Рішення № 25177870, 11.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/7401-2012 11.07.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоДочірнього підприємства по експлуатації та розвитку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос «АТХК «Київміськбуд»Простягнення 53 648,63 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаІваненко І.П.Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства по експлуатації та розвитку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос «АТХК «Київміськбуд» (далі-відповідач) про стягнення 53 648,63 грн., з яких 46 959,07 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 4 668,01 грн. інфляційних втрат та 2 021,55 грн. 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором №8242061 від 01.06.2003 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 46 959,07 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 4 668,01 грн. інфляційних втрат та 2 021,55 грн. 3% річних. Всього ціна позову становить 53 648,63 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.06.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 22.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 11.07.2012 р.

10.07.2012 р. від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду, надійшли витребуванні ними документи, а також відзив на позовну заяву. Як вбачається із змісту відзиву на позовну заяву, відповідач заперечує в задоволенні позовних вимог,оскільки заборгованість у розмірі 66 740,17 грн. є заборгованістю мешканців, кінцевих споживачів теплової енергії, погашення якої здійснюється мешканцями до початку нового опалювального періоду, а стягнення коштів з відповідача призведе до значного погіршення фінансового становища та неможливості нормального виконання функцій з обслуговування будинків.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав довідку про надходження коштів за спожиту від АК «Київенерго»теплоенергію, з якої вбачається, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості за спірний період в травні 2012 р. сплачено грошові кошти у розмірі 8 483,04 грн. та 05.06.2012 р. грошові кошти у розмірі 8 089,16 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судових засідань був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення №0102105951652, яке отримане останнім 27.06.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач булв належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2003 між Позивачем та Відповідачем укладено договір №8242061 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.1, Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком № 1 до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Як вбачається з п. 2 наявного в матеріалах справи додатку №9 до договору (Порядок розрахунків за теплову енергію), абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №1 за адресою: вул. Горького, буд. 29, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п.3 додатка №4 до Договору сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, абонент виконує до 25 числа поточного місяця.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладам обліку відповідно до Звернення-доручення про укладення договору за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором №8242061 від 01.06.2003 та обліковими картками з липня 2009 по травень 2012, що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 46 959,07 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, в наслідок чого за період з 01.01.2010 по 01.05.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2012 року складає 46 959,07 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Представником позивача було надано суду довідку про надходження коштів за спожиту відповідачем теплоенергію за період з липня 2009 р. по червень 2012 р., відповідно до якої станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача становить 30 386,87 грн.

Як вбачається з відтиску поштового штемпелю на конверті позовної заяви та доданих до неї документів, позивач звернувся із позовом до суду 01.06.2012 р.

При цьому з вказаної довідки вбачається, що сума боргу у розмірі 8 483,04 грн. було погашено відповідачем у травні 2012 року, тобто до звернення позивача до суду.

Відтак, позовні вимоги в цій частини було заявлено позивачем безпідставно, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

З довідки також вбачається, що сума заборгованості у розмірі 8 089,16 грн. було погашено відповідачем 05.06.2012 р., а отже провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту енергію у розмірі 30 386,87 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо того, що спірна заборгованість є заборгованістю мешканців, суд не приймає до уваги, оскільки обов'язок відповідача по оплаті наданих позивачем послуг теплопостачання випливає з укладеного між сторонами у справі договору №8242061 від 01.06.2003 р.

При цьому, доказів існування будь-яких договірних зобов'язань між позивачем та мешканцями будинків відповідачем суду надано не було, а тому у ПАТ «Київенерго»відсутні правові підстави для звернення з позовом про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію безпосередньо до кінцевих споживачів (мешканців.)

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 30 386,87 грн. за спожиту теплову енергію підтверджується матеріалами справи та на час прийняття рішення не погашена, , вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 46 959,07 грн. за теплову енергію підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 4 668,01 грн. інфляційних втрат та 2 021,55 грн. 3% річних за період з грудня 2009 р. по травень 2012 р.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень, травень, червень, липень 2010 року та липень, серпень 2011 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 3 824,15 грн.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Отже, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 30 386,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 824,15 грн. та 3% річних у розмірі 2 021,55 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 483,04 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 843,86 грн. необхідно відмовити.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 8 089,16 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1.ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 8 089,16 грн. припинити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та розвитку житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «Екос «АТХК «Київміськбуд» (01021, м. Київ, вул. Мечникова, 20, код ЄДРПОУ 23739612) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) суму основного боргу у розмірі 30 386 (тридцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 2 021 (дві тисячі двадцять одна) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 1 329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять0) грн. 70 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Куркотова Є.Б.

Рішення підписано 11.07.2012 р.