Рішення № 25177265, 10.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 липня 2012 р. Справа 17/26/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Шевченко О. О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Публічного

21029, Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця;

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

21021, АДРЕСА_1.

про стягнення 13975,25 грн. за договором про надання послуг теплопостачання

за участю представників сторін :

позивача : Малечко І. П.- за дорученням;

відповідачів : не з'явились;

ВСТАНОВИВ :

25.05.2012 р. Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго МАЯК" Публічного акціонерного товариства "МАЯК" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення 13 975,25 грн. за договором про надання послуг теплопостачання з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 28.05.2012 р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 14.06.2012 р.

14.06.12р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та ненаданням всіх доказів, необхідних для вирішення спору, розгляд справи було відкладено до 10.07.2012 р.

В судове засідання 10.07.2012 р. з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному об'ємі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав не зважаючи на те, що про час та місце судового розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 2103621583981 (а.с. 88), про поважність причин неявки та неподання витребуваних судом документів не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з врахуванням вимог ст.69 ч.1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.01.2010 р. між сторонами справи був укладений договір приєднання № 74/10 про надання послуг теплопостачання.

Пунктом 1 Договору передбачено, що виконавець (позивач) зобов'язується надавати споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на мовах, передбачених даним договором за умови безперебійного і в повному обсязі забезпечення енергоносіями, паливом, електроенергією, водою.

Пунктом 7 Договору передбачено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку гарячої води і теплової енергії здійснюється за їх показаннями.

Відповідно до п. п. 8-9 Договору Виконавець щомісячно в строк до 25 числа місяця попереднього до надання послуг надає споживачу рахунок на попередню оплату теплової енергії. Споживач зобов'язаний оплатити кожний рахунок на протязі трьох календарних днів з дня його отримання. Крім того, Виконавець щомісячно надає споживачеві до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому надані послуги, рахунки-фактури за фактично надані за цим догоровом послуги, платежі за які вносяться споживачем в 3-денний строк після отримання рахунку-фактури або через 6 календарних днів після їх відправлення ( за мінусом сум попередньої оплати); плата за послуги вноситься споживачем на відповідний п\рахунок або в касу виконавця.

Пунктом 14. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені Договором строки.

Згідно п.п. 1-2 розділу 16 Договору Виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасне та відповідної якості надання послуг згідно із законодавством та умовами Договору; надавати споживачеві до 10 числа місяця, що настає за місяцем, в якому надані послуги, рахунки-фактури за надані за цим догоровом послуги. Рахунки-фактури або акти виконаних робіт є фактом отримання споживачем послуг.

На виконання Договірних зобов'язань позивач надав відповідачу за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2012 року послуги теплопостачання на загальну суму 12 675,25 грн., що підтверджується рахункками - фактурами ( а. с. 15-27), реєстрами рекомендованих листів (а.с.28-41) та іншими матеріалами справи.

Відповідач свої Договірні зобов'язання не виконав.

Станом на день подання позову, в результаті порушення відповідачем умов договору борг відповідача перед позивачем становить 12 675,25 грн.

Також відповідачеві нараховано до стягнення штраф в сумі 1 300,00 грн.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 1 265 813,50 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані та правомірні.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 1 300,00 грн. штрафу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10 Договору за несвоєчасне внесення плати та невиконання зобов'язань за даним договором із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочки та штраф в розмірі 100 грн. за кожний випадок вказаних порушень.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладене та враховуючи встановлений судами факт прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із оплати послуг теплопостачання суд дійшов до висновку, що розрахунок штрафу здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме: 1300,00 грн. штрафу.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 43, 45, 32, 33, 34 ,43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго МАЯК" Публічного акціонерного товариства "МАЯК" (код 23110524, Хмельницьке шосе, 145, м. Вінниця, 21029) 12 675,25 грн. основного боргу, 1 300,00 грн. штрафу та 1 609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 липня 2012 р.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - відповідачу 21021, АДРЕСА_1