Постанова № 25176271, 11.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/6776/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12год. 08хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0002421510,

за участю представників сторін

від позивача: Могільницького А.А.,

від відповідача: Резакової Т.В., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - ДП «Донвуглереструктуризація»), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Харцизьку Донецької області ДПС) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0002421510 на суму 14551,34грн. та штраф у розмірі 2910,27грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року провадження у справі закрито в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0002421510 на суму 14551,34грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДП «Донвуглереструктуризація» фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та здійснює сплату податків та інших загальнообов'язкових платежів відповідно до виділених бюджетних асигнувань.

На практиці склалась ситуація, коли підприємство здійснює сплату податків відповідно до виділених коштів з Державного бюджету, але до нього застосовуються штрафи за несвоєчасну сплату податків та зборів щодо їх сплати до Державного бюджету.

Умовою застосування відповідальності, зокрема фінансової, є вина підприємства. Оскільки вини підприємства у несвоєчасній сплаті податків і зборів не має, то застосовувати фінансову відповідальність до підприємства не можливо.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення в яких зазначив, що у ході проведення документальної невиїзної перевірки було встановлено, що термін сплати екологічного податку за 4 квартал 2011 року припадав на 19.02 2012 року, частково сума по декларації зарахувалась наявною переплатою, несплаченим залишилося зобов'язання у сумі 14551,34грн. Фактично підприємством податок сплачений 10.04.2012 року, з затримкою на 51 календарний день. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, а саме у даному випадку при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Штрафна санкція склала 2910,27грн.

Тому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 03.07.2003 року №12731200000003437, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб і довідки АБ №451929 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.12,13), перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ з 21.07.2003 року за №153/2003 згідно довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП. (а.с.34) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.7)

Керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові ; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку, було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання повноти і своєчасності погашення узгоджених сум податкових зобов'язань при сплаті надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за період з 19.02.2012 року по 10.04.2012 року. За наслідками перевірки складено акт від 04.05.2012 року №867/15-1-32442610. (а.с.35)

В ході перевірки встановлено порушення п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.05.2012 року №0002421510, яким згідно з п.250.2 ст.250 Податкового кодексу України та на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України нарахована штрафна санкція у розмірі 2910,27грн. (а.с.14)

Відповідно до ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Згідно п.15.1 ст.15 кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ст.9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податки та збори, зокрема, екологічний податок.

Згідно п.п.14.1.57 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Керуючись п.240.1 ст.240 цього кодексу, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

240.1.1. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

240.1.2. скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

240.1.3. розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

240.1.4. утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

240.1.5. тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Також, платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива. (п.240.2 ст.240 Податкового кодексу України)

В п.249.1 ст.249 Податкового кодексу України зазначено, що суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку (крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу), податковими агентами (які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу). Податкові агенти, які визначені підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, обчислюють суми податку на дату подання митної декларації для митного оформлення.

П.250.1 ст.250 кодексу передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.250.2 ст.250 Податкового кодексу, платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.

Керуючись п.250.5 ст.250 Податкового кодексу України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Позивачем надана до ДПІ у м. Харцизьку 19.01.2012 року податкова декларація з екологічного податку за 4 квартал 2011 року за №9013920880 якою визначила суму податкового зобов'язання у розмірі 14846,63грн.

Термін сплати екологічного податку за 4 квартал 2011 року припадав на 19.02.2012 року, частково сума по декларації зарахувалась наявною переплатою, несплаченим залишилося зобов'язання у сумі 14551,34грн. Фактично підприємством податок був сплачений 10.04.2012 року, з затримкою на 51 календарний день.

Крім того, стаття 67 Конституції України наголошує, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Тобто з урахуванням викладеного, платник податків повинен був своєчасно та в повному обсязі сплачувати податки до бюджету та нести відповідальність за свої дії.

Судом не приймаються посилання позивача, що джерелами фінансування ДП «Донвуглереструктуризація», згідно п.4.3 Статуту, є державні кошти, які виділяються державним органом управління майном (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) через органи Державного казначейства та направлені на реструктуризацію підприємства вугільної галузі, тому вини підприємства у несвоєчасній сплаті податків і зборів не має, то застосовувати фінансову відповідальність до підприємства не можливо, з наступних підстав.

Відповідно до п.7.3 ст.7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Пунктом 31.1 статті 31 цього кодексу вказано, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

П.31.2 ст.31 Податкового кодексу України передбачено, строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

В п.31.3 ст.31 кодексу зазначено, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.32.1 ст.32 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі (п.32.2 ст.32 ПК України):

відстрочки;

розстрочки;

податкового кредиту.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Згідно п.33.1 ст.33 Податкового кодексу України, податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Пунктом 33.3 статті 33 Податкового кодексу України передбачено, базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Керуючись ст.35 цього кодексу, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст.38 кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Таким чином, податковим законодавством не передбачено підстав для сплати податкового зобов'язання у більш пізніший термін ніж зазначено в Податковому кодексі України.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України позивач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по екологічному податку.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Об'єктом правопорушення, визначеного статтею 126 Кодексу, є правовідносини щодо сплати податкових зобов'язань. Дана стаття не встановлює обмежень щодо суб'єктного складу цього правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та зробивши їх аналіз, суд зазначає, що ДПІ у м. Харцизьку Донецької області ДПС правомірно та законно встановлено правопорушення і прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0002421510 яким нарахована штрафна санкція у розмірі 2910,27грн.

Цей факт підтверджено документально та доведено в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Статтею 159 КАС України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 159, 161, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні позову Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.05.2012 року №0002421510 яким нарахована штрафна санкція у розмірі 2910,27грн., відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 липня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 13 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.