Рішення № 25178558, 09.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/6628-2012 09.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»

до Концерну «Військторгсервіс»

про стягнення 29 489,71 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Хомяков С.М.

від відповідача: Маяцька С.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги пред'явлені про стягнення з відповідача 29 489,71 грн., з яких:

22482,06 грн. заборгованості, 6616,47 грн. неустойки, 233,81 грн. збитків у вигляді 3% річних в сумі 233,81 грн., інфляційних збитків в сумі 157,37 грн., покладення на відповідача судового збору. Заявлені вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором поставки №0340-513 від 04.12.10р., укладеним між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.07.2012 року представник позивача подав через відділ діловодства Господарського суду міста Києва документи у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, у судовому засіданні проти позову заперечував.

У судовому засіданні 09.07.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2010 року між Концерном «Військторгсервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»було укладено договір поставки №0340-513, умовами якого передбачено, що позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає і оплачує алкогольні і безалкогольні напої, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, що продається за цим договором зазначається в додатковій угоді чи можуть погоджуватись сторонами при підписанні накладних і зазначаються в них.

Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і строк поставки вважаються остаточно погодженими сторонам цієї угоди після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладних.

Відповідно до п. 2.4 договору продукція поставляється на умовах DDP (Інкотермс 2000 року) -адреса торгівельної точки відповідача.

Положеннями п. 2.7 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату вартості кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача або шляхом внесення грошових коштів в касу позивача. Підставою для оплати продукції, що отримується відповідачем по даній угоді є накладна чи цей договір.

У пункті 2.8 договору зазначено, що грошові кошти, що надходять від відповідача в якості оплати за отриману по договору продукцію, зараховуються позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача послідовно, починаючи з першої по даті неоплаченої накладної.

Згідно з п. 2.9 договору відповідач зобов'язувався оплачувати кожну придбану за цим договором партію продукції, не пізніше семи календарних днів з моменту її передачі.

Відповідно до п. 2.10 договору моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, зазначена відповідачем в підписаній сторонами накладній на продукцію. У разі відсутності відмітки позивача на примірнику накладної позивача про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, зазначена в такій накладній друкованим способом.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що з огляду на ту обставину, що поставка продукції буде здійснюватись централізовано-кільцевими перевезеннями, відпускання продукції відповідачу може здійснюватись без доручення на отримання цінностей при умові виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року.

Згідно з п. 2.12 договору про зміну зразка печатки (штампу) відповідач зобов'язаний повідомити позивача у письмовій формі протягом трьох робочих днів з дна настання таких змін. У випадку порушення відповідачем даної умови, продукція буде вважатись отриманою повноважними особами, а накладні -завірені належними печатками (штампами).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору у разі недотримання строків оплати продукції, зазначеної в п. 2.9 договору цього договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати понад тридцять календарних днів відповідач, крім того, зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена. Штрафні санкції, не передбачені цим договором сторони не застосовують. Нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, припиняється тільки у випадку повного виконання стороною договору взятих на себе зобов'язань. Інфляційні втрати сторін, а також плата за незаконне користування майном стягується сторонами з моменту виявлення порушення у встановленому законом порядку.

Положеннями п. 7.1 договору передбачено, що останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові річні строки, якщо не менш як за тридцять днів до закінчення чергового строку дії жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

На виконання умов договору поставки в період з 30.12.2010 року до 29.12.2011 року позивачем передано відповідачу продукції на загальну суму 71 256,90 грн., що підтверджується накладними, наданими позивачем до матеріалів справи.

Приймання вищезазначеної продукції від позивача здійснювали визначені відповідачем довірені особи, про яких, у відповідності до вимог п. 2.11 договору та приписів

ч. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, відповідач повідомив позивача шляхом направлення письмових повідомлень.

Вищезазначені повідомлення складені відповідачем за формою, наведеною у додатках до наведеної вище інструкції і надані позивачем до матеріалів справи.

Відповідач в період з 21.03.2011 року до 23.04.2012 року частково оплатив позивачу поставлену за договором продукцію на суму 48 774,84 грн.

Оплата поставленої продукції здійснювалась позивачем у способи визначені

п.2.7 договору, а саме шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача та внесення готівки в касу позивача, що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями, чеками та квитанціями до прибуткового касового ордеру, наданими до матеріалів справи.

При цьому, в період з 21.03.2011 року до 28.12.2012 року відповідач частково оплатив позивачу поставлену за договором продукцію на суму 44 211,66 грн. і станом на

31.12.2011 року його заборгованість за поставлену продукцію становила 27 045,24 грн.

Зазначене підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2012 року, підписаного позивачем і відповідачем про стан взаєморозрахунків по договору станом на 31.12.2011 року.

В період з 01.01.2012 року до 15.02.2012 року відповідач не погашав заборгованість за договором і, відповідно, у зазначеному періоді розмір заборгованості останнього залишався незмінним на рівні 27 045,24 грн.

В подальшому, а саме, у період з 16.02.2012 року до 23.04.2012 року позивачем сплачено на користь позивача 4 563,18 грн.

І, відповідно, заборгованість відповідача за договором зменшилась до 22 482,06 грн.

Станом на 30.04.2012 року заборгованість відповідача за договором не змінилась, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.05.2012 року, підписаного позивачем і відповідачем про стан взаєморозрахунків по договору станом на 30.04.2012 року.

Подальше погашення заборгованості за поставлену продукцію відповідачем не здійснювалось.

Доказів, що спростовували б вказану обставину, відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену за договором продукцію становить 22 482,06 грн., котру, відповідно, позивач і просить стягнути з відповідача.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень п. 2.9 договору відповідач зобов'язаний був оплачувати кожну партію продукції не пізніше семи календарних днів з моменту її передачі.

А відтак, з огляду на ту обставину, що остання партія продукції була передана позивачем відповідачу 29.12.2011 року, станом на 05.01.2012 року відповідач зобов'язаний був повністю розрахуватись з позивачем за поставлену продукцію.

Разом з тим судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідач вищезазначене зобов'язання повністю не виконав, розрахувавшись лише частково за поставлений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем до цього часу обов'язку щодо оплати позивачу поставленої продукції є порушенням

ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 22 482,06 грн. заборгованості за поставлену продукцію підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань із оплати поставленої продукції, в строки передбачені умовами договору, керуючись п.п. 4.1, 4.3 договору позивач також просить у суду стягнути з відповідача пеню в сумі 1 207,42 грн. та штраф в сумі 5 409,05 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо оплати в строк поставленої продукції, оскільки відповідач в строк до 05.01.2012 року не розрахувався повністю за поставлену продукцію.

При цьому, в пункті 4.1 договору сторони визначили відповідальність відповідача за порушення зобов'язань із своєчасної оплати поставленої продукції у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої в строк продукції.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право вимагати від відповідача сплати пені.

Як вбачається з розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві, останній просить стягнути з відповідача пеню за період з 06.01.2012 року до 11.05.2012 року.

Судом встановлено, що у період з 06.01.2012 року до 15.02.2012 року, заборгованість відповідача становила 27 045,24 грн., а в період з 16.02.2012 року до 11.05.2012 року

22 482,06 грн.

Разом з тим, у своїх розрахунках до позову позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на мінімальний розмір заборгованості 22 482,06 грн.

З урахуванням вищезазначеного суд здійснив перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві та дійшов висновку про його обґрунтованість.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 207,42 грн. пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили додаткову відповідальність відповідача у разі прострочення оплати поставленого товару понад тридцять календарних днів -сплата штрафу у розмірі 20 % від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Судом встановлено, що станом на 06.01.2012 року, заборгованість відповідача за поставлений товар становила 27 045,24 грн. і зазначена заборгованість не була погашена відповідачем протягом строку, що перевищує тридцять днів.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 409,05 грн. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також у поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та

3 % річних за період з 06.01.2012 року до 11.05.2012 року, посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, з наведеного позивачем в позовній заяві розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на мінімальну суму заборгованості відповідача, що існувала у вищезазначеному періоді -22 482,06 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 157,37 грн. інфляційних втрат та 233,81 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір за ставкою, що дорівнює двом відсоткам від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи, що ціна позову у даній справі дорівнює 29 489,71 грн. та виходячи з приписів ст. 4 Закону України «Про судовий збір»позивач при зверненні до Господарського суду міста Києва зобов'язаний був сплатити 1 609,50 грн. судового збору, проте сплатив

1 641,00 грн.

Тобто, переплатив до Державного бюджету України 30,50 грн.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається судом у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи ту обставину, що при зверненні з цим позовом до Господарського суду міста Києва позивач переплатив до державного бюджету України 30,50 грн., зазначена грошова сума підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Разом з тим, згідно з п. 2. ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі, у відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

В той же час, з огляду на ту обставину, що при сплаті судового збору позивач переплатив до Державного бюджету України 30,50 грн., котрі, відповідно, підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, у суду відсутні правові підстави для покладення вказаної суми на відповідача.

За таких обставин, у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача підлягає покладенню частина суми, сплаченої позивачем в якості судового збору до Державного бюджету України, що становить різницю між сплаченою сумою -1641,00 грн. та сумою, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України -30,50 грн., а саме -1609,50 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір»та

ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код -33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(97530, АР Крим, с. Мазанка, вул. Садова, 19,

код - 3649654) 22 482 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 06 коп. заборгованості, 6 616 (шість тисяч шістсот шістнадцять) грн. 47 коп. неустойки,

233 (двісті тридцять три) грн. 81 коп. 3% річних, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(97530, АР Крим, с. Мазанка,

вул. Садова, 19) 30 (тридцять) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»платіжним дорученням №7318 від 11.05.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи

№ 5011-51/6628-2012.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 12.07.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 230-31-34

ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-51/6628-2012 09.07.2012 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»

до Концерну «Військторгсервіс»

про стягнення 29 489,71 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Хомяков С.М.

від відповідача: Маяцька С.М.

Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А, код -33689922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(97530, АР Крим, с. Мазанка, вул. Садова, 19,

код - 3649654) 22 482 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 06 коп. заборгованості, 6 616 (шість тисяч шістсот шістнадцять) грн. 47 коп. неустойки,

233 (двісті тридцять три) грн. 81 коп. 3% річних, 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 37 коп. інфляційних втрат та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»(97530, АР Крим, с. Мазанка,

вул. Садова, 19) 30 (тридцять) грн. 50 коп. судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія»платіжним дорученням №7318 від 11.05.2012 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи

№ 5011-51/6628-2012.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.