Рішення № 25179681, 10.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа№ 5015/1947/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна (м. Київ)до відповідача:Державного підприємства «Львіввугілля»(м. Львів)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Державна казначейська служба України (м. Київ)про:відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у розмірі 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп. Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С.

Представники:

Позивача:Березюк С. Г. -представник (довіреність б/н від 23.02.2012 р.)Відповідача:Теслюк І. Г. -представник (довіреність № 8/7 від 03.01.2012 р.)Третьої особи:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні 07.06.2012 р., звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

17.05.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2090 поступила позовна заява від Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна (м. Київ) до Державного підприємства «Львіввугілля»(м. Львів) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної казначейської служби України (м. Київ) про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у розмірі 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп.

Ухвалою суду від 18.05.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.06.2012 р.

В судовому засіданні 07.06.2012 р. представником відповідача подано копію статуту державного підприємства «Львіввугілля»та копію довідки з ЄДРПОУ від 25.05.2011 р.

В судовому засіданні 07.06.2012 р. представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитись із заявою позивача та надати свої пояснення щодо такої. Представник позивача зазначене клопотання представника відповідача не заперечив.

В судовому засіданні 07.06.2012 р. представники сторін звернулись з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Ухвалою суду від 07.06.2012 р. розгляд справи було відкладено на 26.06.2012 р.

18.06.2012 р. до суду за вх. № 13306/12 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову. До зазначеного відзиву долучено копію довіреності № 8/7 від 03.01.2012 р., копії процесуальних документів схожої категорії справ та докази надсилання відзиву позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

25.06.2012 р. до суду за вх. № 13993/12 від представника позивача поступили копії процесуальних документів схожих категорії справ.

Ухвалою суду від 26.06.2012 р. розгляд справи було відкладено на 10.07.2012 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав, відзив на позов представив, проти позову заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд відмовити в задоволення позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та поясненнях.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача вимоги суду не виконала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки представника в судове засідання суду не повідомила.

Враховуючи те, що сторонами надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника третьої особи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Рішенням Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «ОСОБА_3 та інші проти України»за заявою № 30499/03 встановлено порушення ст. 8 Конвенції про захист прав і основних свобод від 04.11.1950р. (надалі - Конвенція) в частині ненадання заявникам житла, захисту їх приватного, сімейного життя та зобов'язано державу України сплатити заявникам певні суми компенсації завданої моральної шкоди у зв'язку з порушенням їх прав.

Будинок заявників розташований у санітарно-захисній зоні шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля», діяльність якої призвела до забруднення навколишнього середовища.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. у справі № 2-196 (копію долучено до матеріалів справи) було зобов'язано ДП «Львіввугілля»шахти «Візейська»відселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 із санітарно-захисної зони шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля»з наданням благоустроєного житла у м. Червонограді Львівської області у розмірах передбачених Житловим кодексом України загальною площею не менше від 90,8 м2. Зазначене рішення набрало законної сили.

У зв'язку з невиконанням зазначеного рішення, заявники звернулись з позовом до Європейського суду з прав людини.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «ОСОБА_3 та інші проти України»за заявою № 30499/03 з Державного бюджету України на особистий рахунок ОСОБА_5 сплачено 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 522 від 30.11.2011 р. (копію долучено до матеріалів справи).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

17 липня 1997 року Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі -Конвенція).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про міжнародні договори України»від 29.06.2004 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Статтею 15 названого Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно зі статтею 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (надалі -Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку з обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23 лютого 2006 року прийнято Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтями 3, 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Названим Законом передбачено обов'язок органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (частина 4 статті 9).

Органом представництва, згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», таким органом є Міністерство юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «ОСОБА_3 та інші проти України»за заявою № 30499/03 з Державного бюджету України на особистий рахунок ОСОБА_5 сплачено 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що виплачена сума є збитками Державного бюджету України.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Як встановлено судом, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р., котрим було зобов'язано ДП «Львіввугілля»шахти «Візейська»відселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 із санітарно-захисної зони шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля»з наданням благоустроєного житла у м. Червонограді Львівської області у розмірах передбачених Житловим кодексом України загальною площею не менше від 90,8 м2, набрало законної сили та не було виконано.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, статтею 129 Конституції України встановлено засади судочинства, серед яких визначено обов'язковість рішення суду (пункт 9 частини 2). Це означає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, невиконанням відповідачем судового рішення є протиправною поведінкою відповідача в цивільно-правовому розумінні.

Невиконання відповідачем рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. призвело до порушення конституційних та цивільних прав заявників.

Судом встановлено, що на особистий рахунок ОСОБА_5 виплачено з Державного бюджету України 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп. Зазначена сума є шкодою, завданою Державному Бюджету України.

Причинний зв'язок полягає в порушенні відповідачем норм Конституції України, цивільного законодавства, зволіканні із виконанням рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р., наслідком чого є звернення заявників до Європейського суду з прав людини, що в свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді збитків державі.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, наявність вини заподіювача шкоди призюмується -відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Вина Державного підприємства «Львіввугілля»полягає в тому, що ним не виконано рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 26.12.2005 р. щодо відселення заявників із санітарно-захисної зони шахти «Візейська»ДП «Львіввугілля».

Статтею 1191 ЦК України зазначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільних справ, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Оскільки внаслідок виконання рішення від 10.02.2011 р. у справі «ОСОБА_3 та інші проти України»за заявою № 30499/03 державі заподіяно матеріальні збитки, то відповідно до статті 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна до Державного підприємства «Львіввугілля»про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у розмірі 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. ст. 14, 15 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. ст. 2, 3, 8, 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 2, 11, 15-17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 4-3, 7, 12, 15, 18, 22, 21, 32, 33, 34, 43, 44-49, 66, 77, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна (м. Київ) до Державного підприємства «Львіввугілля»(м. Львів) про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у розмірі 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп. -задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ 32323256) на користь Державного бюджету України (рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача - Державна казначейська служба України м. Київ, одержувач -Державна казначейська служба України) 364 762 (триста шістдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 11 коп. збитків, завданих Державному бюджету України. Стягувач - Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622).

3. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; код ЄДРПОУ 32323256) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УДК Личаківського району м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 22389406; банк отримувача: ГУ ДКУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31210206700006; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 03499974) -7 295 (сім тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 24 коп. -судового збору.

4. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.