Рішення № 25179734, 10.07.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5016/1070/2012(12/38)

м. Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибузький гранітний

кар'єр»

(56445, Миколаївська область, Доманівський район, с. Прибужжя)

до відповідача: Приватного підприємства «Веселинівська автоколона-2»

(57001, Миколаївська область, Веселинівський район, смт. Веселинове, вул. Радянська, 22, кімната 3)

про: стягнення 19064 грн. 30 коп.

Суддя А.К.Семенов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Догарєва І.О. довіреність № 5 від 01.06.2012 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Позов поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Прибузький гранітний кар'єр» до Приватного підприємства «Веселинівська автоколона-2»про стягнення 19064грн. 30 коп..

Позовні вимоги обґрунтовуються несплатою відповідачем вартості поставленої щебен-евої продукції.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомленій про час та місце розгляду справи.

Справу розглянуто відповідно до статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.07.2012 року за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибузький гранітний кар'єр»поставив Приватному підприємству «Веселинівська автоколона-2»щебеневу продукцію за видатковою накладною РН-0001176 від 30.10.2008 року на суму 18615 грн. 74 коп.

Факт одержання товару підтверджується підписом представника відповідача, який вчи-нено на видатковій накладній та відповідною довіреністю(а.с. 10,11).

Позивачем була направлена відповідачу 03.10.2011 року за вих. № 2/172 вимога, яку відповідач залишиво без відповіді та задоволення (а.с. 13-14).

Станом на день подання позовної заяви поставлена продукція відповідачем оплачена не була.

Позивач просить стягнути з відповідача 19064 грн. 30 коп., а саме:

- суму основного боргу у розмірі 18615 грн. 74 коп.

- три відсотки річних від суми простроченого платежу за період з листопада 2011 р. по травень 2012 р., що складає 318 грн. 25 коп.

- суму інфляційних нарахувань за період прострочення платежу з листопада 2011 р. по травень 2012 р., що складає 130 грн. 31 коп.

Відповідач, як вже вище вказано, свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною другою ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а всі істотні умови договору було узгоджено видатковими накладними.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (поста-чальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 та ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного викона-ння не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач надіслав відповідачу 03.10.2011 року, вих. № 2/172 лист, яким вимагав сплати грошових коштів в сумі 18615 грн. 74 коп. Це підтверджується поштовим повідомленням від 09.11.2011 року ( а.с. 12). Але відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача в сумі 18615 грн. 75 коп. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 08.01.09 року станом на 31.12.08 року та актом звірки взаєморозрахунків від 06.10.09 року станом на 30.09.09 року, які підписані представниками обох сторін та за-вірені печатками.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення суми боргу цілком обґрунтовані, оскільки від-повідач доказів погашення боргу станом на час розгляду справи не надав, позовні вимоги не заперечив.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 19064 грн. 30 коп., з яких:

- 18615 грн. 74 коп., сума основного боргу;

- 318 грн. 25 коп. три відсотка річних від суми простроченого платежу за період

злистопада 2011 р. по травень 2012 р.;

- 130 грн. 31 коп. - сума інфляційних нарахувань за період прострочення платежу з

листопада 2011 р. по травень 2012 року

є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

У відповідності із ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Веселинівська автоколона-2»(56445, Миколаїв-ська область, Доманівський район, с. Прибужжя, код ЄДРПОУ 35130837) на користь Това-риства з обмеженою відповідальністю «Прибузький гранітний кар'єр»(57001, Миколаївська область, Веселинівський район, смт. Веселинове, вул. Радянська, 22, кімната 3, код ЄДРПОУ 31821994) 18615 грн. 74 коп. боргу, 318 грн. 25 коп. річних, 130 грн. 31 коп. - сума, яка перевищує борг внаслідок інфляційних процесів, а всього 19064 грн. 30 коп., а також 1641 грн. 00 коп судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеля-ційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 10.07.2012 року.

Суддя А.К.Семенов