Рішення № 25180266, 06.07.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2012 р.Справа № 20/5025/472/12

Господарський суд Хмельницької області у складі головуючого cудді Гладія С.В., суддів Виноградова В.В., Муха М.Є. розглянувши матеріали за позовом приватної фірми „Діта" м. Хмельницький

до приватного малого підприємства „Кристал" м. Хмельницький

про стягнення 344117,10 грн.

Представники сторін:

позивача: Клюка В.Ф. - за довіреністю № 10 від 22.05.12р.

відповідача: Агєєв К.Р. - директор

Плющ Л.П. -за довіреністю від 20.05.12р.

Рішення приймається 06.07.2012р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 344117,10 грн. заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, відповідно до укладених усних угод купівлі-продажу продукції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в своєму відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаються на те, що зобов'язання у сторін виникли не на підставі усних угод, а відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору дистрибуції № 26/07/2010-ДК від 26.07.2010 року. Умовами даного договору визначено порядок поставки продукції та порядок проведення розрахунків. Відповідно до умов договору, передача продукції позивачу, відповідачем здійснюється після 100% оплати її вартості, що позивачем зроблено не було.

Зазначає також, що кошти, які були перераховані позивачем за будматеріали, фактично перераховувались останнім за газосигналізатори, згідно договору, на підставі досягнутої між сторонами домовленості, підтвердженням чого є виписані відповідачем податкові накладні. Просить в позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до усних домовленостей між ПФ „Діта" та ПМП „Кристал", були укладені усні договори купівлі-продажу продукції, зокрема, газосигналізаторів та будівельних матеріалів.

21.07.2010р. позивачем отримано рахунок -фактуру №СФ -0000230 на придбання сигналізаторів газу на загальну суму 202404 грн.

Позивачем згідно рахунку-фактури № СФ-0000230 від 21.07.2010р. перераховано кошти відповідачу в сумі 80000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3225 від 22.07.2010р. на суму 30000 грн. та № 3226 від 22.07.2010р. на суму 50000 грн.

Згідно видаткових накладних №/№ РН-0000395 від 11.11.2010 року, РН-0000423 від 08.12.2010 року, РН-0000422 від 08.12.2010 року, РН-0000445 від 28.12.2010 року, РН-0000448 від 28.12.2010 року відповідач поставив позивачу газосигналізаторів на суму 46402,70 грн., решту зобов'язань на суму 33597,30 грн. відповідачем не виконано.

Платіжними дорученнями № 3227 від 23.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 3580 від 11.07.2010р. на суму 50000,00 грн., № 3753 від 19.08.2010р. на суму 50000,00 грн., №3960 від 01.09.2010р. на суму 50000,00 грн., № 4031 від 06.09.2010р. на суму 50000 грн. перераховано на рахунок відповідача 220000 грн. кошти за будівельні матеріали.

Платіжними дорученнями №4224 від 17.09.2010р. на суму 25000 грн., № 4237від 20.09.2010р. на суму 25000 грн. позивачем перераховано 50000 грн.

У відповідності до рахунку № СФ-0000396 від 25.11.2010 року, позивачем на рахунок відповідача перераховуються платіжним дорученням № 5656 від 03.12.2010 року - 5000 грн., платіжним дорученням № 6018 від 24.12.2010 р. - 5000 грн., платіжним дорученням № 6065 від 27.12.2010р. - 5000 грн., платіжним дорученням № 6069 від 28.12.2010р. - 5000 грн., платіжним дорученням № 6125 від 29.12.2010р. - 5000 грн.

По накладній № РН-0000049 від 04.01.2011р. відповідач частково поставляє позивачу газосигналізатори на суму 4480,20 грн.

Платіжним дорученням № 1381 від 20.04.2011 року позивачем перераховано кошти в сумі 20000 грн.

Позивач 20.03.2012 року звернувся до відповідача з вимогою виконати зобов'язання у семиденний строк по поставці будівельних матеріалів та газосигналізаторів, яка залишена без відповіді та задоволення.

05.04.2012р. позивач повторно звертається до відповідача з вимогою № 94, в якій вказується, що відмовляється від прийняття виконання за вказаними угодами та вимагаємо у відповідності до приписів ст. 530 та ст. 612 ЦК України, відшкодувати збитки на протязі 7 днів шляхом повернення коштів в сумі 124117,10 грн. сплачених за сигналізатори та 220000 гривень сплачених за будівельні матеріали.

Листом № 85/01 від 06.04.2012 року ПМП „Кристал" повідомив ПФ „Діту" про готовність відпустити будівельні матеріали, які позивач може отримати за адресою м. Хмельницький, вул. Курчатова, 118 з понеділка до п'ятниці (включно).

