Рішення № 25179056, 10.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа№ 5015/5438/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Лев", м. Львів

до відповідача : Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

про визнання права власності на 672/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, котрі були створені внаслідок виконання ТзОВ "Інтер-Лев" реконструкції приміщень з індексами 17-1, 18-1, 18-2, 18-3, VII, VIII, IX, переданих останньому згідно з договором оренди №Г-4145-6 від 06.03.2006 року.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Гнатковська М.І. - представник на підставі довіреності;

третьої особи: Гусак Ю.І. -представник на підставі довіреності.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 19.09.2011 року (суддя Іванчук С.В.) прийнято до розгляду позовну заяву від 16.09.2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтер-Лев" до Львівської міської ради про визнання права власності на 672/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 кв.м., розташованих за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, котрі були створені внаслідок виконання ТзОВ "Інтер-Лев" реконструкції приміщень з індексами 17-1, 18-1, 18-2, 18-3, VII, VIII, IX, переданих останньому згідно з договором оренди № Г-4145-6 від 06.03.2006 року, порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.10.2011 року.

04.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 18.10.2012 року з огляду на неявку представника відповідача.

В судовому засіданні 18.10.2011 року судом оголошено перерву до 25.10.2012 року. 25.10.2011 року судом оголошено перерву до 01.11.2011 року.

Крім цього, ухвалою від 18.10.2011 року судом залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради за клопотаннями Львівської міської ради від 17.10.2011 року та Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 1.7-9470/2302 від 18 жовтня 2011 року.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2011 року зупинено провадження у даній справі та призначено комплексну судову будівельно-технічну та товарознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79000, м. Львів, пл. Соборна,7).

Шляхом автоматизованого розподілу справ 22.05.2012 року справу № 5015/5438/11 передано для подальшого розгляду судді господарського суду Матвіїву Р.І.

Супровідним листом від 08.05.2012 року № 4572 Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернено суду матеріали справи № 5015/5438/11 та Висновок комісії судової будівельно-технічної експертизи № 4572.

Ухвалою господарського суду від 22.05.2012 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.06.2012 року. З огляду на неявку представників відповідача та третьої особи розгляд справи було відкладено на 04.07.2012 року.

02.07.2012 року від третьої особи -Управління комунальної власності надійшла заява № 1.7-4673/2302 від 02.07.2012 року про відвід судді. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відклав справи та вирішення заяви про відвід судді на 10.07.2012 року.

В судове засідання 10.07.2012 року позивач не з'явився, причини неявки не повідомив.

Відповідач позовні вимоги заперечив, просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи в судові засідання не з'явився.

Суддя виніс ухвалу від 10.07.2012 року про відмову в задоволенні заяви № 1.7-4673/2302 від 02.07.2012 року про відвід судді.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

10.07.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 12.07.2012 року.

Суть спору: Предметом позову є визнання права власності на 672/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу загальною площею 151,9 кв. м., розташованих за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, котрі були створені внаслідок виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев»реконструкції приміщень з індексами 17-1.18-1,18-2, 18-3, VII, VIII, IX (відповідно до даних поверхового плану ЛМБТІ від 26 грудня 1995 року), переданих позивачу згідно договору оренди № № Г-4145-6 від 06.03.2006 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок реконструкції орендованого приміщення ним була створена нова річ, власником якої він має стати відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 778 Цивільного кодексу України та ч. 3. 4 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що основною умовою виникнення в орендаря прав співвласника на орендоване майно є створення в результаті поліпшення цього майна, за згодою орендодавця, нової речі. Однак, в даному випадку, на думку відповідача, позивач не довів, що в результаті здійсненої реконструкції нежитлового приміщення по вул. Краківській, 5 у м. Львові відбулося створення нової речі (відзив № 1104/вих.-3285 від 21.10.2011 року (вх. № 24466/11 від 25.10.2011 року).

Третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради проти позову заперечує з цих же підстав що і відповідач (відзив № 1.7 -9470/2302 від 25.10.2011 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 6 березня 2006 року між Управлінням комунальної власності Львівської міської ради (орендодавцем згідно договору), правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Лев»(орендарем згідно договору) було укладено договір оренди № Г-4145-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (надалі по тексту рішення -договір).

Згідно з п. 1 даного договору, орендодавець на підставі наказу управління комунального майна від 21.02.2006 року за № 9-А передає, а орендар прийняє у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛМКП «Айсберг».

