Рішення № 25177211, 10.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.12 р. Справа № 7/431

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Г.Є. Курило, Ю.В. Бокової

При секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компаній «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м.Київ

До відповідача: Комунального підприємства «Макіївтепломережа» м.Макіївка

Предмет спору: стягнення основного боргу в сумі 5 585 861, 96 грн., пені в сумі 485 145, 02 грн., інфляційних в сумі 443 009, 61 грн., 3% річних в сумі 166 014, 93 грн.

За участю представників:

Від позивача: Подшебякіна О.М. - довір.;

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: В судовому засіданні 05.03.2012р. оголошувалась перерва до 06.03.2012р. згідно ст. 77 ГПК України.

Дочірня компанія „Газ України" НАК „Нафтогаз України", м. Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» м.Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 5 585 861, 96 грн., пені в сумі 485 145, 02 грн., інфляційних в сумі 443 009, 61 грн., 3% річних в сумі 166 014, 93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2438БО-8 від 20.12.2010р. з додатками та додатковими угодами; акти передачі-приймання природного газу від 31.01.2011р., 28.02.2011р., 31.03.2011р., 30.04.2011р.; акт звіряння розрахунків від 31.10.2011р.

Позивач вимоги підтримав, проти зменшення суми пені заперечив посилаючись на скрутний фінансовий стан свого підприємства.

Відповідач визнав суму основного боргу, проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних заперечив, посилаючись на невірно здійснений розрахунок цих сум позивачем. Повідомив, що позивачем невірно вказані суми часткових проплат заборгованості. Зазначив про відсутність своєї вини у виникненні заборгованості, вважає, що така заборгованість виникла внаслідок всесвітньої фінансової кризи, під вплив якої попало й підприємство відповідача. Просить суд зменшити в 100 разів суму штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 06.03.2012р. по справі призначалась судова економічна експертиза, проведення якої було доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі у зв'язку цим зупинялось на підставі ст.79 ГПК України.

У зв'язку з несплатою вартості судової експертизи сторонами по справі, матеріали вказаної господарської справи були повернуті на адресу суду без проведення експертизи.

Ухвалою суду від 22.05.2012р. провадження у справі було поновлено.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 06.06.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Г.Є. Курило, Ю.В. Бокової.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2438БО-8 від 20.12.2010р. (далі по тексту Договір).

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2011р. (п.10.1 Договору з урахуванням редакції додаткової угоди №1 від 28.01.2011р. до Договору).

Таким чином, в спірний період, Договір був чинним.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцеві (відповідачу) імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього Договору.

Ціна газу визначена пунктом 3.1 Договору та неодноразово змінювалась сторонами додатковими угодами №1 від 30.12.2010р., №2 від 04.04.2011р., №3 від 11.07.2011р.

Якість газу, ціна договору, умови здійснення оплати, поставки товару визначені сторонами у розділах 2 - 5 Договору.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати в такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та до 30 (31) числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.4.1 Договору).

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені у ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір є обов'язковим для виконання.

Позивач свої зобов'язання за Договором у січні - квітні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу газ згідно умов Договору, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами передачі-приймання за вказаний період, підписаним обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобов'язання стовно оплати отриманого у спірний період газу у повному обсязі не виконав, отриманий газ своєчасно та у повному обсязі не сплатив, чим порушив умови Договору.

У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за спожитий у спірний період природний газ в сумі 5 585 861, 96 грн.

Шляхом дослідження всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників обох сторін, господарський суд дійшов висновку, що на час розгляду справи у відповідача перед позивачем значиться заборгованість в сумі 5 585 861, 96 грн., яка є доведеною матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, посилаючись на порушення строків оплати основного грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.02.2011р. по 16.12.2011р. 3% річних в сумі 166 014, 93 грн. та за лютий 2011р. - червень 2011р. інфляційні в сумі 443 009, 61 грн.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних заперечив, посилаючись на невірно здійснений розрахунок цих сум позивачем у зв'язку із невірним врахуванням дат часткових проплат. Повідомив, що позивачем невірно вказані суми часткових проплат заборгованості.

