Рішення № 25179833, 09.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.12 Справа№ 5015/2249/12

За позовом: Дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росан" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан - Агро", м. Рогатин Івано-Франківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівстильбуд", м. Львів

про стягнення 12 106, 92 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Малинівська О.П. - представник

Зміст ст. 22 ГПК України представнику відповідача роз'яснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росан" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан - Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівстильбуд" про стягнення 12 106, 92 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання з»явився, подав відзив, в якому позовні вимоги визнав частково.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2011 р. між ДП "М'ясопереробний комплекс "Росан" ТзОВ "Росан - Агро" (позивач) та ТзОВ "Львівстильбуд" (відповідач) було укладено угоду (надалі - угода), відповідно до умов якої ТзОВ "Львівстильбуд" визнало факт перерахування йому ДП "М'ясопереробний комплекс "Росан" коштів в розмірі 43 500,00 грн. та безпідставність їх отримання, а також зобов»язувалося повернути їх шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ДП "М'ясопереробний комплекс "Росан" ТзОВ "Росан - Агро" згідно графіку.

Оскільки, відповідач не виконав умови угоди, позивач звернувся до господарського суду Львівської області про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 43 500,00 грн., відсотків за їх користуванням та штрафу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р. у справі № 5015/289/12 позов поданий позивачем задоволено частково та стягнено з відповідача суму боргу в розмірі 35 000,00 грн., в задоволені суми боргу в розмірі 8 500, 00 грн. відмовлено, оскільки строк оплати відповідно до графіку не настав.

Враховуючи те, що відповідачем суму в розмірі 8 500,00 грн., так і не було сплачено, хоч і строк її оплати вже настав, позивач просить стягнути з відповідача 8 500,00 грн. безпідставно отриманих коштів; 2 234, 59 грн. відсотків за користування коштами; 478, 50 грн. інфляційних втрат; 893, 83 грн. 3 % річних.

У представленому відзиві відповідач позовні вимоги визнав частково (в частині стягненні боргу в розмірі 8 500,00 грн.), в частині відсотків за користуванням чужими коштами заперечив, покликаючись на те, що нарахування позивачем згідно з нормою ст.536 ЦК України, процентів за користування коштами у розмірі, визначеному ст.1048 ЦК України (у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення), суперечить зазначеним нормам Закону, відповідно до яких боржник зобов'язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором або законом. При цьому, нормою ч.1 ст. 1048 ЦК України встановлено розмір процентів лише при наявності взаємовідносин стосовно позики, які у даному випадку відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних мотивів.

Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов»язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов»язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як встановлено судом, 01.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду, відповідно до умов якої відповідач визнав факт перерахування йому позивачем коштів в розмірі 43 500,00 грн. та безпідставність їх отримання, а також зобов'язувався повернути їх шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача згідно наступного графіку:

- 07.12.2011 р. - 10 000,00 грн.;

- 13.01.2012 р. -5 000,00 грн.;

- 03.02.2012 р. -10 000,00 грн.;

- 02.03.2012 р. -10 000,00 грн.;

- 30.03.2012 р. -8 500,00 грн..

Оскільки, свої зобов'язання щодо повернення коштів відповідач не виконав, позивач звернувся до господарського суду Львівської області про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 43 500 грн., відсотків за їх користування та штрафу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.03.2012 р. у справі № 5015/289/12 позов поданий позивачем задоволено позов частково та стягнено з відповідача суму боргу в розмірі 35 000,00 грн., в задоволені суми боргу в розмірі 8 500, 00 грн. відмовлено, оскільки строк оплати відповідно до графіку ще не настав.

За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2 угоди, передбачено, що згідно графіку відповідач зобов'язаний був повернути суму в розмірі 8 500,00 грн. 30.03.2012 р.

Відповідач свої зобов»язання не виконав, безпідставно отримані кошти у встановлений угодою термін не повернув. Заборгованість відповідача становить 8 500,00 грн..

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнав, однак доказів погашення коштів не подав, тому до стягнення підлягає сума боргу в розмірі 8 500,00 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення 3 % річних в розмірі 893, 83 грн. та інфляційних в розмірі 478,50 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України та умов угоди, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо стягнення відсотків за користування безпідставно набутими коштами в розмірі 2 234,59 грн., то суд зауважує наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Угодою, укладеною 01.12.2011 р. відповідач визнав факт отримання від позивача коштів у сумі 43 500, 00 грн. безпідставно та зобов'язався їх повернути, згідно узгодженого сторонами графіку. Матеріалами справи підтверджено, що свої зобов'язання щодо повернення коштів в узгоджені сторонами терміни відповідач не виконав.

Частиною 2 ст.1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 4 ст. 232 ГК України передбачено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Правова позиція щодо обґрунтованості застосування відсотків, зазначених в ст. 231 ГК України, при безпідставному користування чужими коштами, відображена також в постанові ВГСУ від 09.11.2011 р. у справі № 15/011-11

Оскільки в угоді сторони розмір відсотків не визначили, тому керуючись вищевказаними приписами, суд дійшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно набутими коштами у розмірі облікової ставки НБУ є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір згідно платіжного доручення від 25.05.2012 р. № 2344 в розмірі 1 641,00 грн. Відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно ч. 2 зазначеної статті, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі двох відсотків ціни позову, але не менше півтори розміру мінімальної заробітної плати та не більше шістдесяти розмірів мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України від 22.12.2011 р. № 4282-VI „Про Державний бюджет України на 2012 рік" і станом на 01 січня 2012 року він становив 1 073, 00 грн.

Вимогами позивача є стягнення заборгованості в розмірі 12 106, 92 грн., тобто позовні вимоги носять майновий і позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 609,50 грн., однак оскільки позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 641,00 грн., сума судового збору в розмірі 31, 50 грн. підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 526, 536, 625, 610, 611, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівстильбуд" (юридична адреса: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 172/36, код ЄДРПОУ 32484623; поштова адреса: 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2 оф. 535) на користь Дочірнього підприємства "М'ясопереробний комплекс "Росан" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан - Агро" (77000, Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, 128, код ЄДРПОУ 30086815) суму в розмірі 13 716, 42 грн. з них:

- 8 500, 00 грн. -основного боргу;

- 2 234,59 грн. відсотків за користування безпідставно набутими коштами;

- 893, 83 грн. -3 % річних;

- 478, 50 грн. -інфляційних;

- 1 609, 50 грн. -судового збору.

3. Повернути Дочірньому підприємству "М'ясопереробний комплекс "Росан" Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан - Агро" (77000, Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, 128, код ЄДРПОУ 30086815) з Державного бюджету України 31, 50 грн. судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.