Станом на 20.04.2012 року відповідачем газосигналізатори та будівельні матеріали не поставлено, кошти в сумі 344117,10 грн. на рахунок позивача не повернуто.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань позивач, звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в розмірі 344117,10 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 ГК України, є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано на рахунок відповідача за газосигналізатори та будівельні матеріали, згідно платіжних доручень № 3225 від 22.07.2010р. на суму 30000 грн., № 3226 від 22.07.2010р. на суму 50000 грн., № 3227 від 23.07.2010р. на суму 20000,00 грн., № 3580 від 11.07.2010р. на суму 50000,00 грн., № 3753 від 19.08.2010р. на суму 50000,00 грн., № 3960 від 01.09.2010р. на суму 50000,00 грн., № 4031 від 06.09.2010р. на суму 50000 грн., № 4224 від 17.09.2010р. на суму 25000 грн., № 4237від 20.09.2010р. на суму 25000 грн., № 5656 від 03.12.2010р. на суму 5000 грн., № 6018 від 24.12.2010р. на суму 5000 грн., № 6065 від 27.12.2010р. на суму - 5000 грн., № 6069 від 28.12.2010р. на суму 5000 грн., № 6125 від 29.12.2010р. на суму 5000 грн., № 1381 від 20.04.2011 на суму 20000 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, частково поставивши позивачу газосигналізатори на суму 50882,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000395 від 11.11.10р., РН- 0000423 від 08.12.10р., РН-0000422 від 08.12.10р., РН-0000445 від 28.12.2010р., РН-0000448 від 28.12.10р., РН-000049 від 04.01.2011р.

Станом на момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідача складає 344177,10 грн. На момент винесення рішення сума боргу не змінилася.

Враховуючи викладене вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 344117,10 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову в частині того, що позивачем кошти перераховувались відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору дистрибуції № 26/07/2010-ДК від 26.07.2010 року. Умовами даного договору визначено порядок поставки продукції та порядок проведення розрахунків. Відповідно до умов договору, передача продукції позивачу, відповідачем здійснюється після 100% оплати її вартості, що позивачем зроблено не було, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Положенням ч. 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Що передбачає, що у разі вчинення сторонами договору у письмовій формі, за загальним правилом, розірвання договору повинно бути вчинено також у письмовій формі, що і договір. При цьому, судом враховується, що відповідно до ст. 207 ЦК України, угода у письмовій формі може вчинятись як шляхом укладення єдиного документа, так і шляхом обміну, листами, телеграмами тощо.

Судом встановлено, що 05.01.2012 року ПФ „Діта" на адресу ПМП „Кристал" надіслано пропозицію про розірвання договору дистрибуції № 26/07/2010-ДК укладеного 26.07.2010 року.

23.01.2012 року МПМ „Кристал" на адресу ПФ „Діта" надіслано лист за № 10/01, відповідно до якого ПМП „Кристал" надало згоду на розірвання договору дистрибуції № 26/07/2010-ДК.

Оскільки на час вирішення спору договір дистрибуції № 26/07/2010-ДК від 26.07.2010 року розірваний за згодою сторін, тобто, припинив свою дію, безпідставним є посилання відповідача на те, що виконання ним обов'язку щодо поставки газосигналізаторів буде здійснено після 100 відсоткової їх оплати, як то передбачено договором дистрибуції № 26/07/2010-ДК.

Не враховуються судом і посилання відповідача на те, що кошти, які були перераховані позивачем за будматеріали, фактично перераховувались останнім за газосигналізатори, згідно договору, на підставі досягнутої між сторонами домовленості, оскільки, відповідачем не надано доказів які б підтверджували даний факт, відсутнє в матеріалах справи і погодження позивача про зарахування сплачених ним коштів з призначенням платежу „за будівельні матеріали" в рахунок коштів, сплачених за придбання газосигналізаторів.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження даних заперечень. Натомість в матеріалах справи наявний лист відповідача від 06.04.2012 року за № 85/1, відповідно до якого останнім надається погодження на отримання приватною фірмою „Діта" будівельних матеріалів.

Щодо посилання відповідачем на податкові накладні, судом зазначається, що відповідно до п. п. 7.3.1 п. 7.3 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку

Податковим зобов'язанням, відповідно до п. 1.6 Закону України „Про податок на додану вартість", є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно, судом звертається увага не те, що податкові накладні, на які посилається відповідач, підтверджують лише факт виникнення у сторін податкових зобов'язань, що виникають з поставки товарів (робіт, послуг), а не виникнення чи припинення господарського зобов'язання, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, першою подією, на підставі якої виникло податкове зобов'язання є дата перерахування коштів позивачем з призначенням платежу „за будівельні матеріали", а не з призначенням платежу „за газосигналізатори відповідно до договору дистрибуції № 26/07/2010-ДК від 26.07.2010 року".

Судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4-5, 4-7, 12, 33, 44, 49, 82, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватної фірми „Діта" м. Хмельницький до Приватного малого підприємства „Кристал" м. Хмельницький про стягнення 344117,10 грн. задоволити.

Стягнути з Приватного малого підприємства „Кристал" (м. Хмельницький, вул. Курчотова,118, код 14150418) на користь Приватної фірми „Діта" (м. Хмельницький, вул. Червоноармійська,5, код 22768049) -344117,10 грн. (триста сорок чотири тисячі сто сімнадцять гривень 10 коп.) заборгованості, 6882,34 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дві гривни 34 коп.) судових витрат.

Видати наказ.7.2012р.

Повний текст складено 11.07.2012р.

Головуючий суддя С.В. Гладій

Суддя В.В. Виноградова

Суддя Муха М.Є.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (м. Хмельницький, вул. Червоноармійська,5)

3 - відповідачу.(м. Хмельницький, вул. Курчатова,118)