Дослідивши представлені сторонами документи та надані пояснення, судом з'ясовано, що при розрахунку 3% річних та інфляційних позивач враховував дату оплати відповідача з урахуванням коригування такого платежу самим відповідачем, оскільки між сторонами укладено декілька договорів і відповідач, здійснюючи часткові оплати, у призначенні платежу вказував інший договір, а згодом корегував його як оплату по договору, що є підставою розглядуваного позову. Тоді як відповідач вважає, що розрахунок 3% річних, пені та інфляційних повинен бути зроблений враховуючи здійснені ним оплати на користь позивача не залежно від призначення платежу, тобто не залежно від того, за яким саме договором здійснювалась оплата.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п.4.3 Договору, у платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Згідно ст.1089 Цивільного кодексу України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Положення цього параграфа застосовуються також до відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Статтею 1090 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідно до п.3.8 Постанови правління НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» №22 від 21.01.2004р., Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

КП «Макіївтепломережа» з метою конкретизації платежу було направлено на адресу позивача листи №06-3287 від 31.03.2011р., №06/885 від 29.07.2011р., №07-04/48-1242 від 18.02.2011р., якими він просив вважати перераховані грошові кошти як оплату за природний газ саме за договором №06/10-2438БО-8 від 20.12.2010р.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних та з'ясовано, що його здійснено позивачем арифметично вірно та згідно приписів діючого законодавства і умов Договору.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 166 014, 93 грн. та інфляційних в сумі 443 009, 61 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.3.1 Договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 485 145, 02 грн., нараховану за шість місяців, за період з 16.06.2011р. по 16.12.2011р.

Розрахунок пені перевірено судом, здійснено позивачем арифметично вірно та у відповідності до приписів діючого законодавства і умов Договору.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про зменшення суми стягуваної пені в 100 разів.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що підприємство фінансується з Державного бюджету, а тарифи на послуги з теплопостачання, які затверджені органами місцевого самоврядування не відповідають реальним витратам підприємства, Державою не виконуються зобов'язання по відшкодуванню витрат по різниці в тарифах, повідомив про значну кредиторську та дебіторську заборгованість, надав суду акт звіряння розрахунків від 31.10.2011р., виписка з рахунку, листи №06-3287 від 31.03.2011р., №06-8885 від 29.07.2011р., №06-6772 від 31.08.2011р.; баланс станом на 31.12.2011р.; звіт про фінансові результати за 2011 рік.

Позивач проти зменшення суми пені заперечив посилаючись на скрутний фінансовий стан свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 50%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 242 572, 51 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв'язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахування зменшення суми стягуваної пені судом.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 144, 173, 174, 193, 216-218, 232, 233 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 43, 69, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Дочірньої компаній «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м.Київ до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» м.Макіївка про стягнення основного боргу в сумі 5 585 861, 96 грн., пені в сумі 485 145, 02 грн., інфляційних в сумі 443 009, 61 грн., 3% річних в сумі 166 014, 93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька обл.., м.Мкіївка, вул.Лебєдєва, госп.блок, п/р 26035301631 ВАТ «Державний ощадний банк України» філія - Макіївське міське відділення №3292, МФО 394125, ЄДРПОУ 31301827) на користь Дочірньої компаній „Газ України" НАК „Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827, р. 26008301970 у ВАТ „Ощадбанк" м.Київ, МФО 300465) - борг в сумі 5 585 861, 96 грн., пеню в сумі 242 572, 51 грн., інфляційні в сумі 443 009, 61 грн., 3% річних в сумі 166 014, 93 грн., судовий збір у сумі 56 460, 00 грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити у зв'язку із зменшення суми стягуваної пені судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.07.2012р.

Головуючий суддя Сгара Е.В.

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Бокова Ю.В.