Рішення № 251737, 30.10.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.06

Справа № 17/637-06.

За позовом Опішнянського споживчого товариства, смт. Опішня

до відповідача Приватного підприємства «СОМА»

про стягнення 30 713 грн. 86 коп.

Суддя Коваленко О.В.

Представники:

Від позивача: Храпач О.С.

Від відповідача: не з‘явився

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 713 грн. 86 коп., з яких 16 774 грн. 00 коп. основного боргу, 5821 грн. 36 коп. інфляційних збитків, 1395 грн. 23 коп. – 3% річних, 3923 грн. 27 коп. пені, нарахованих за неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг від 15.08.2003 р., укладеного між сторонами, 2800 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, а також судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні суд встановив, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи, ідентичні їх оригіналам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до умов договору про надання послуг від 15.08.2003 р. позивач зобов‘язувався передати відповідачу основні засоби ІІІ групи (обладнання), а відповідач зобов‘язувався прийняти їх та оплатити.

Зі змісту п.3.1. Договору розрахунки за одержане обладнання відповідач повинен був здійснити протягом семи календарних днів з часу його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав передбачені договором обов‘язки і передав відповідачу зазначене обладнання, що підтверджується накладною №191 від 15.09.2003 р. та довіреністю від 15.09.2003 р., але відповідач в порушення своїх обов‘язків не розрахувався з позивачем в зазначений строк.

Таким чином, в наслідок порушення відповідачем умов договору у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 16 774 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: накладною, довіреністю та розрахунком суми боргу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідач не подав до суду доказів сплати боргу в сумі 16 774 грн. 00 коп., тому вимоги позивача правомірні, обґрунтовані, і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1395 грн. 23 коп. – 3 % річних правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5821 грн. 36 коп. інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем було допущено помилку у розрахунку інфляційних збитків і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 5 798 грн. 77 коп. інфляційних збитків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3923 грн. 27 коп. пені, яка нарахована на підставі п.4.2. Договору за період прострочення розрахунків. Зазначені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 72 ЦК України в редакції 1963 р. за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовуються скорочені строки позовної давності в шість місяців.

Відповідно до п.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що продукція була отримана відповідачем 15.09.2003 року. Відповідно до умов договору відповідач був зобов‘язаний оплатити позивачу отриману продукцію протягом семи календарних днів з моменту її отримання.

Таким чином, пеня підлягає нарахуванню за період з 23.09.2003 р. по 23.03.2004 р. і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 579 грн. 05 коп. пені.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 2800 грн. 00 коп. збитків, які понесені позивачем для оплати наданої йому юридичної допомоги по підготовці позовної заяви та представництву в суді, вони не підлягають задоволенню оскільки витрати позивача на юридичні та консультаційні послуги не мають обов‘язкового характеру, факт наявності цих витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв‘язку із заборгованістю, яку просить стягнути позивач.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СОМА» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Баумана, 30, код 21106487) на користь Опішнянського споживчого товариства (38164, Полтавська область, Зіньківський район, смт. Опішня, вул. Заливчого, 3, код 01762901) 16 774 грн. 00 коп. основного боргу, 5 798 грн. 77 коп. інфляційних збитків, 1395 грн. 23 коп. – 3% річних, 579 грн. 05 коп. пені, державне мито в сумі 245 грн. 47 коп. та 94 грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. КОВАЛЕНКО