Рішення № 25176932, 13.07.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.12р. Справа № 17/5005/4151/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Енерго Ресурс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 013,82 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Білевич С.В., довір. б/н від 26.04.12р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІССТА" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Енерго Ресурс" (далі - відповідач) суму 9 115,20 грн. основного боргу, 745,57 грн. пені, 96,30 грн. інфляційних, 145,23 грн. 3% річних, 911,52 грн. 10% штрафу, а всього суму 11 013,82 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору № 756-11 купівлі-продажу товару від 25.07.11р.

Відповідач, втретє, у судове засідання не з'явився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду спору (свідченням чого є поштове повідомлення про отримання кореспонденції суду під розпис), але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у призначене судове засідання.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

25.07.2011 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 756-11 купівлі-продажу товару (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавцем 03.10.11р., згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної (а.с. 7), поставлено на адресу покупця товар на загальну суму 10 470,00 грн., який прийнятий останнім без зауважень про що свідчить підпис та відбиток печатки підприємства відповідача на спірній накладній.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату вартості поставленого товару на протязі 14-ти календарних днів з моменту поставки товару (включаючи день поставки).

Позивач зазначає про часткове порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості спірного товару, тобто на існування у останнього основної заборгованості в розмірі 9 115,20 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на умови Договору щодо термінів оплати поставленого спірного товару, строк оплати поставленої решти вартості спірної продукції, є таким, що настав.

Однак, вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд вказує на проведення відповідачем в ході розгляду спору (після порушення провадження у справі) часткової оплати заявленої позивачем до стягнення спірної суми основної заборгованості в розмірі 1 950,00 грн., отже ці грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, оскільки між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на теперішній час у відповідача існує перед позивачем основна заборгованість в розмірі 7 165,20 грн., яка і підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми решти основної заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст.ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

На підставі умов п. 6.2 Договору та в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу за період з 18.10.11р. по 27.04.11р. розмір пені на суму 745,57 грн., а також за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року розмір інфляційних на суму 96,30 грн., та за період з 18.10.11р. по 27.04.12р. розмір 3% річних на суму 154,23 грн., що відображається в розрахунках позивача.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування господарський суд повністю задовольняє заявлений розмір інфляційних та 3% річних, проте розмір пені зменшує внаслідок обмеження 6-ти місячним строком нарахування, а отже задовольняє за період 18.10.11р. по 17.04.12р. у сумі 714,98 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п. 6.3 Договору покупець в разі порушення встановленого строку розрахунку за поставлений товар більш ніж на 7 календарних днів, сплачує, окрім пені, продавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, який за обґрунтованим розрахунком позивача складає суму 911,52 грн. та підлягає задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Енерго Ресурс" (49105, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 36; ЄДРПОУ 36296246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІССТА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гусенка, 17/102; ЄДРПОУ 24430372) суму 7 165,20 грн. (сім тисяч сто шістдесят п'ять грн. 20 коп.) основного боргу, 714,98 грн. (сімсот чотирнадцять грн. 98 коп.) пені, 96,30 грн. (дев'яносто шість грн. 30 коп.) інфляційних, 145,23 грн. (сто сорок п'ять грн. 23 коп.) 3% річних, 911,52 грн. (дев'ятсот одинадцять грн. 52 коп.) 10% штрафу, 1 605,03 грн. (одна тисяча шістсот п'ять грн. 03 коп.) судового збору.

У частині позовних вимог щодо стягнення суми 1 950,00 грн. основної заборгованості провадження по справі -припинити.

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров