Ухвала суду № 25177306, 09.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"09" липня 2012 р. Справа № 5/25-38

Господарський суд Волинської області у складі колегії суддів:

головуючої судді Сур'як О.Г.,

суддів Войціховського В.А., Філатової С.Т.

розглянувши заяву Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"

про визнання наказів від 17.10.2007р. №5/25-1 та №5/25-2 такими, що не підлягають виконанню

у справі №5/25-38

за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення

до Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"

про звернення стягнення на заставлене майно

заінтересована особа Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області

за участю представників сторін:

від позивача: Мазурок А.І., довіреність № 396 від 04.04.2012р.

від відповідача (заявника): Салецька Л.Ф. -голова правління

В судовому засіданні взяв участь прокурор, Загоруйко С.С., (посвідчення №121 від 25.07.2008р.)

встановив: 10.05.2012р. ВАТ "Луцький райагропостач" звернувся до господарського суду Волинської області із заявою про визнання наказів від 17.10.2007р. №5/25-1 та №5/25-2 такими, що не підлягають виконанню.

27.06.2012р. з врахуванням ухвали суду від 26.06.2012р. про самовідведення судді Слупко В.Л. та на підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.06.2012р. №01-4/109 розгляд заяви ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів від 17.10.2007р. №5/25-1 та №5/25-2 такими, що не підлягають виконанню по справі 5/25-38 в автоматичному режимі було розприділено судді Сур'як О.Г.

Розпорядженням голови господарського суду Волинської області №01-4/112 від 06.07.2012р. розгляд справи №5/25-38 за заявою ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів від 17.10.2007р. №5/25-1 та №5/25-2 такими, що не підлягають виконанню доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючої судді Сур'як О.Г., суддів Войціховського В.А., Філатової С.Т.

Заява ВАТ "Луцький райагропостач" мотивована тим, що 20.07.2001 року між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії та Відкритим акціонерним Товариством «Луцький райагропостач»було підписано договір застави, хоча представники сторін у договорі не мали обсягу цивільної дієздатності, що встановлено рішенням господарського суду Волинської області у справі №1/76-76 від 11.11. 2010 року, яке набуло законної сили, однак суди при винесенні рішення ігнорують даним судовим рішенням.

Під час дії інноваційного договору №1/98 від 3.07.1998 року за невиконання якого видано наказ суду, Президентом України був виданий Указ "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" №1573/99 від 15.12.1999 року, яким передбачено ліквідацію Державного інноваційного фонду України, а Кабінету Міністрів України доручалось вирішити питання щодо створення державної небанківської установи на базі ліквідованого Державного інноваційного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000 року №654 на базі Державного інноваційного фонду, що ліквідувався, утворено Українську державну інноваційну компанію.

Рішення про ліквідацію Держіннофонду та створення на його базі державної небанківської фінансово-кредитної установи Президент України прийняв відповідно до п.15 ст. 106 Конституції України, а Кабінет Міністрів України, в свою чергу, в даному випадку діяв з дотриманням вимог п. 10 ст. 116 Конституції України.

Відповідно до ст.4 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством України. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.223 цього Кодексу, виконання обов'язків ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу. Саме це передбачено п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 13.04.2000 року, яким встановлено, що Українська державна інноваційна компанія є правонаступником Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень в частині майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик.

Пунктом 4.4. Статуту УДІК передбачено, що Компанія може, зокрема, укладати в установленому порядку угоди з підприємствами, установами, організаціями та громадянами, у тому числі з питань повернення позик та кредитів, від свого імені виступати в суді, господарському та третейському суді.

Постановою правління УДІК №1 від 30.06.2000 року було створено Волинське регіональне відділення, відповідно до п.1.1. Положення про Волинське регіональне відділення є відокремленим підрозділом УДІК і входить до єдиної системи Компанії. Згідно з п.1.2. вищезазначеного Положення, відділення не є юридичною особою, діє від імені та в інтересах Компанії на підставі Положення про регіональне відділення.

