкаської області від 17.05.2012 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 17.05.2012 у справі № 09/5026/706/2012 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волощука Володимира Антоновича на рішення господарського суду Черкаської області від 17.05.2012 у справі № 09/5026/706/2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського Черкаської області від 17.05.2012 у справі № 09/5026/706/2012 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин Національної Академії Аграрних наук України (20009, Черкаська область, с. Христинівка, вул. Садова, б. 1, ідентифікаційний код 14208610) на користь Фізичної особи-підприємця Волощука Володимира Антоновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1 327, 35 грн пені та 44, 51 грн судового збору.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Нива» Інституту розведення і генетики тварин Національної Академії Аграрних наук України (20009, Черкаська область, с. Христинівка, вул. Садова, б. 1, ідентифікаційний код 14208610) на користь Фізичної особи-підприємця Волощука Володимира Антоновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 22, 25 грн витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Рудченко С.Г.

Судді Кропивна Л.В.

Алданова С.О.