Рішення № 25177936, 04.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/5838-2012 04.07.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхована компанія "ОМЕГА"

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 17048,98 грн. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: Різунов Р.С. за довіреністю №4 ЗОВ від 03.01.12

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхована компанія "ОМЕГА", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 17048,98 грн. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним, у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування в розмірі 14609,89 грн., а тому до позивача відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу, в межах встановлених лімітів та з вирахуванням франшизи. Позивач стверджує також про наявність у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача пеню в сумі 4525,00 грн. та інфляційні страти в сумі 1424,09 грн.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 251-01-07-0228-20, укладеного 31.07.2009 року між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" (страховик), правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 (страхувальник), було застраховано транспортний засіб -автомобіль Nissan Micra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно із ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2009 року в н/п Хмельницький по вул. Тернопільській, відбулась дорожньо-транспортна пригода -зіткнення, за участю транспортного засобу УАЗ 3152, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу Nissan Micra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_4.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 ОСОБА_5 дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.11.2009 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 КУпАП.

Відповідно до звіту № 1/2311 по визначенню вартості транспортного засобу, складеному 23.11.2009 року суб'єктом оціночної діяльності -автотоварознавцем ТОВ «Експерт», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Nissan Micra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей, складає 22163,6 грн.

За страховим випадком -ДТП, що сталась 16.11.2009 року за участю застрахованого автомобіля, згідно Страхового акту № 5399-Т за договором страхування № 251-01-07-0228-20, укладеного 31.07.2009 року, позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 14609,89 грн. При цьому, було прийнято рішення першу частину страхового відшкодування в розмірі 2785,45 грн. сплатити в наступну частину страхового платежу, другу частину страхового відшкодування в розмірі 11824,44 грн. на визначені реквізити в установі банку.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником у відповідності до вимог договору страхування наземних транспортних засобів № 251-01-07-0228-20, укладеного 31.07.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2010 року № 355.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому порядку було встановлено вину водія, який керував автомобілем УАЗ 3152, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП, внаслідок якого було пошкоджено транспортний засіб, застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди внаслідок експлуатації автомобіля УАЗ 3152, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована у Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/5844503).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних вище норм закону, враховуючи, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування наземних транспортних засобів, суд робить висновок про те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги на суму шкоди, яка оцінена у встановленому законом порядку, в межах фактичних затрат, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При цьому, враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність такої особи, у даному випадку, до відповідача у даній справі.

Позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу від 21.05.2010 року № 2269 на виплату страхового відшкодування в розмірі 14609,89 грн., яка була отримана відповідачем 31.05.2010 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Доказів відповіді та реагування на наведену вимогу до матеріалів справи не додано.

Згідно із ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у разі визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Як зазначалось, відповідно до звіту № 1/2311 по визначенню вартості транспортного засобу, складеному 23.11.2009 року суб'єктом оціночної діяльності -автотоварознавцем ТОВ «Експерт», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Nissan Micra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу деталей, складає 22163,6 грн. Згідно Страхового акту № 5399-Т за договором страхування № 251-01-07-0228-20, укладеного 31.07.2009 року, позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 14609,89 грн., що є в межах суми, визначеної звітом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі.

Пунктом 22.1 ст. 22 цього ж Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5844503 було встановлено франшизу в розмірі 510 грн. та ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, у сумі 25500,00 грн.

Враховуючи визначені полісом № ВС/5844503 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, у відповідача наявний обов'язок відшкодувати позивачу витрати в розмірі 14099,89 грн. (різниця між відшкодованою позивачем вартістю матеріального збитку та франшизою за полісом в сумі 510,00 грн.).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 14099,89 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем до складу стягуваної суми включено також суму пені в розмірі 4525,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 1424,09 грн.

Відповідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, із завдання майнової шкоди.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку відшкодування позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відтак, у відповідача виник обов'язок повернути сплачені позивачем кошти безпосередньо на підставі цивільного законодавства, зокрема статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 цього кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань. При цьому стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, носить компенсаційний характер для позивача.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями позивача про наявність у відповідача обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наведений Позивачем у позові розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, відповідно до якого інфляційне збільшення суми боргу складає 1424,09 грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 4525,00 грн. пені, то суд зазначає наступне.

Законами України „Про страхування" та „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог ст. 547 та п. 1 ч.2 ст.551 ЦК України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, письмовий правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені) між сторонами у справі не вчинявся, а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 4525,00 грн. пені.

Водночас, згідно з п. 37.2 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 37.2 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки останні (сторони) є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Крім того, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 ЦК України).

Однак, ані Цивільним кодексом України, ані Законами України „Про страхування" та „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 4525,00 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 15523,98 грн.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволений вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхована компанія "ОМЕГА" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 17048,98 грн. як відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу -задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул.. Жилянська, 75, ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхована компанія "ОМЕГА" (04053, м. Київ, вул.. Обсерваторна, 17-А, ЄДРПОУ 21626809) суму заборгованості в розмірі 15523,98 грн., та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1465,53 грн.

Суддя С.А. Гончаров

Згідно з оригіналом

Згідно з оригіналом

Помічник судді Н.В. Пруднікова

В судовому засіданні 04.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 09.07.2012р.