Сфера застосування інституту правонаступництва у цивільних відносинах не обмежується лише реорганізацією юридичної особи. Відповідно до ст.4 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством України. Зокрема, відповідно до частини 4 статті 223 цього Кодексу, законодавством України виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу. Саме це передбачено пунктом 2 Постанови КМУ від 13.04.2000 року № 654, яким встановлено, що Українська державна інноваційна компанія є правонаступником Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень в частині майнових прав та обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик.

За невиконання інноваційного договору №1/98 від 03 липня 1998 року прокуратурою Волинської області в інтересах Української державної інноваційної компанії (01601, м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 65-Б, Код 0004146) було заявлено позов про стягнення з ТзОВ «Авгур»1 360 212,93 грн. заборгованості, пені та збитків.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.05.05 у справі №2/108-64 даний позов було задоволено. Підтвердженням цьому є наказ Господарського суду Волинської області №2/109-1 від 09.03.2006 року, в якому зазначено, що стягнути з «Авгур»на користь Української державної інноваційної компанії (01601, м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 65-Б, Код 00041467).

Вищенаведені нормативні акти рішення суду та наказ, є доказом, що правонаступником Волинського регіонального відділення Державного інноваційного фонду України за інноваційним договором №1/98 від 03 липня 1998 року по якому Відкрите акціонерне товариство «Луцький райагропостач»виступало Майновим поручителем за зобов'язання ТзОВ «Авгур»є Українська державна інноваційна компанія (01601 м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 65-Б, Код 00041467).

Однак, не відомо з яких підстав Прокуратура Волинської області 08.02.2007 року №05-35 звернулася з позовною заявою до господарського суду Волинської області до Майнового Поручителя ВАТ «Луцький райагропостач», вже чомусь в інтересах Української інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення (м. Рівне, вул. 16 Липня 10 код 13995125), яке не є правонаступником Волинського регіонального відділення Державного інноваційного фонду України.

Господарським судом Волинської області у першому засіданні 13.03.2007 року у справі №5/25-38 було прийнято рішення на користь Української Державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення - не юридичної особи, яка не була правонаступником Волинського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, та яка не могла бути Стороною у справі, відповідно до ст.ст. 1, 21, п. 1, ч. 1, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд був зобов'язаний припинити провадження у справі.

Ршенням господарського суду Волинської області від 13.03.207 року у справі №5/25-38 було звернено стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001 року на користь Української інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення.

Однак, ні прокуратура, ні суди, які перевіряли рішення, не звернули уваги, що позов заявлено в інтересах не юридичної особи, та не правонаступника, дану обставину суд не досліджував та в першому ж засіданні задовольнив позов, хоча договір застави від 20.07.2001 року було розірвано ще 03.03.2003 року, а заставне майно за даним договором не перебувало в реєстрі обтяжень. Лише в день винесення рішення ВАТ «Луцький райагропостач», дізнався про договір застави від 20.07.2001 року та звернувся до Сторони у справі №5/25-38 про визнання договору недійсним. Адже ВАТ «Луцький райагропостач» не було відомо, що Рівненське регіональне відділення Української Державної інноваційної компанії не є правонаступником Волинського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії Сторони у договорі від 20.07.2001 року.

Також ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2011 року у справі №1/89-77 було встановлено, що Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення є не юридичною особою, з тих підстав, що ст. 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Юридичну особу в господарських відносинах може представляти відокремлений підрозділ. Якщо позов до юридичної особи виник із діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого за місцезнаходженням юридичної особи, такий позов може бути пред'явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу. Але це не означає, що відповідачем буде відокремлений підрозділ, відповідачем у справі має бути юридична особа, яку цей відокремлений підрозділ представляє.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі є юридична особа - Українська державна інноваційна компанія, втім, докази надсилання їй копії касаційної скарги відсутні взагалі.

Вищим господарським судом було встановлено, що Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення не є юридичною особою і не може бути стороною у справі, так як є не належним відповідачем.

Колегія суддів касаційної інстанції після спливу майже п'яти років розгляду справи №1/89-77 в суді, лише 06.10.2011 року встановила що стороною у справі є не юридична особа, вказавши що правонаступником Волинського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії інд. код 25817417, яке при укладенні договору застави від 20.07.2001 року не мало статусу юридичної особи, відповідно не мало дієздатності сторони при укладенні договору - Українська державна інноваційної компанія інд. код 00041467.

Ці обставини також встановлені ухвалою господарського суду Волинської області від 22 вересня 2011 року у справі № 5004/1647/11 де, із змісту договору застави від 20.07.2001 року вбачається, що його укладено між ВАТ «Луцький райагропостач»як заставодавцем і Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії як заставодержателем.

На підставі довідки № 7182 Головного управління статистики у м. Києві Рівненське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово - кредитної установи, ідентифікаційний код 13995125 утворене без права юридичної особи. Із цього випливає, що Рівненське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово - кредитної установи не може бути стороною у справі.

Відповідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Статтями 1, 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами судовому процесі можуть бути тільки юридичні особи, якою не є Рівненське регіональне відділення Української державної інноваційної компанії, оскільки воно створено без права юридичної особи, що підтверджується довідкою № 7182 Головного управління статистики у м. Києві.

Рішення у справі №5/25-38 винесене на користь не юридичної особи не правонаступника а тому наказ виданий на підставі даного рішення не підлягає до виконання.

Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення - не є правонаступником Волинського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії та відповідно до виписки з Державного реєстру від 21 грудня 2011 року Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення на момент видачі наказу не було. Відповідно до 25 ГПК у справі №5/25-38 правонаступництво не відбулося.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в а 21.12.2011 року за №1253945 відповідно до критеріїв пошуку вияснилось, що Рівненське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово - кредитної установи є лише відокремленим підрозділом Державної інноваційної фінансово - кредитної установи та не має статусу юридичної особи тобто стягнення по наказу відбувається на користь не юридичної особи, яка взагалі є відсутня у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з чого випливає, що даний наказ не підлягає виконанню відповідно до чинного законодавства України.

Просив задовольнити заяву.

Представник позивача в судовому засіданні та позивач у поясненнях №01-93 від 26.06.2012р. заперечили проти задоволення заяви та зазначили, що у зв'язку із удосконаленням організаційної структури Української державної інноваційної компанії (УДІК), Постановою Правління компанії № 320 від 22.10.2004р. Волинське регіональне відділення УДІК було ліквідовано.

Усі активи і пасиви ліквідованого Волинського відділення були передані компанії (юридичній особі).

Пізніше всі проекти ліквідованого Волинського відділення були передані на супроводження Рівненському регіональному відділенню по акту передачі-приймання дебіторської заборгованості, на балансі якого вони знаходяться на сьогоднішній день.

Згідно Положення "Про Рівненське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи" від 14.12.2007р. № 4, відділення є відокремленим підрозділом ДІФКУ. Рівненське регіональне відділення не є юридичною особою, діє від імені та в інтересах Установи, має круглу печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Пункт 3.1.1. вказаного положення передбачає, що відділення має право представляти інтереси Установи в судах загальної юрисдикції, спеціалізованих та третейських судах, виступати позивачем та відповідачем у суді, проводити претензійну роботу.

Отже, Рівненське регіональне відділення не є юридичною особою і не може бути стороною у справі № 5/25-38, а виключно представляє інтереси юридичної особи.

Діяльність ДІФКУ охоплює всі регіони країни, тому юридична особа має кільканадцять регіональних відділень, які і представляють її інтереси у відповідному регіоні.

Питання представлення інтересів юридичної особи Рівненським РВ у судових інстанціях також розглядались у справі № 5004/2261/11 за позовом ВАТ "Луцький райагропостач'" про визнання недійсним договору застави від 20.07.2001р.

Так, в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.12р. по даній справі вказано: "...стороною у справах № 5004/2261/11 та № 1/89-77 є юридична особа Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, яка є правонаступником Української державної інноваційної компанії, а Рівненське регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи лише діє від імені юридичної особи."

Вказана постанова апеляційної інстанції набрала законної сили, так як ухвалою ВГС України від 29.05.12р. у справі № 5004/2261/11 відмовлено ВАТ "Луцький райагропостач" у задоволенні клопотання про поновлення строку на її касаційне оскарження.

Заявник стверджує, що ухвалою ВГС України від 06.10.11р. у справі № 1/89-77 було встановлено, що Українська державна інноваційна компанія в особі Рівненського регіонального відділення не може бути стороною у справі, так як є не належним відповідачем.

Дані твердження заявника не відповідають дійсності, адже в ухвалі касаційної інстанції, на яку він посилається чітко зазначено: "З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у справі є юридична особа - Українська державна інноваційна компанія, втім докази надсилання їй копії касаційної скарги відсутні взагалі".

Позивач вважає, що відповідач (заявник) на власний розсуд домислює і тлумачить текст наведеної ухвали, адже якби ВГС України дійсно дійшов висновку, що весь цей час відповідачем по справі була не юридична особа, то касаційна інстанція скасувала б рішення попередніх судових інстанцій у справі № 1/89-77.

Однак, після повернення справи на новий розгляд, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р. залишено в силі постанову апеляційної інстанції від 23.10.2007р. (у даній справі), якою відмовлено ВАТ "Луцький райагропостач" в позові до Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення про визнання недійсним договору застави від 20.07.2001р.

Вказана ухвала апеляційної інстанції від 22.06.2011р. набрала законної сили, так як строки для її оскарження минули, а касаційні скарги від ВАТ "Луцький райагропостач" були повернуті Вищим Господарським судом України скаржнику.

Враховуючи вищевказане прокурор та позивач просили відмовити ВАТ "Луцький райагропостач" у задоволенні заяви про визнання наказів по справі 5/25-38 такими, що не підлягають виконанню.

Розглянувши заяву ВАТ "Луцький райагропостач" та додані до неї матеріали, дослідивши подані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та прокурора, суд дійшов висновку, що заяву ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

03.07.1998р. між Волинським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Авгур" було укладено інноваційний договір № 1/98.

Предметом договору є здійснення проекту з провадження нових технології та створення на їх основі виробництва конкурентоспроможної продукції або надання послуг, внаслідок чого підприємством створюється і одержується прибуток, досягається позитивний науково-технічний, економічний та соціальний ефект (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2, загальна вартість проекту становить 2 000 160грн.

22.06.99р. сторони підписали угоду про зміну і доповнення інноваційного договору, якою виклали Інноваційний договір в новій редакції.

01.08.2000р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до інноваційного договору № 1/98 від 03.07.1998 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди передбачено, що підприємство підтверджує свою заборгованість перед Інвестором за інноваційним договором № 1/98 від 03.07.1998 року та додатковою угодою до нього від 22.06.1999р., в сумі 2100000грн.

20.07.2001 року між Волинським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (заставодржатель) та ВАТ "Луцький райагропостач" (заставодавець) було укладено договір застави майна. Відповідно до п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 даного договору цією заставою забезпечується зобов'язання, що випливає з інноваційного договору № 1\98 від 03.07.1998року та угоди про зміни і доповнення до даного договору від 22 червня 1999 року, додаткової угоди № 1 до договору № 1\98, від 01.08.2000 року , за умови яких "Заставодержатель" надав кредитні кошти ТзОВ фірма "Авгур" в сумі 2 100 000 грн. з метою виконання інноваційного проекту "Впровадження технології виробництва сучасних теплоізоляційних матеріалів", майновим поручителем по зобов'язаннях якого виступає заставодавець.

В забезпечення своєчасного повернення зазначеної суми грошей, заставодавець заставляє комплекс будівель та споруд, а саме; адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою Б-2 пл.1308,9 кв.м., склад господарських товарів В-1 пл.597,1 кв.м., склад металевий (модуль), Г-1, пл.525,8 кв.м., знаходиться в с.Г.Полонка, по вул. Горохівській, 2"В" ( два В), Луцького району. Волинської області .

Комплекс будівель та споруд, що заставляється належить заставодавцю на підставі наказів регіонального відділення фонду держмайна України по Волинській області від 14.02.1996 року № 79, та № 125 від 16.02.1998 року, зареєстрованого в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 18.07.2001 року за № 138, реєстраційні посвідчення серія АЮ № 01082, № 01083, № 01084.

Балансова вартість майна, що заставляється становить 1 200 668,00 грн, згідно довідки виданої ВАТ "Луцький райагропостач" від 19.07.2001 року за №151. Предмет застави оцінено сторонами в сумі 1 200 668 грн., згідно акту оцінки та опису майна від 20.07.2001 року, який є невід'ємною частиною даного договору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2007 року у справі №1/89-77 за позовом ВАТ "Луцький райагропостач" до інноваційної компанії про визнання недійсним договору застави від 20.07.2001р. відмовлено ВАТ "Луцький райагропостач" у визнанні недійсним договору застави.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.06.2005 року у справі №2/109-38 позов прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення до товариства фірми "Авгур" задоволено. Стягнуто з товариства фірми "Авгур" 2100000грн. інноваційної позики. 221031,93грн. інфляційних збитків та 39180,82грн. -3% річних.

Постановою Вищого господарського суду від 07.02.2006 року у справі №2/109-38 рішення господарського суду від 09.06.2005 року залишено без змін. Ухвалою Верховного суду України від 30.03.2006року відмовлено в порушенні провадження в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 07.02.2006 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.03.2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2008р., у справі №5/25-38 за позовом першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії, в особі Рівненського регіонального відділення до ВАТ "Луцький райагропостач" про звернення стягнення на заставлене майно, звернено стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001р. на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, а саме на майно ВАТ "Луцький райагропостач": адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9 кв.м.; склад господарських товарів площею 597,1 кв.м.; склад металевий (модуль) площею 525,8 кв.м. та стягнуто з ВАТ "Луцький райагропостач" в доход Державного бюджету 12006грн.68коп. державного мита, а також в користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання даного рішення видано накази від 17.10.2007 року №5/25-1 та №5/25-2 про примусове виконання рішення.

На день розгляду заяви ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, рішення від 13.03.2007р. у справі №5/25-38 не скасоване та є чинним.

Приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання по всій території України.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 №01-8/1427).

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу (частина 1 статті 116 ГПК України).

Частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведений перелік підстав є вичерпним.

Судом встановлено, що накази №5/25-1, №5/25-2 від 17.10.2007р. були видані на виконання рішення, яке набрало законної сили.

Доказів того, що ВАТ "Луцький райагропостач" виконало свої зобов'язання перед позивачем, суду не надано.

Право позивача (Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення) на звернення стягнення на майно відповідача підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

З огляду на зазначене суд, не вбачає підстав для задоволення заяви ВАТ "Луцький райагропостач" про визнання наказів №5/25-1, №5/25-2 від 17.10.2007 року такими, що не підлягають виконанню.

Керуючись ст.ст. 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач" про визнання наказів господарського суду Волинської області від 17.10.2007року №5/25-1, №5/25-2 відмовити.

Повний текст ухвали

складено та підписано 12.07.2012р.

Головуючий суддя О. Г. Сур'як

Судді: В.А. Войціховський

С.Т. Філатова