Рішення № 25177812, 10.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/45/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа № 5009/2007/12

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71202, АДРЕСА_1)

до Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області (71202, Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Леніна, 434)

про стягнення 10 330 грн. 59 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 429 від 27.04.2012 р., паспорт СА № НОМЕР_2 вид. 08.10.96;

Від відповідача: не з'явився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області 7 402 грн. 35 коп. основного боргу за поставлені господарські товари та будівельні матеріали, 587 грн. 24 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 30.05.2012 р., справу № 5009/2007/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 31.05.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/2007/12, присвоєно справі номер провадження 27/45/12 та призначено судове засідання на 27.06.2012 р.

Ухвалою суду від 27.06.2012р. розгляд справи відкладався на 10.07.2012р., відповідно до ст.. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

10.07.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/2007/12.

10.07.2012 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 27.06.2012 р. позивач підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві та надав клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії статутних документів відповідача, договорів № 40 від 09.06.2010р., № 41 від 24.10.2011р., претензії від 28.04.2012р., платіжних доручень № 166 від 10.06.2010р., № 198 від 20.07.2010р., № 78 від 28.10.2011р., № 77 від 28.10.2011р., № 84 від 28.10.2011р.

Відповідач у судове засідання, відкрите 10.07.2012р. не з'явився, в матеріалах справи міститься письмова заява від 27.06.2012р. про розгляд справи без участі представника відповідача та в якій зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить вимоги, викладені в позовній заяві, задовольнити.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Господарським судом встановлено, що 04.06.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Комунальною установою "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області укладено договір № 2 про здійснення поставки господарських товарів, згідно якого продавець зобов'язаний продати господарський товар на загальну суму 25 000 грн. 00 коп. покупцю, який зобов'язаний своєчасно сплачувати за отриманий товар.

Згідно додаткової угоди № 3 від 04 жовтня 2010 р до договору «Про здійснення поставки господарських товарів»№ 2 від 04 лютого 2009 року, змінена сума договору до 35 000 грн. 00 коп. за взаємною згодою сторін.

Поставка товару за період з 19 серпня 2010 року по 26 листопада 2010 року підтверджується накладними: № СА-0000168 від 19.08.2010р. на суму 2 973 грн. 90 коп., № СА-0000168 від 04.10.2010р. на суму 949 грн. 50 коп., № СА-0000004 від 27.10.2010р. на суму 866 грн. 50 коп., № СА - 0000375 від 27.10.2010р. на суму 1 261 грн. 00 коп., № СА-0000004 від 03.11.2010р. на суму 45 грн. 50 коп., № СА-0000375 від 16.11.2010р. на суму 665 грн. 85 коп., № ВН-0009450 від 17.11.2010р. на суму 201 грн. 65 коп., № СА-0000004 від 26.11.2010р. на суму 438 грн. 40 коп. Всього на загальну суму 7 402 грн. 35 коп.

Товар поставлений по вищезазначеним накладним відповідачем залишився неоплаченим, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 7 402 грн. 35 коп.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порядку ст. 530 ЦК України позивач 28.04.2012р. направив відповідачу претензію вих. № 12 про сплату суми заборгованості.

Претензія № 12 залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 7 402 грн. 35 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, про стягнення з Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області 7 402 грн. 35 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 587 грн. 24 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 587 грн. 24 коп. втрат від інфляції.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

З урахуванням наведеного та у зв'язку з визнанням відповідачем позову у повному обсязі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області 7 402 грн. 35 коп. основного боргу за поставлені господарські товари та будівельні матеріали, 587 грн. 24 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України -10.07.2012року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 500 грн. 00 коп. за юридичну допомогу юриста та 200 грн. 00 коп. за оформлення нотаріусом доручення на представника.

Згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Господарський суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат сторони, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід виходити з того, що надання правової допомоги повинно бути пов'язано із веденням відповідної справи в господарському суді. Зазначена позиція викладена у Роз'ясненнях ВАС України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. (в редакції від 31.05.2007 р.). При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

До позову позивачем не додано договору про надання правової допомоги, ордер на ведення справи № 5009/2007/12 у господарському суді Запорізької області.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не містять у складі судових витрат витрати на нотаріальне оформлення доручення на представника.

За таких обставин, суд вважає заявлені вимоги про стягнення 500 грн. 00 коп. за юридичну допомогу юриста та 200 грн. 00 коп. за оформлення нотаріусом доручення на представника такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради Запорізької області (71202, Запорізька область, смт. Чернігівка, вул. Леніна, 434, код ЄДРПОУ 01992995, р/р 35412001001040 ГУДКУ Запорізької області, МФо 813015) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71202, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 Запорізьке РУ КБ Приватбанк, МФО 313399) 7 402 (сім тисячі чотириста дві) грн. 35 коп. основного боргу за поставлені господарські товари та будівельні матеріали, 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 24 коп. втрат від інфляції, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 11.07.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва