Рішення № 25176309, 09.07.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

09.07.2012Справа №5002-29/4679-2011

За позовом Приватного підприємства "Лора", Сімферопольський район, смт. Гвардійське

до відповідача Міністерства оборони Російської Федерації, РФ м. Москва

про стягнення 17093,53 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Лора» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Міністерства Оборони Російської Федерації про стягнення заборгованості за договором надання послуг в сумі 17 093,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору б/н про надання послуг зі збирання та вивезення рідких побутових відходів, накопичених у Міністерства Оборони Російської Федерації від 30.09.2009 р., укладеного між сторонами по справі, в частині несплати за надані послуги за актами приймання-передачі наданих послуг за період січень-травень 2011 року на суму 15 361,90 грн., у зв'язку з чим за відповідачем склалася заборгованість в сумі 15 361,90 грн., що стало причиною звернення позивача до суду з позовом.

Крім того, позивач заявив до стягнення штрафні санкції у вигляді пені за невиконання умов договору та суми інфляційних втрат і 3% річних.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні 09.07.2012. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні останніх.

Відповідач у судові засідання явку свого представника жодного разу не забезпечив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений згідно з вимогами Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

У судовому засіданні 09.07.2012. оголошена перерва в засіданні в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 15 год. 00 хв. 09.07.2012.

У продовжене судове засідання сторони не з'явились.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представників сторін, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

30.09.2009. між Приватним підприємством «Лора» (далі виконавець) та Міністерством оборони Російської Федерації в особі військової частини 76410 і в особі 1997 відділення морської інженерної служби (далі споживач) укладений договір про надання послуг із збирання та вивезення рідких побутових відходів (далі договір, а.с. 23-27).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, споживач доручає, а виконавець надає йому послуги із збирання та вивезення рідких побутових відходів, накопичених у споживача, згідно з додатком №1.

Згідно п. 2.1 договору, рідкі побутові відходи вивозяться за відповідною заявкою споживача.

Тарифи на рідкі побутові відходи встановлюються рішенням органу місцевого самоврядування Гвардійської селищної ради від 18.04.2008. і наказом виконавця від 06.10.2008., які складають 32 грн/м. куб. або 96грн. - 1 бочка (п. 2.2 договору).

Пунктом 4.2.1 договору встановлений обов'язок споживача своєчасно, у встановлений договором строк, здійснювати оплату наданих послуг.

Розділом 3 договору сторони обумовили порядок розрахунків, зокрема пунктом 3.1 визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги із збирання та вивезення відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця, або не пізніше 10-ти діб після надання рахунку виконавцем. Оплата здійснюється згідно з актом виконаних робіт (п. 3.2 договору).

Цей договір діє протягом одного року і набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим якщо за місяць до закінчення його строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 8.1 договору).

Доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку, сторонами під час розгляду даної справи суду не надано.

У виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачеві послуги із збирання та вивезення рідких побутових відходів за період з січня 2011 року по травень 2011 року на суму 15361,90грн.

Факт надання послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період, а саме: акт №ОУ-0000015 від 12.01.2011. на суму 3072,38грн.; акт №ОУ-0000093 від 09.02.2011. на суму 3072,38грн.; акт №ОУ-0000187 від 15.03.2011. на суму 3072,38грн.; акт №ОУ-0000245 від 07.04.2011. на суму 3072,38грн.; акт №ОУ-0000317 від 10.05.2011. на суму 3072,38грн.; (а.с. 29-32, 71).

Слід зазначити, що платником за договором про надання послуг із збирання та вивезення рідких побутових відходів від 30.09.2009. є Міністерство оборони Російської Федерації 1997 відділення морської інженерної служби, тому акти №ОУ-0000015 від 12.01.2011., №ОУ-0000093 від 09.02.2011., №ОУ-0000187 від 15.03.2011. і №ОУ-0000245 від 07.04.2011. підписані саме ним та скріплені печатками сторін.

Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000317 від 10.05.2011. на суму 3072,38грн. був надісланий позивачем на адресу 1997 відділення морської інженерної служби 31.05.2010. (а.с. 39), однак з підписом на адресу позивача не повернувся, жодних заперечень щодо неприйняття робіт не поступало.

За надані послуги, у виконання умов договору, позивач виставив відповідачеві рахунки до сплати, зокрема рахунок фактура №СФ- 0000015 від 12.01.2011. на суму 3072,38грн., рахунок фактура №СФ- 0000094 від 09.02.2011. на суму 3072,38грн., рахунок фактура №СФ- 0000187 від 15.03.2011. на суму 3072,38грн., рахунок фактура №СФ- 0000242 від 07.04.2011. на суму 3072,38грн., рахунок фактура №СФ- 0000311 від 10.05.2011. на суму 3072,38грн. (а.с. 33-37).

Дані рахунки були спрямовані позивачем на адресу платника - Міністерства оборони Російської Федерації 1997 відділення морської інженерної служби (а.с. 38-41).

Однак відповідач порушив умови договору в частині своєчасності та повноти оплати наданих послуг, тому за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 15361,90грн., яку відповідач не погашає.

Акт звірки взаємних розрахунків, проведений та підписаний ПП «Лора» і 1997 відділення морської інженерної служби, за період з 01.01.2011. по 01.05.2011. свідчить про наявність у відповідача пере позивачем заборгованості за договором про надання послуг зі збирання та вивезення рідких побутових відходів та договором про надання послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 21729,69грн. (а.с. 42).

