Постанова № 25175827, 02.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2012 р. 11 год.50 хв.Справа № 2-а-6360/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Лошкарьова Л.А., за участю представників позивача Ковальова Д.А., Сидорченко М.О., Єрмола Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Князя Трубецького" до Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Князя Трубецького" звернулось до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області № 0000013500 від 03 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 878 039 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 219 510 грн., № 0000282310 від 03 серпня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 146 457 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35614 грн. 26 коп., № 0000312310 від 03 серпня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань вступних періодів) з податку на додану вартість на 10117 грн. 83 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 2529 грн. 46 коп., № 0000302310 від 03 серпня 2011 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 956517 грн. 10 коп. та застосування 1 грн. штрафу. В подальшому суд здійснив заміну позивача на публічне акціонерне товариство "Князя Трубецького", правонаступника ВАТ.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що консультаційні послуги, отриманих позивачем від ТОВ "LE FAISEUR DE VI", Франція, були пов'язані з господарською діяльністю (виробництвом вина), тому їх вартість правомірно віднесена до валових витрат. Придбання винограду у ТОВ "Тавр" відбувалось по договірній ціні, податкова інспекція не довела, що договірні ціни були нижче ніж звичайні. Порівняння з цінами, за якими придбаває інший суб'єкт господарювання виноград, є некоректним, оскільки виноград відрізняється за найменуваннями, якісними характеристиками, умовами поставки. Позивач посилається на відсутність затвердженого Законом порядку застосування непрямих методів нарахування податкових зобов'язань. Також вказує на те, що проценти у вигляді плати за використання коштів не є ідентичним штрафним санкціям та пені. Що стосується вимоги сплатити авансовий внесок на дивіденди, зазначає про те, що дивіденди не нараховувались та виплачувалися, тому відсутній об'єкт оподаткування. Заниження ціни при відчуженні виноградника позивач заперечує по тих підставах, що податкова не довела факту перевищення звичайної ціни над ціною продажу. Позивач вказує на неправомірне застосування штрафних санкції. До 01.01.2011 штрафних санкцій за завищення суми бюджетного відшкодування, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток законодавство не передбачало.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці про процесуальне правонаступництво шляхом допуску до судового розгляду Бериславської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби, яке є правонаступником Державної податкової інспекції у Бериславському районі.

Бериславська МДПІ заперечує проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні, наведені у відзиву на позов підстави для відмови є аналогічними з висновками перевірки.

Представники відповідача в попередніх судових засіданнях просили відмовити в задоволенні позову. В судове засідання 02.07.12 представник відповідача не прибув, надіславши клопотання про відкладення розгляду справи. Оскільки поважних причин неприбуття представника відповідача в судове засідання немає, та враховуючи заперечення представників позивача проти відкладання розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника ДПІ.

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Відкрите акціонерне товариство "Князя Трубецького" є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку Бериславської МДПІ.

Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області провела планову податкову перевірку ВАТ "Князя Трубецького", за наслідками якої складено акт перевірки 334/231/00413720 від 22.07.11р. В акті вказано про порушення позивачем:

- п. 1.20, 1.26 ст. 1, пп. 5.1, 5.2.1, 5.3.5, 5.3.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 956517 грн.10 коп.,

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 146457 грн. 04 коп. та зменшено заявлену до відшкодування суму на 10117 грн. 83 коп.,

- пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7, ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податок на прибуток в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року у сумі 878039 грн., нарахованого на суму дивідендів призначених до виплати законом.

За наслідками перевірки ДПІ у Бериславському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.08.11:

- № 0000013500 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 878 039 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 219 510 грн. за порушення п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7, ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток), ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства",

- № 0000282310 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 146 457 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35614 грн. 26 коп. за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ),

- № 0000312310 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань вступних періодів) з податку на додану вартість на 10117 грн. 83 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 2529 грн. 46 коп. за порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ,

- № 0000302310 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 956517 грн. 10 коп. та застосування 1 грн. штрафу за порушення п. 1.20, п.1.26, ст. 1, пп. 5.1, 5.2.1, 5.3.5, 5.3.9 ст. 5, п.6.1 ст. 6, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ВАТ "Князя Трубецького" направило скарги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень до ДПА у Херсонській області, та до ДПА України. Рішенням про результати розгляду скарги від 07.10.11 ДПА у Херсонській області залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 03 серпня 2011 року № 000013500, № 0000282310, № 0000312310, № 0000302310, а скаргу позивача - без задоволення. Рішенням про результати розгляду скарги від 15.12.2011 ДПА України податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у Херсонській області за результатами розгляду скарги залишило без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Законність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.01.2010 - 31.03.11 виявлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 956517 грн. 10 коп. Порушення відбулось внаслідок завищення валових витрат на суму 795859,63 грн. за 2010 рік та завищення витрат на суму 108480,45 грн. за 1 квартал 2011 року.

1. Так, податковою інспекцією було виявлено, що внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості консультаційних послуг, отриманих позивачем від ТОВ "LE FAISEUR DE VI", Франція (п.3.1.2, сторінка 11-13 акту перевірки) відбулось завищення валових витрат на суму 465804,55 грн., в т.ч. за 2010 рік на суму 357324,10 грн., 1 квартал 2011 року - на суму 108480,45 грн. Позивач займається виробництвом вина. Відповідно до довідки з ЄДР № АБ 29751 ВАТ "Князя Трубецького", виданої відділом статистики у Бериславському районі, виробництво виноградних вин є одним із основних видів діяльності позивача. Для організації та налагодження процесу виробництва, відповідно до вимог часу та світової практики, підприємством було укладено контракт від 01.07.2009 з іноземним консультантом ТОВ "LE FAISEUR DE VI" (Франція, м. Бордо). Консультаційні послуги, отримані ВАТ "Князя Трубецького" згідно контракту "Про надання консультативних послуг: ведення виноградарського господарства і виробництво вина" від 01.07.2009 р., крім рекомендацій у сфері виробництва вина, передбачали ще й надання рекомендацій щодо вирощування сортів винограду на виноградниках, догляду за виноградниками, формування кущів, технології вирощування, рекомендації з поливу, застосування мінеральних добрив. Факт надання послуг був підтверджений двосторонніми актами виконаних робіт. ДПІ з посиланням на п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток вважає, що вищевказані консультаційні послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки позивач не вирощує виноград, цим займається ТОВ "Тавр", в якого позивач придбаває виноград. Послуги не підтверджені первинними документами - відсутні звіти "виконавця" вказаних послуг, в яких відображена інформація про результати проведених консультативних послуг. ВАТ "Князя Трубецького" є збитковим підприємством, і сплата вартості консультаційних послуг заподіює ще більші збитки.

Позивач заперечує проти висновків перевірки, мотивуючи тим, що консультаційні послуги, отримані ВАТ "Князя Трубецького" згідно контракту "Про надання консультативних послуг: ведення виноградарського господарства і виробництво вина" від 01.07.2009, пов'язані з підготовкою до створення власної сировинної зони (пункт 1 параграфу 1 Контракту: надання рекомендацій щодо сортів винограду для нашої географічної області, консультації щодо догляду за виноградниками, рекомендації з поливу винограду), підготовкою до випуску готової продукції (пункт 2 параграфу 1 Контракту: вибір устаткування для розливу в пляшки), а також з організацією та веденням виробництва (пункт 2 параграфу 1 Контракту: консультування на всіх етапах виробництва вина, рекомендації з вибору дубових бочок і т.д.). При цьому позивач звертає увагу суду на те, що вино виробляється з винограду, тому консультації надавались по всіх етапах виробництва, починаючи з вирощування винограду до розливу та реалізації готової продукції. Окрім цього, позивачем розглядається можливість організації власного вирощування винограду для цих цілей. Тобто, отримані консультаційні послуги використовувались ВАТ "Князя Трубецького" для підготовки, організації та налагодження виробництва продукції підприємства - вина.

Позивач не погоджується з посиланням в акті перевірки на те, що акти прийому-передачі виконаних робіт оформлені неналежним чином та не підтверджують використання послуг у господарській діяльності позивача. Підписані акти прийому-передачі виконаних робіт консультаційних послуг мають необхідні обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і повністю відповідають вимогам даного Закону. Окрім цього, витрати підтверджено платіжними документами, платіжними дорученнями та виписками банку. Звіти виконавця не загадуються у нормативно-правових актах як первинні бухгалтерські документи, які використовуються для підтвердження господарської операції по отриманню послуг, консультаційні послуги можуть надаватись як у письмовій так і в усній формі. При цьому складання звітів не є обов'язковим, а узгоджується сторонами договору. Позивач посилається на листи ДПА України від 30.06.2006 р. № 7132/6/15-0516, від 30.06.2006 N12304/7/15-0517, в яких роз'яснено, що підтверджуючим документом фактичного отримання послуг від нерезидентів для визначення дати та суми отриманих послуг є саме акт прийняття-передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги.

Причиною виникнення спору стало питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат за наслідками виконання операцій з поставки спірних консультативних послуг нерезидентом. Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, є факт реального надання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Як встановлено судом, для консультування на всіх етапах виробництва вина, починаючи з вирощування винограду та до розливу в пляшки ВАТ "Князя Трубецького" було замовлено консультативні послуги у ТОВ "FAISEUR DE VI", Франція. Контракт передбачав консультації шляхом регулярних відвідувань винних льохів, спеціального дегустування і змішування різних продуктів в липні, вересні, жовтні, листопаді 2009 року та січні 2010 року. І хоча в актах приймання-передачі цих послуг не визначено їх конкретний перелік, обсяг та зміст, а тільки період надання послу та їх вартість, втім, на вимогу суду позивачем було подано достатні докази для встановлення відповідної інформації, а саме - рекомендації по виноматеріалам, які давались ТОВ "FAISEUR DE VI". Судом ці докази взято до уваги, позаяк чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Не можна погодитися і з посиланнями ДПІ на відсутність доказів впровадження позивачем результатів одержаних послуг у господарську діяльність підприємства з подальшим отриманням економічного ефекту, що виключає зв'язок цих послуг з господарською діяльністю товариства. Адже, в даному разі зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю ВАТ має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності. З установлених судом фактичних даних випливає, що сфера виробництва вина цілком відповідає діяльності позивача. За поясненнями керівника ПАТ, наданими в судовому засіданні, щомісячно до позивача приїжджав представник нерезидента, проводились дегустації виноматеріалів, давались рекомендації по переробці, розливу, обробці, зберіганню, планувались роботи на наступний період, придбавалось обладнання, розроблявся дизайн етикеток, формувалась лінійка вин, обговорювалась цінова політика. Представники позивача пояснили, що консультації також надавалась в усній формі за телефонними переговорами, електронною поштою. Та обставина, що консультації давались і по питанням обрізки винограду для отримання максимально якісного врожаю, часу збирання врожаю, конкретних сортів, консультант виїздив на виноградники для контролю якості винограду, не є свідченням, що ці консультації не були потрібні не позивачу.

З пояснень представників позивача вбачається, що основна задача при вирощуванні винограду для виробництва якісних вин це отримання врожаю високих якісних кондицій, а не отримання високого врожаю. Зона, в якій знаходяться виноградники ТОВ "Тавр", не відноситься до зон, де виноград в силу природних чинників набирає високий вміст цукру. Середній вміст цукру у винограді, вирощеному в цій зоні, по даним багаторічних спостережень лабораторії вин заводу ПАТ "Князя Трубецького" складає 17,5-18,5 г/куб. дм. Застосування ряду нових технологічних операцій з урахуванням консультаційних послуг дозволило отримувати в 2009-2011 роках середній вміст цукру у винограді 21-22 г/куб. дм., високий вміст цукру у винограді сприяє кращому розкриттю сортових особливостей винограду у вині: ароматів, смаку, кольору. Всі технологічні операції, які проводяться на виноградниках ТОВ "Тавр", мають за мету створення сприятливих умов для накопичення у виноградній ягоді цукру, досягнення балансу між кислотністю та цукристістю, зниження ризику розповсюдження захворювань та шкідників. Обробіток виноградників (обрізування виноградного куща, обломки, проріджування, видалення зайвих грон винограду) впливає на процес дозрівання виноградних грон. Початок дати збирання винограду визначає лабораторія винзаводу. При цьому враховуються наступні фактори: вміст цукру, кислотність, РН. Після визначення піку технічної стиглості винограду приймається рішення про початок його збору окремо по кожному сорту винограду. Працівники ПАТ контролюють процес збирання, виноград збирається в чисті ящики з кислотостійкою поверхнею не більше 15 кг. Товщина шару винограду не перевищує 30 см. Виноград поступає на переробку не пізніше двох годин після збору з куща. Позивач зазначає, що вина з врожаю 2009 року, в період отримання консультаційних послуг, на Міжнародній виставці "Продекспо 2012" м. Москва отримали золоту ("Оксамит України"), срібну ("Перлина степу") та бронзові медалі.

Економічна ж доцільність зазначених послуг є оціночним поняттям та може бути встановлена за наслідками комплексного економічного аналізу діяльності підприємства, у тому числі і після спливу певного проміжку часу. Відтак встановлення економічних вигод при використанні ПАТ результатів отриманих консультацій не має правового значення для цього спору. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

На підставі викладеного, суд вважає, що вартість консультаційних послуг згідно контракту сплачена у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, і тому правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат.

2. ДПІ у Бериславському районі Херсонської області виявила завищення валових витрат на суму 342580 грн. 30 коп. (в т.ч. у 3 кварталі 2010 року на 140218,90 грн., у 4-му кварталі 2010 року на 202361.40 грн.) та податку на додану вартість в сумі 68516 грн. 60 коп. у зв'язку з придбанням винограду у ТОВ "Тавр" (пов'язаної особи) за цінами, більшими, ніж звичайні. Завищення податкового кредиту призвело до заниження ПДВ до сплати на 72998,46 грн. та надмірного декларування бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 10117,83 грн.

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону про прибуток передбачено, що з метою оподаткування витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаній особи визначається виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. Відповідно до п. 1.26 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язана особа - це особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податків або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Згідно з підпунктами 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Контрагент відповідача - ТОВ "Тавр" є пов'язаною з ним особою, тому що обидва суб'єкти господарювання знаходяться під спільним контролем з боку спільного Українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією "Соломія". Частина підприємства "Соломія" у статутному капіталі ВАТ "Князя Трубецького" - 30,15%, а в статутному капіталі ТОВ "Тавр" 34%. Цей факт позивачем не заперечується. Як встановлено перевіркою, ТОВ "Тавр" реалізовував позивачеві виноград білих та червоних сортів за цінами, які на думку відповідача, перевищували ціни на аналогічну продукцію, яка склалась в інших виробників винограду. Так ціна винограду для переробки, отриманого у ТОВ "Тавр", склала 2,58 грн. та 3 грн. (без ПДВ), а ціна винограду білих та столових сортів у іншого виробника - ВАТ "Кам'янський" в 2010 році склала 2,03 грн. (без ПДВ).

Позивач стверджує, що податкова інспекція при визначені рівня звичайних цін використала некоректні дані про рівень цін. Так, за умовами договору постачальник ТОВ "Тавр" мав поставити виноград сортів Каберне, Савіньон, Шардоне, Рислінг, аліготе, Піно Нуар, Піно Блан, Мерло за якісними показниками базисної концентрації цукру, а відповідачем здійснено порівняння цін на виноград іншого виробника без сортової та якісної прив'язки з його продукцією. Сорти винограду наведені у довідці наданої ПАТ "Кам'янський" № 297/67 від 21.07.2011 не відповідають сортам, що придбавались ВАТ "Князя Трубецького". На думку позивача, ДПІ для перевірки обставин оподаткування платника податків, які склались у 2010 році, використала непрямі методи визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ можуть застосовуватись податковим органом для визначення рівня звичайних цін лише по відносинам, які виникли після 01.01.2013.

Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між ТОВ "Тавр" (продавець) та ВАТ "Князя Трубецького" (покупець) договору купівлі-продажу сировини для промислової переробки №28/04/2010 від 28.04.2010, продавець зобов'язувався поставити для промислової переробки виноград свіжий урожаю 2010 р. сортів Каберне Совіньон, Шардоне, Ріслінг, Аліготе, Піно Нуар, Піно Влан, Мерло за ціною: виноград червоних сортів 3600,00 грн./т (з ПДВ), виноград білих сортів за ціною 3100,00 грн./т (з ПДВ).

З метою визначення рівня звичайних цін ДПІ у Бериславському районі подало запит до ПАТ "Кам'янський", згідно з відповіддю, ціна винограду для переробки білих та червоних сортів у 2010р. становила 2,44 грн. (з ПДВ), а саме "Лідія", Ізабелла 2 грн. 13 коп. з ПДВ, європейські білі та красні сорти - 2,43 грн., Олімпійський, Біанка - 2 грн. 23 коп. з ПДВ.

Правила визначення звичайних цін за Податковим кодексом України можуть застосовуватись податковим органом для визначення рівня звичайних цін лише по відносинам, які виникли після 01.01.2013. Слід зазначити, що згідно з підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (діючого на момент порушення) методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Із 2004 року і до цього часу відповідний закон не приймався. Отже, методика визначення податкових зобов'язань за непрямими методами наразі законодавчо не визначена. Суд погоджується з доводами представників відповідача про те, що відсутність встановленої законом методики нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами не є перешкодою для застосування звичайних цін для визначення податкових зобов'язань контролюючими органами, оскільки методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами та із використанням звичайних цін не є тотожними. Порядок розрахунку суми податкових зобов'язань із використанням звичайних цін безпосередньо встановлений пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і не потребує додаткового правового врегулювання. Правова позиція Верховного Суду України щодо цієї проблемної ситуації висловлена у постанові від 8 грудня 2009 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Таким чином, до 01.01.2013 визначення звичайних цін розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до пп. 1.20.1 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону про прибуток, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою Закону про прибуток передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Відповідно до Закону про прибуток, ідентичні товари - товари що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Однорідні товари - товари , які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник (п. 1.20.1 ст. 1 Закону про прибуток).

При визначенні звичайної ціни необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами, не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право подати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми пп. 1.20.1 цього Закону, як це передбачено пп. 1.20.8 ст. 1 Закону про прибуток.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. З огляду на те, що відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, висновки перевірки є помилковими.

Крім того, суд приймає до уваги, що доводи ДПІ про придбання позивачем та ПАТ "Кам'янський" ідентичних чи однорідних товарів не обґрунтовані належними доказами. У наданій відповідачем довідці ПАТ "Кам'янський" не вказано, про які саме європейські сорти винограду йде мова та не наведено їх якісні та фізичні характеристики. Договори, які укладались позивачем та ПАТ "Кам'янський" не аналізувались, порівняння цін проводилось відповідачем не з ідентичним та однорідним товаром, оскільки сорти винограду наведені у довідці наданої ПАТ "Кам'янський" (№297/67 від 21.07.2011) не відповідають сортам, що придбавались ВАТ "Князя Трубецького" у ТОВ "Тавр". У довідці ПАТ "Кам'янський" вказана ціна на виноград: білі сорти - Совіньон зелений, Аліготе, Біанка, червоні сорти - Сапераві, Лідія. Сортовий склад винограду, придбаного позивачем, представлено наступними сортами: білі: Аліготе, Шардоне, Рислінг Рейнський, Совіньон Блан, Піно Блан; червоні: Каберне Совіньон, Мерло, Піно Нуар, Каберне Фран. По даним багаторічних спостережень лабораторії вин заводу ПАТ "Князя Трубецького" середній вміст цукру у винограді 21-22 г/куб. дм. , що звичайно впливає на собівартість продукції.

У довідці ПАТ "Кам'янський", на яку посилається ДПІ у Бериславському районі при визначенні звичайної ціни на виноград, не вказано, про які саме європейські сорти винограду йде мова та не наведено їх якісні та фізичні характеристики, тобто на підставі вказаної довідки не можна зробити висновку про те, що порівнювалися ідентичні та/ або однорідні товари. ДПІ не проаналізовано також для яких цілей придбавається виноград позивачем та ПАТ "Кам'янський". Торгівельна марка "Винодельческое хозяйство Князя П.Н. Трубецкого" складається тільки з натуральних сухих сортових виноградних вин: ординарних, витриманих, марочних, всі вина представлено в преміальному сегменті, ціна пляшки в торгівельній мережі складає 45-100 грн. Всі сорти вин виробляються відповідно до власних розроблених технологічних інструкцій, затверджених контролюючими органами згідно чинного законодавства. Позивач стверджує, що ПАТ "Кам'янський" переробляє виноград з власних виноградників та покупний виноград на виноматеріал, тобто кінцевим продуктом переробки є столовий виноматеріал, який потім реалізується заводам вторинного виробництва. Ці доводи позивача не спростовані податковою інспекцією. Отже, не можна вважати, що існують співставні умови для порівняння того, який саме виноград придбавають ПАТ "Князя Трубецького" та ПАТ "Кам'янський".

Посилання представників ДПІ на те, що крім ПАТ "Кам'янський" більш в Бериславському районі Херсонської області немає господарства, яке купує виноград для виноробства, не звільняє відповідача від обов'язку дотримання процедури визначення звичайних цін.

Відповідно до пп. 1.20.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку купівлі винограду, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами умовами, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

За таких обставин є неправомірним висновок ДПІ про завищення валових витрат на суму 342580 грн. 30 коп. (в т.ч. у 3 кварталі 2010 року на 140218,90 грн., у 4-му кварталі 2010 року на 202361.40 грн.) та податку на додану вартість в сумі 68516 грн. 60 коп. у зв'язку з придбанням винограду у ТОВ "Тавр".

3. Перевіркою показників, відображених у рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року" декларацій за 2010 рік та 1 квартал 2011 року було виявлено: за результатами акта попередньої планової перевірки від 27.05.10 за 2009 рік зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009 рік на суму 1459126 грн., фактичний збиток за 2009 рік становив "0" грн. Але ПАТ "Князя Трубецького" не відображено показники попередньої, в рядку 04.9 декларації за 2010 рік вказано 38330 грн., тоді як повинно бути 0 грн. ДПІ було зменшено рядок 04.9 декларації за 2010 рік на 38330 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 830374 грн. 63 коп.

Позивач зазначає, що не погодився з висновками попередніх актів перевірок. ПАТ "Князя Трубецького" надавало заперечення до актів ДПІ у Бериславському районі Херсонської області від 11.03.2009 № 138/231/00413720 про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Князя Трубецького" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, та від 27.05.2010 № 138/231/00413720 про результати планової виїзної перевірки ВАТ "Князя Трубецького" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.. Оскільки повідомлення-рішення по цих актах перевірок не виносились, а акт перевірки не підлягає оскарженню в адміністративному порядку або в суді, ПАТ "Князя Трубецького" не мало інших механізмів захисту своїх прав, крім написання зауважень до актів перевірок.

Позивач вважає, що у 2008-2009 роках збитки ПАТ "Князя Трубецького" не завищувало. Так, в актах перевірок ПАТ "Князя Трубецького" ДПІ у Бериславському районі встановлено порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині розрахунку убутку балансової вартості запасів. Керуючись листом ДПАУ від 06.02.07 № 2169/7/15-0217, в акті зменшено показник Декларації "убуток балансової вартості запасів" на 1127473 грн., так як вартість ТМЦ, придбаних господарством у період перебування на ФСП, не підлягає відображенню в Декларації з податку на прибуток та не враховується при подальшому перерахунку по п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток. Позивач вважає такий підхід необґрунтованим. Оскільки об'єктом оподаткування є саме прибуток, а не валовий дохід підприємства (п. 3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), залишки ТМЦ повинні потрапити до валових витрат через механізм розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, передбачений п. 5.9 Закону. Позивач керувався роз'ясненнями податківців щодо переходу підприємства зі сплати єдиного податку на сплату податку на прибуток: листом ДПАУ від 29.11.2001р. № 7646/6/15-1316 та консультацією заступника голови ДПАУ Сергія Чекашкіна у "Віснику податкової служби України" №16, квітень 2003р.

Більш того, діюча редакція п. 5.9 Закону сама по собі стверджує, що для участі у перерахунку приросту (убутку) балансової вартої запаси мають бути валововитратними за спрямуванням. Даний пункт говорить про перерахунок балансової вартості запасів "витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються", (а не включені) до складу валових витрат (за винятком безкоштовно отриманих). Тобто, запаси мають бути придбані за плату для використання у господарській діяльності платника. Таким чином, якщо перехідні запаси були придбані на ФСПР за плату і після переходу їх планують використати у господарській діяльності, витрати на придбання таких запасів повинні потрапити до перерахунку приросту (убутку) за п. 5.9 Закону про прибуток. Зробити це можна, відобразивши їх балансову вартість у відповідних рядках гр. З таблиці 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів" додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток підприємства. Таким чином, в подальшому - при вибутті - витрати на придбання таких запасів потраплять до складу валових витрат.

Окрім цього, позивач просить врахувати, що податкові повідомлення-рішення прийняті за порушення, вчинені у попередніх періодах, та виявлені після дати набрання чинності Кодексом, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011 (у разі встановлення завищення суми задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, задекларованої суми від'ємного значення ПДВ, а також завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ, яка на час перевірки не відшкодована).

Відповідач стверджує, що результати попередніх перевірок необхідно відобразити у першій після перевірки податковій звітності, незалежно від судового або апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки.

Розглянувши спірне питання про момент виникнення у платника обов'язку відображення в податковому обліку результатів перевірки щодо зменшення від'ємного значення податку на прибуток, якщо з наслідками перевірки платник не погоджується, суд виходить з наступного.

Розглядаючи позицію сторін, суд застосовує наступні правові норми. За приписами п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, який набрав чинності на день перевірки, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Сторони не заперечують тієї обставини, що за попередніми перевірками не приймалось податкових повідомлень - рішень у зв'язку із збитковістю платника. ДПІ не навела законодавчої норми, положення якої, на думку відповідача, порушив позивач при складанні декларації з податку на прибуток за 2010 рік та 1 квартал 2011 року. Наказ Державної податкової адміністрації від 29.03.2003 № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" (який діяв в спірному періоді) не містить безумовних обов'язків щодо відображення у податковій звітності результатів перевірок платника податків, проведених податковими органами, а тільки самостійно виявлені помилки.

Отже, позивач при складенні акту перевірки від 22.07.11 використав неузгоджені результати попередніх перевірок і тому суд приходить до висновку про неправомірність доводів податкової інспекції про завищення показників рядку 04.9 декларацій за 2010 рік та 1 квартал 2011 року.

4. ДПІ у Бериславському районі встановила зайве включення до складу валових витрат суми штрафу 57625 грн. 65 коп. у 3-му кварталі 2010 року (арк. акту перевірки 17,18), при цьому ДПІ посилається на те, що п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток передбачено не включення до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

28 серпня 2008 р. між позивачем (покупець) та ВАТ ім. Покришева (продавець) укладено договір купівлі-продажу сировини для промислової переробки № 48-Ю, за умовами якого продавець передав покупцю 230 тн сировини. Мировою угодою від 18.05.2009, затвердженою ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.05.2009 у справі №10/93-09, ВАТ "Князя Трубецького" та ВАТ імені Покришева доповнили та змінили умови договору від 28.08.2008, змінивши назву та предмет договору на договір поставки на умовах товарного кредиту, погодили графік відстрочення оплати переданого товару та порядок сплати річних. Так, п. 3.1 угоди передбачено, що крім суми основного боргу покупець сплачує продавцю 22 % річних від суми заборгованості за користування коштами продавця. За період 2010 року сума нарахованих на заборгованість процентів склала 57625,65 грн., які були сплачені у вересні 2010 року. ДПІ вважає суму нарахованих на заборгованість процентів штрафом за рішенням сторін договору, який не включається до складу валових витрат.

Позивач заперечує завищення валових витрат на 57625,65 грн., посилаючись на те, що сума нарахованих процентів не є штрафом, податкова інспекція невірно визначила правову природу процентів за договором товарного кредиту. Штрафні санкції у договорі прописано окремим розділом 5 "Відповідальність сторін" і проценти в указаному договорі не є неустойкою (штрафом, пенею), не входять до переліку штрафних санкцій по договору, а в розумінні п.1.10 ст. 1 Закону про прибуток є платою за використання коштів або майна.

Суд вважає доводи позивача обґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до п.1.10 ст. 1 Закону про прибуток проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Відповідно до підпункту 1.11.2 ст. 1 Закону про прибуток товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає, відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту договору вбачається, що продавець надає позивачу відстрочку оплати на певний термін та під певний відсоток. Ці річні (проценти) не є штрафом або пенею, а є платою за користування майном та коштами продавця.

Згідно з пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Тому суд вважає, що віднесення до складу валових витрат процентів у сумі 57 625,65 грн. за користування товарним кредитом є правомірним, виходячи з положень Закону про прибуток та відповідно до мирової угоди, укладеної між ВАТ "Князя Трубецького" та ВАТ імені Покришева.

5. Щодо виявленого податковою інспекцією факту завищення амортизаційних відрахувань на 34515 грн. (арк. акту перевірки 18-22) позивач не заперечує.

6. Позивач оскаржує правомірність рішення №0000013500 від 03 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 878 039 грн. 00 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 219 510 грн., яке було прийнято за висновками перевірки про заниження сум авансового внеску і податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету при виплаті дивідендів (сторінки 25-31 акту перевірки),

В акті перевірки зазначено, що платником податку не відображалось в рядку 20 декларацій за 2010 рік - 1 квартал 2011 року показники щодо нарахування сум авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, оскільки товариство не здійснювало нарахування та виплати дивідендів. ДПІ посилається на норми ч. 2 ст. 20 Закону "Про акціонерні товариства" від 17.09.08 № 514-VI, які на період з 30.04.10 по 31.12.10 передбачали виплату дивідендів з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у строку не пізніше 6 місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством у розмірі не менше 30 відсотків чистого прибутку та/або нерозподіленого прибутку. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку виплат дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства. Згідно пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону про прибуток "у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні ". А пп. 7.8.2 цієї ж статті встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Протоколами загальних зборів (від 26.11.08, 29.04.09, 23.12.2010) було вирішено прибуток товариства в розмірі 13407,6 тис. грн. за 2007 рік не розподіляти, враховуючи продовження робіт з реконструкції винзаводу, за 2008 рік збитки товариства склали 1696,8 тис. грн., за період діяльності 2009 року прибуток в сумі 19,8 тис. грн. вирішили не розподіляти, нарахування та виплату дивідендів не проводити. Перевіркою виявлено, що чистий прибуток ВАТ "Князя Трубецького" за 2009 рік становив 19825,41 грн., нерозподілений прибуток за 2007 - 2009 рік становив 11687362,37 грн., усього 11 707 187,87 грн., відповідно сума дивідендів в розмірі 30 % чистого прибутку повинна становити 3512156 грн. 33 коп., а сума авансового внеску за ставкою 25 % від суми дивідендів - 878039 грн.

Позивач не погоджується з донарахуванням авансового внеску з податку на прибуток із суми дивідендів, оскільки відповідно до абз. "д" 10.2.4, 10.2.5 статуту ВАТ "Князя Трубецького" рішення про виплату дивідендів входить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів (витяги з протоколів загальних зборів акціонерів ВАТ "Князя Трубецького" додаються). На протязі 2007, 2008, 2009, 2010 років акціонери підприємства прибуток для виплати дивідендів не розподіляли, тобто, рішення про виплату дивідендів акціонерами не приймалося, дивіденди не нараховували та не виплачували, таким чином, у підприємства відсутні підстави для нарахування та сплати до бюджету податку па дивіденди.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що позивач за результатами 2007-2009 роки за даними бухгалтерського обліку позивача на кінець 2009 року мав чистий прибуток та нерозподілений прибуток в сумі 11707187,78 грн. Тому зобов'язаний був нарахувати дивіденди у сумі 512156,33 грн., а при нарахуванні дивідендів у відповідності з п.7.8 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нарахувати та сплатити в бюджет авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 25% від суми дивідендів незалежно від результатів оподаткування податком на прибуток результатів його основної діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про скасування рішення №0000013500 від 03 серпня 2011 року у зв'язку з наступними обставинами. Відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються крім законів про оподаткування, Господарським та Цивільним кодексами України, Законами "Про господарські товариства" від 19.09.91 № 1576-ХІІ, "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514, "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91. № 1201-XII.

Поняття "дивіденд" визначено чинним законодавством. Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України про акціонерні товариства дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Отже, дивіденд - це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку. Прибуток, одержаний після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці, сплати податків та інших обов'язкових платежів, залишається у розпорядженні товариства та підлягає розподілу на загальних зборах. Строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів.

Пунктами 10 та 11 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 р. № 2154-VI (далі - Закон № 2154) внесено зміни до Закону України від 19.09.91 р. № 1576-XII (далі - Закон № 1576) та Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VI (далі - Закон № 514) з приводу нарахування та сплати дивідендів акціонерам та учасникам товариств. Згідно з п. 11 розділу XVII Закону № 2154 внесено зміни у Закон про акціонерні товариства (п. 2 ст. 30), відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року (тобто до 01.07.2010 у даному випадку). Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства. До внесення зазначених змін, частиною 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" було передбачено, що виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

З урахуванням п. 1 розділу ІІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", яким встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8-13 розділу ІІV "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування, вказані зміни набули чинності 30.04.2010.

Рішення про виплату дивідендів, як вже зазначалося вище, і про що не заперечується в акті, акціонери ВАТ "Князя Трубецького" не приймали. Крім того, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що авансовий внесок перераховується до бюджету не пізніше дати виплати дивідендів акціонерам. Жодного документу, який би підтверджував дату виплати ВАТ дивідендів, в акті перевірки не зазначено.

Закони "Про господарські товариства" та "Про акціонерні товариства" не передбачають, що хтось має право вказувати загальним зборам, як вони повинні розподіляти прибутки, отримані товариством. Чинне законодавство про господарські товариства розгляд питань стосовно нарахування та виплати дивідендів відносить до компетенції вищого органу управління акціонерного товариства - загальних зборів. Крім того, грошові кошти, якими мають бути виплачені дивіденди (в разі рішення загальних зборів), є майном товариства і тільки воно вирішує питання розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 10 Закону "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Таким чином, виплата дивідендів - це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст. 11 цього Закону і серед них відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів. Нарахування та виплата дивідендів проводиться за рішенням загальних зборів один раз на рік за підсумками календарного року після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Загальні збори акціонерів є єдиним органом управління, який, відповідно до чинного законодавства (ч. 2 ст. 30 та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства") та Статуту ВАТ має право приймати рішення про розподіл прибутку, у тому числі про виплату дивідендів та їх розмір.

Таким чином, на момент прийняття рішення про розподіл прибутку за 2007 -2008 роки, загальні збори акціонерів ВАТ мали законодавчі підстави прийняти рішення про невиплату дивідендів. Зміни і доповнення, внесені Законом України від 27.04.2010 р. №2154-VІ та Законом України від 03.12.2010 р. №2774-V1 не набрали чинності. Переглядати ж рішення стосовно виплати чи невиплати дивідендів, прийняті загальними зборами акціонерів до 30.04.2010 р., в зв'язку з набранням чинності змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", жодний нормативний акт акціонерні товариства не зобов'язує.

Що стосується розподілу прибутку за період діяльності 2009 рік, суд приймає до уваги наступне. Відповідно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства". Згідно з вимогами частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, дія статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства", протягом двох років, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства", надає цим нормам статусу складової положень Закону України "Про акціонерні товариства". З огляду на викладене, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", застосовуються положення статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства".

Тому, позивач до приведення у відповідність з нормами Закону України "Про акціонерні товариства" статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мав керуватись у своїй діяльності з 30.04.2009 року по 30.04.2011 року Законом України "Про господарські товариства" та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.

Приведення діяльності ВАТ у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства" відбулося а лютому 2012 року, коли була зареєстрована нова редакція Статуту ПАТ "Князя Трубецького", а тому у своїй діяльності до моменту перетворення у публічне товариство мав керуватися Законом України "Про господарські товариства" та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, які навіть з урахуванням змін внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", не містили правової норми щодо обов'язку товариства нараховувати і виплачувати дивіденди у грошовій формі в розмірі не менше 30% чистого прибутку отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Суд враховує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 р. № 2154-VI в цій частині визнано як такий, що не відповідає Конституції.

На підставі викладеного, суд вважає, що обов'язок сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток з дивідендів у платника податку виникає лише у випадку прийняття рішення про нарахування та виплату таких дивідендів, акціонери-учасники позивача рішення про нарахування та виплату дивідендів не приймали, а отриманий прибуток направили на розвиток виробництва, а тому у позивача була відсутня подія, яка зобов'язувала нараховувати та сплатити авансовий внесок податку на прибуток.

6. Перевіркою правильності визначення податкового кредиту ВАТ "Князя Трубецького" податкова інспекція встановила його завищення на суму 156574,87 грн., в тому числі на 88058 грн. 27 коп. внаслідок реалізації основних фондів 1-ї групи пов'язаній особі ТОВ "Тавр" за ціною, нижчою залишкової вартості та на 68516 грн. 60 коп. внаслідок реалізації винограду пов'язаній особі за цінами вище рівня звичайних цін. Правову позицію щодо заниження податкового кредиту внаслідок реалізації винограду ТОВ "Тавр" судом викладено при розгляді питання правомірності включення до валових витрат вартості винограду. Що стосується питання продажу позивачем - ТОВ "Тавр" за договором від 21.09.2010 купівлі-продажу багаторічних насаджень (виноградників) за ціною 3 500 000 грн., в тому числі ПДВ 500 000 грн., суд встановив, що податкова інспекція виявила перевищення залишкової вартості над ціною продажу в розмірі 440291,36 грн., у тому числі ПДВ 88058,27 грн. При реалізації основних фондів першої групи мало місце порушення підпункту 7.4.1. та 7.4.4. п. 7.4. Закону "Про податок на додану вартість" у жовтні 2010р. позивач не відкоригував з податкового кредиту ПДВ в сумі 88058,27 грн. від вартості не використаних в податкових операціях основних фондів.

Позивач вважає, що діяв у відповідності до пп. 1.20.1. Закону про прибуток, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Оскільки в акті перевірки не доведено інше, основні фонди (виноградники) було продано за ціною, що відповідає звичайній ціні. Вимога коригування податкового кредиту у випадку продажу основних фондів нижче залишкової вартості не ґрунтується на вимогах законодавства. В акті перевірки не наведено норму Закону України "Про податок на додану вартість" або будь-якого іншого нормативно-правового акту, яка б вимагала це робити. Посилання в акті перевірки на порушення пп.7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ позивач вважає неправомірними, адже основні фонди було продано, тобто фактично використано у господарський діяльності у оподатковуваних ПДВ операціях. Те, що ринкова вартість майна менша за його балансову вартість, не є провиною позивача і не може мати будь-яких податкових наслідків, оскільки законодавство цього не передбачає.

Представники ВАТ пояснили, що виноградники посадки 2003-2004 років площею 59,26 га, було продано ТОВ "Тавр" відповідно до договору від 27.09.2010 року за ціною 3 000 000,00 грн., у тому числі ПДВ 500 000,00 грн. Залишкова вартість на моменту продажу становила 2 940 291,36 грн. і складалася з витрат: витрати на розкорчування старих виноградників 335818,12грн., підняття плантажу 74 940,06 грн., дооцінка (за 2001 рік) 222502,23грн., посадка, шпалера, догляд (59.26 га) - 2 307 030,95 грн., тобто, витрати, прямо пов'язані зі створенням виноградників, склали 2 307 030,95 грн. У 2006 році внаслідок форс-мажорних обставин (сильні морози) сталася повна загибель центральних та замісних вічок, пошкодження кореневої системи та деревини рослин молодих виноградників. В результаті проведеного обстеження комісією Бериславської райдержадміністрації молоді виноградники посадки 2003-2004 років переведено в молодшу вікову групу на 2 роки. На виноградниках було проведено роботи по їх відновленню, в 2006-2007 роках заново проведено формування нових кущів, в подальшому це збільшило балансову вартість виноградників, оскільки їх треба було фактично відновлювати. ПАТ "Князя Трубецького" вирішило припинити самостійне вирощування винограду, в зв'язку з економічними труднощами виноградники було продано ТОВ "Тавр" по договірній ціні, яка відповідає рівню ринкових цін.

Стосовно застосування звичайних цін при реалізації об'єктів основних засобів з точки зору Закону про прибуток, основні фонди - товар (пп. 1.6 ст. 1 Закону про прибуток), але особливостям оподаткування операцій з основними фондами відведено окрему ст. 8 даного Закону, норми якої є спеціальними з цього питання і абсолютно не містять інформації про застосування звичайних цін щодо операцій з основними фондами.

Крім того, суд вважає, що саме податкова інспекція повинна довести невідповідність ціни договору рівню звичайної ціни. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Доказів надіслання такого запиту суду не надано.

Під час судового розгляду відповідач не обґрунтував правомірність застосування такого методу визначення звичайної ціни як порівняння договірної ціни із залишковою вартістю основних фондів. З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Для визначення звичайної ціни повинна використовуватись інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Тільки у випадку, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням інформації про продаж ідентичних, однорідних товарів, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом (п. 1.20.5-1 ст. 1 Закону про прибуток) .

З огляду на те, що відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем ціни продажу вказаних товарів у співставних умовах, в акті перевірки відсутні посилання на застосування будь-яких правил бухгалтерського обліку, висновки податкової інспекції про необхідність корегування податкового кредиту з підстав реалізації продукції за цінами нижче звичайних є необґрунтованими. Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору.

Доводи позивача щодо неправильного застосування штрафних санкцій суд не розглядає, оскільки не підтвердилось правомірність нарахованих грошових зобов'язань та зменшення бюджетного відшкодування, завищення від'ємного значення податку на прибуток.

На підставі викладеного, суд, констатуючи правильність висновків податкової інспекції про завищення амортизаційних відрахувань, не може визнати недійсним рішення податкового органу в якійсь конкретній сумі, оскільки неясно яким чином це порушення, яке позивачем не оскаржується, вплинуло на загальну суму донарахованого податкового зобов'язання по податку на прибуток та розмір застосованих штрафних санкцій. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Дана обставина надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку дійсний розмір заниження податку на прибуток, та прийняти нове рішення..

За таких обставин, позов задовольняється в повному обсязі. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

постановив:

Позов Публічного акціонерного товариства "Князя Трубецького" задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області від 03.08.2011 №№ 0000302310, 0000312310, 0000282310, 0000013500.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 липня 2012 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6