Предметом оренди є нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5 загальною площею 150,5 кв.м., у т.ч.: третій поверх площею 66,1 кв.м. та другий поверх площею 84,4 кв.м. з індексами 17-1, 18-1, 18-2, 18-3, VII, VIII, IX відповідно до даних поверхового плану ЛМБТІ від 26 грудня 1995 року.

Приміщення передано орендарю на підставі акту приймання-передачі від 10.03.2006 року відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору.

Відповідно до п. 4.1 договору термін договору оренди визначений з 06.03.2006 року до 05.03.2007 року із можливістю пролонгації у випадку відсутності заяв однієї із сторін про його припинення або зміну (п. 4.2 договору).

Цільове призначення об'єкта оренди визначено п. 2 договору, а саме: для виставки-продажу товарів народного вжитку та церковної атрибутики.

З метою використання взятих в оренду нежитлових приміщень позивач звернувся до управління комунального майна Львівської міської ради з листом від № 17 від 09.08.2006 року про надання дозволу на проведення ремонтних робіт з реконструкцією.

23 серпня 2006 року листом № 2-10631/12 орендодавець погодився на проведення реконструкції об'єкта оренди за умови дотримання вимог чинного законодавства України та тримання дозволу у Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради.

15 березня 2007 року листом № 2-6090/2401 Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради скерувало позивачу лист, яким повідомило про можливість проведення реконструкції нежитлового приміщення першого та підвального поверхів будинку № 5 на вул. Краківській у м. Львові під заклад громадського харчування із попереднім погодженням з Управлінням охорони історичного середовища та Галицькою районною адміністрацією у встановленому законом порядку.

23 травня 2009 року листом № 04/1291 Управлінням охорони історичного середовища повідомило позивача про можливість реконструкції нежитлових приміщень першого поверху у будинку № 5 на вул. Краківській з розширенням шляхом приєднання підвальних приміщень і пристосування під заклад громадського харчування з використанням існуючого входу у приміщення, відповідно до проектних пропозицій (разом з проектом заміни вітрин), опрацьованих ПП «Ярко і К».

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 541 від 04.07.2007 року «Про реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху та підвалу на вул. Краківській, 5 під кафе»затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 11 від 24.04.2007 року § 22); надано дозвіл завершити самовільно розпочату реконструкцію нежитлових приміщень першого та підвального поверхів загальною площею 151,9 кв.м. у будинку № 5 на вул. Краківській з пристосуванням під кафе згідно з поданим ескізним проектом та зобов'язано власника приміщень укласти угоду із Галицькою районною адміністрацією про виконання робіт з оздоблення фасаду, розробити проектно-кошторисну документацію та отримати в міській інспекції держархбудконтролю дозвіл на виконання робіт.

Проведення Позивачем реконструкції погоджувалось Інспекцією архітектурно- будівельного контролю (№ 2-14006/20 від 30.10.2006 року), Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради (лист № 2-6090/2401 від 15.03.2007 року), головним державним санітарним лікарем Галицького району м. Львова (лист № 894/05 від 23.04.2007 року), Галицьким РВ м. Львова ГУ МНС України (лист № 1/319 від 25.04.2007 року), Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради (№ 04/1291 від 23.05.2007 року).

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими що підлягають відмові огляду на наступне:

Пуктом Висновку № 4572 встановлено, що вартість невід'ємних поліпшень у загальній вартості майна становить 3023459 грн. 00 коп., і така вартість експертом визначена шляхом віднімання дійсної вартості нежитлових приміщень до реконструкції (1045708 грн. 00 коп.) від дійсної вартості нежитлових приміщень після реконструкції (4069167 грн. 00 коп.) Отже, всі поліпшення майна, здійснені позивачем та оцінені експертом в розмірі вартості 3023459 грн. 00 коп., вважаєються експертом невід'ємними.

Крім цього, експертом встановлено, що внаслідок здійснених робіт по реконструкції приміщень створено нову річ.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, підставою користування приміщенням, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Краківська, 5, загальною площею 150,50 кв. м., є договір оренди № Г-4145-6 нерухомого майна (будівель приміщень) від 06.03.2006 року.

Спірний об'єкт є власністю територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради і знаходиться на балансі ЛМКП «Айсберг». Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 23 названого Закону орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Такі умови містяться і в договорі укладеному між сторонами, зокрема, пунктом 7.5 договору передбачено, що орендар має право за попереднім погодженням із орендодавцем проводити капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання об'єкта оренди, з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку робіт і затвердженої у встановленому порядку. Після проведення перепланування або реконструкції, що потягла за собою заміну конструктивних елементів приміщення (будівлі) орендар зобов'язаний за власний рахунок замовити технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 3-ох місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю.

Суд встановив, і це підтверджено матеріалами справи, що інших умов укладений між сторонами договір оренди не містить.

Як вбачається із матеріалів справи, Розпорядженням від 04.07.2007 року № 541 «Про реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху та підвалу на вул. Краківській, 5 під кафе»позивач отримав дозвіл на завершення самовільно розпочатої реконструкції з пристосуванням під кафе згідно з поданим ескізним проектом.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України позивач не врахував наступного.

Приписами вказаної статті передбачено, що у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником, адже, ця норма встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо сторони не встановили інших умов у договорі.

Умови договору оренди, укладеного між сторонами, не передбачають виникнення права власності внаслідок реконструкції орендованого приміщення. Навпаки, цей договір містить умови, які забезпечують збереження права орендодавця на спірне (реконструйоване) майно.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. Статтею 27 вказаного Закону встановлено, що у разі розірвання договору оренди закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутство орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що у Висновку № 4572 комісійної судової експертизи по справі № 5015/5438/11 за позовом ТзОВ «Інтер-Лев»до Львівської міської ради про визнання права власності на 672/1000 нежитлових приміщень першого поверху та підвалу, загальною площею 151,9 кв. м., розташованих за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 5, котрі були створені внаслідок виконання ТзОВ "Інтер-Лев" реконструкції приміщень з індексами 17-1, 18-1, 18-2, 18-3, VII, VIII, IX, переданих останньому згідно з договором оренди №Г-4145-6 від 06.03.2006 року від 08.05.2012 року, судовий експерт, при дослідженні встановив, що ремонтно-будівельні роботи, здійснені при реконструкції нежитлових приміщень за адресою вул. Краківська, 5 у м. Львові за час оренди приміщень, відносяться до поняття «невід'ємні поліпшення нерухомого майна, здійснені за час експлуатації, які спрямовані на покращення фізичного стану будівлі».

Згідно Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 року № 1442, невід'ємне поліпшення нерухомого майна -результати заходів, спрямованих на покращення фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких призведе до зменшення ринкової вартості відповідно земельної ділянки та (або) земельних поліпшень.

Згідно зі частинами 5, 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 названого Кодексу.

Створення нової речі є поліпшенням орендарем за згодою орендодавця об'єкта оренди за рахунок власних коштів, в результаті чого створені нові об'єкти іншого функціонального призначення, що стали цілісним майновим виробничим комплексом із повноцінним, завершеним циклом надання послуг у відповідній галузі. Зі змісту позовних вимог випливає, що позивачем здійснювалась реконструкція спірного приміщення. За своєю суттю це - ремонтно-будівельні роботи з поліпшення об'єкта оренди; ці роботи є невід'ємними поліпшеннями, що якісно змінили об'єкт оренди. В контексті ст. 778 Цивільного кодексу України право власності в орендаря може виникнути виключно на ті поліпшення, які можливо відокремити від об'єкта оренди без завдання йому шкоди. При цьому, проведення орендарем реконструкції приміщення не є підставою для визнання права власності на орендоване нерухоме майно

Як зазначалось вище, умови договору оренди, укладеного між позивачем та Управлінням комунального майна Львівської міської ради не передбачали виникнення права власності у позивача внаслідок реконструкції орендованого приміщення, а навпаки, даний договір містить умови, які забезпечують збереження права орендодавця на спірне майно.

Зі змісту позовних вимог випливає, що позивачем здійснювалась реконструкція спірного приміщення.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що внаслідок здійсненої ним реконструкції була створена нова річ, та необгрунтованим твердження позивача про те, що оскільки ним за згодою відповідача за рахунок власних коштів здійснено реконструкцію орендованого приміщення, внаслідок чого була істотно підвищена вартість об'єкта оренди, то у відповідності до ч. 4 ст. 778, ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України у нього існують всі належні та достатні правові підстави для виникнення права часткової власності (на 672/1000) орендаря на об'єкт оренди.

Щодо заяви третьої особи про застосування позовної давності від 01.11.2011 року, то суд вважає її безпідставною, оскільки доводи третьої особи про те, що позивач міг довідатись про порушення його часткового права власності у момент отримання повідомлення про припинення договірних відносин 27.03.2007 року є помилковими. Право власності, в тому числі і часткове, на нерухоме майно підлягає спеціальному режиму його реєстрації в реєстрі прав власників нерухомого майна. На момент отримання повідомлення позивач не був власником, тому його право власності порушено не могло бути.

Крім цього, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, внаслідок чого є неможливою відмова в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем позовної давності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 321, 328, 332 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.