В подальшому позивач надіслав на адресу 1997 відділення морської інженерної служби претензію вих. №453 від 25.08.2011.з вимогами в триденний строк сплатити суму заборгованості за надані послуги (а.с. 43).

Оскільки вимоги щодо сплати суми боргу залишені 1997 відділенням морської інженерної служби без задоволення, сума заборгованості у вказаний строк не сплачена, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку з Міністерства оборони Російської Федерації.

При цьому, як зазначалось раніше, платником за договором є Міністерство оборони Російської Федерації 1997 відділення морської інженерної служби. Однак 1997 відділення морської інженерної служби не є юридичною особою (а.с.46-48), позивач звернувся з позовом саме до юридичної особи - Міністерства оборони Російської Федерації.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України)

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг за договором про надання послуг із збирання та вивезення рідких побутових відходів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами договору, плата за послуги із збирання та вивезення відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця, або не пізніше 10-ти діб після надання рахунку виконавцем, оплата здійснюється згідно з актом виконаних робіт, тобто строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував про наявність у відповідача заборгованості за надані послуги за період з січня 2011 року по травень 2011 року в розмірі 15361,90грн., наявність заборгованості у відповідному розмірі підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості у сумі 15361,90грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати наданих послуг, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 15361,90грн.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить суд стягнути з відповідача 1133,79грн. пені.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.1.1 договору споживач несе відповідальність за прострочення терміну платежів за надані послуги - шляхом сплати неустойки (пені) з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше ніж 10 відсотків загальної суми боргу, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 4 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку пені, позивачем здійснено нарахування пені по кожному рахунку-фактурі окремо, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного терміну.

Однак, дослідивши розрахунок суми пені, судом встановлено, що позивач невірно зазначено початок перебігу строку порушення зобов'язання.

Так частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

При цьому початок перебігу строку, згідно статті 253 Цивільного кодексу України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Тобто, оскільки умовами договору плата за послуги із збирання та вивезення відходів вноситься не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця, або не пізніше 10-ти діб після надання рахунку виконавцем, то кінцевою датою сплати рахунку-фактури №СФ- 0000015 від 12.01.2011. є 22.01.2011., а початок перебігу строку порушення зобов'язання буде наступний день - 23.01.2011., тоді як позивач здійснює нарахування вже з 22.01.2011; кінцевою датою сплати рахунку-фактури №СФ- 0000094 від 09.02.2011 є 19.02.2011., а початок перебігу строку порушення зобов'язання буде наступний день - 20.02.2011.; кінцевою датою сплати рахунку-фактури №СФ- 0000187 від 15.03.2011. є 25.03.2011., а початок перебігу строку порушення зобов'язання буде наступний день - 26.03.2011., тоді як позивач здійснює нарахування вже з 25.03.2011.; кінцевою датою сплати рахунку-фактури №СФ- 0000242 від 07.04.2011. є 17.04.2011., а початок перебігу строку порушення зобов'язання буде наступний день - 18.04.2011., тоді як позивач здійснює нарахування з 17.04.2011; кінцевою датою сплати рахунку-фактури №СФ- 0000311 від 10.05.2011., який одержаний відповідачем 02.06.2011., є 12.06.2011., а початок перебігу строку порушення зобов'язання буде наступний день - 13.06.2011., тоді як позивач здійснює нарахування з 12.06.2011.

У зв'язку з чим судом проведено перерахунок суми пені з урахуванням належних періодів і правомірно нарахована сума пені становить 1128,59грн., у зв'язку з чим суд задовольняє вимоги позивача про стягнення суми пені в цій сумі, в частині стягнення 5,20грн. пені суд в позові відмовляє.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача 270,97грн. - 3% річних та 326,87грн. інфляційних втрат за період з січня по вересень 2011 року.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок суми 3% річних та встановлено, що сума нарахувань вірна, тому оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за виконані роботи, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3 % річних в розмірі 270,97грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. (Лист Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997.)

Але позивачем при проведенні розрахунку інфляційних втрат не враховані дані правила застосування індексу інфляції, тому судом проведено перерахунок, у зв'язку з чим за рахунком-фактурою №СФ- 0000015 від 12.01.2011. з початком перебігу строку порушення зобов'язання з 23.01.2011., індекс інфляції застосовується з лютого 2011 року; за рахунком-фактурою №СФ- 0000094 від 09.02.2011 з початком перебігу строку порушення зобов'язання з 19.02.2011., індекс інфляції застосовується з березня 2011 року; за рахунком-фактурою №СФ- 0000187 від 15.03.2011. з початком перебігу строку порушення зобов'язання з 25.03.2011., індекс інфляції застосовується з квітня 2011 року; за рахунком-фактурою №СФ- 0000242 від 07.04.2011. з початком перебігу строку порушення зобов'язання з 17.04.2011., індекс інфляції застосовується з травня 2011 року, та сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 196,63грн. В частині стягнення 130,24грн. інфляційних втрат, суд у позові відмовляє.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 13.07.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, 19, ОГРН 1037700255284) на користь Приватного підприємства "Лора" (97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, р/р 26005000130501 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» в м. Сімферополі, МФО 384577, ЗКПО 20745893) 15361,90грн. заборгованості, 1128,59грн. пені, 196,63грн. інфляційних втрат, 270,97грн. - 3% річних, 169,65 грн. державного мита та 234,13грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 5,20грн. пені, 130,24грн. інфляційних втрат у позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі