Постанова № 25173657, 09.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 5944/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника відповідача Матузенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галон" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому після зміни позовних вимог просить суд: визнати дії щодо проведення перевірки, на підставі якої складено акт № 2552/23-3/36988374 від 04.07.11 р. незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000632307, № 0000622307 від 19.07.2011 р. та № 0000992307, № 0001092307 від 02.11.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія "Галон" (код 36988374) № 2552/23-3/36988374 від 04.07.2011 р. були прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000632307 від 19.07.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 82670,00 грн. та № 0000622307 від 19.07.2011 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66666,00 грн.

З урахуванням актів перевірок № 1388/1800/32869981 від 29.04.2011 р. та № 2347/1800/32869981 від 07.06.2011 р. за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "НПК Стройсервиселєктро", а також № 1738/18/36627363 від 06.06.2011 р. за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки ПП "Український центр екології", відповідачем визнані нікчемними правочини, вчинені у перевіряємому періоді ТОВ "Компанія "Галон" з ТОВ "НПК Стройсервиселєктро" та ПП "Український центр екології".

За результатами адміністративного оскарження були прийняти податкові повідомлення-рішення від 02.11.12 р. № 0000992307, № 0001092307.

Позивач вважає дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо самого факту проведення перевірки, за результатами яких було складено акт такими, що не відповідають вимогам, наведеним в Податковому кодексі України. Вважає, що викладені в акті перевірки № 2552/23-3/36988374 від 04.07.2011 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України. Зазначає, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті, є виключно висновки актів перевірок контрагентів позивача. Вважає дії відповідача щодо використання висновків цих актів при проведенні перевірки ТОВ "Компанія "Галон" неправомірними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Вказує, що позивачем при веденні господарської діяльності було дотримано всіх вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити. Зауважив, що перевіряючими правомірно зроблено висновок щодо завищення податкового кредиту по податку на додану вартість та заниження сплати податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам позивача з ТОВ "НПК Стройсервиселєктро" та ТОВ "Український центр екології".

Представник відповідача в судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в запереченні, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ТОВ "Компанія "Галон" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 11.03.2010 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 223 т.3).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Компанія "Галон" має код 36988374. Основними видами діяльності є: 50.50.0 роздрібна торгівля пальним, 51.51.0 оптова торгівля паливом, 23.30.0 виробництво ядерних матеріалів, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, 52.48.9 роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (а.с. 49-51 т. 1).

Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова з 12.03.2010 р. ТОВ "Компанія "Галон" є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 1002759825, індивідуальний податковий номер 369883720313 (а.с. 215, 222 т. 3).

У відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.

У вступній частині акту перевірки № 2552/23-3/36988374 від 04.07.2011 р. йдеться посилання на п.п. 78.1.7, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України, як на підставу проведення перевірки.

Згідно п.п. 78.1.7, п. 78.1, ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, 04.04.2011 року було внесено запис про реєстрацію рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів щодо припинення юридичної особи (а.с. 49-51 т. 1).

Методичні рекомендації щодо організації та проведення перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, щодо яких прийнято рішення про припинення (закриття), затверджені наказом ДПА України від 14.11.2005 року № 506.

Разом з тим, згідно пункту 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, визначено, що у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу (судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків) та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається та розпочинається перевірка у такі строки: протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Аналогічні положення містилися також і у наказі Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 року, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року.

Матеріали справи свідчать, що запис до ЄДРПОУ про реєстрацію рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів щодо припинення юридичної особи було внесено 04.04.2011 року. Перевірка проводилась з 21.06.2011 р. по 25.06.2011 р. (а.с. 7 т. 1).

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, відповідачем порушені вимоги ст. 78 Податкового кодексу України щодо порядку проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Компанія "Галон". Відповідач провів позапланову виїзну документальну перевірку позивача без належного витребування та дослідження документів позивача, та відповідно склав акт цієї перевірки.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов в частині вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія "Галон", за наслідками якої було складено акт № 2552/23-3/36988374 від 04.07.2011 р. підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000632307, № 0000622307 від 19.07.2011 р. та № 0000992307, № 0001092307 від 02.11.2012 р., суд зазначає наступне.

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Компанія "Галон" (код ЄДРПОУ 36988374) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2011 року по 20.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 20.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 2552/23-3/36988374 від 04.07.2011 року (а.с. 7-22 т.1).

В акті зазначено про порушення:

- ч.1 ст.203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Компанія "Галон" зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, внаслідок чого вказані операції є нікчемними.

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Дані, відображені в деклараціях з податку на прибуток внаслідок операцій з ТМЦ, отриманих від ТОВ "Стройсервіселєктро" та ПП "Український центр екології" та реалізованими покупцям - дійсними.

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищено суму валових витрат у 1 кварталі 2011 року у сумі 333333 грн.

- п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по рядку (10.1 - 17) всього у сумі 66666 грн., в т.ч у березні 2011р. - на суму 66666 грн.

В акті вказано, що у ході проведення перевірки перевіряючими не здійснювалось отримання копій фінансово-господарських документів ТОВ "Компанія "Галон" відповідно до п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000632307 від 19.07.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 82671, 00 грн., з яких: за основним платежем 82670, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (а.с. 23 т. 1) та № 0000622307 від 19.07.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 66667,00 грн., з яких: за основним платежем 66666,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн. (а.с. 24 т. 1).

Позивач не погодився з зазначеними в акті порушеннями та винесеними на іх підставі податковими повідомленнями - рішеннями, про що склав заперечення та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргою. Процедуру адміністративного оскарження спірних повідомлень-рішень закінчено з отриманням позивачем рішення ДПС України № 6549/6/10-2115 від 30.11.2011 р. про результати розгляду повторної скарги (а.с. 29-30 т. 1).

За результатами адміністративного оскарження були прийняти податкові повідомлення-рішення від 02.11.12 р. № 0000992307, № 0001092307 (а.с. 25, 26 т. 1).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). Відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені ТОВ "Компанія "Галон" з контрагентами, мають протиправний характер, а такі правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено ПДВ до складу податкового кредиту та сума витрат, яка віднесена до валових витрат ТОВ "Компанія "Галон", по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже , згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними.

В основу висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова було покладено відомості з актів перевірок № 1388/1800/32869981 від 29.04.2011 р. та № 2347/1800/32869981 від 07.06.2011 р. за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "НПК Стройсервиселєктро" (а.с. 196-213 т. 3), а також № 1738/18/36627363 від 06.06.2011 р. за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки ПП "Український центр екології" (а.с. 186-195 т. 3).

Згідно висновків, які викладені в зазначених актах, перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "НПК Стройсервіселєктро", ПП "Український центр екології" за перевіряємий період. З огляду на наявність вказаних актів перевірок, відповідач робить висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "Компанія "Галон" по даним постачальникам.

Перевіряючи цей висновок і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" та ПП "Український центр екології".

05.01.2011 р. між позивачем, ТОВ "Компанія "Галон" (покупець) та ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" (постачальник) було укладено договір №05/01-11-МО, предметом якого є поставка нафтопродуктів (а.с. 52-56 т.1).

На виконання умов договору №05/01-11-МО від 05.01.2011 р. ТОВ "Компанія "Галон" отримані видаткові накладні (а.с. 59- 75 т. 1), податкові накладні (а.с. 100 -116 т. 1).

Товар доставлено відповідно до товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 76-97 т. 1).

Матеріали справи містять паспорти якості (а.с. 98-99 т. 1), акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 57, 58 т. 1).

01.04.2011 р. між позивачем, ТОВ "Компанія "Галон" (покупець) та ПП "Український центр екології" (постачальник) було укладено договір №01/04-11-МО, предметом якого є поставка нафтопродуктів (а.с. 117-121 т.1).

В межах даного правочину ПП "Український центр екології" на адресу ТОВ "Компанія "Галон" поставлено дизельне паливо, фактичне відвантаження якого підтверджується видатковими накладними (а.с. 123-127 т. 1). На адресу позивача ПП "Український центр екології" виписано податкові накладні (а.с.139 - 141 т. 1).

Дизельне паливо доставлено відповідно до товарно-транспортних накладних (а.с. 135-137 т. 1). Матеріали справи містять паспорт якості (а.с. 138 т. 1), акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 122 т. 1).

Зберігання товару здійснювалося позивачем згідно договору оренди ємкостей № 05/01/11 від 05.01.2011 р. (а.с. 210-214 т. 1).

Матеріалами справи підтверджено, що товар, отриманий від ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" та ПП "Український центр екології" було використано позивачем у господарській діяльності, що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями, товарно-транспортними накладними (а.с.129-134, 215-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-20 т. 3).

01.12.2010 р. між позивачем, ТОВ "Компанія "Галон" (Замовник) та ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" (Виконавець) було укладено договір № 11 на надання послуг інформаційного моніторингу (а.с. 21-23 т.3).

Виконання замовлених робіт підтверджується актами надання послуг (а.с. 24-27 т. 3), звітом (а.с. 30-179 т. 3).

На виконання умов договору № 11 від 01.12.2010 р. ТОВ "Компанія "Галон" отримано податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 28, 29 т. 3).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що за отримані товар та послуги позивач розраховувався шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки постачальників, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 142-198 т. 1). Повнота сплати підтверджується актами звірки взаємних розрахунків за лютий, березень, квітень 2011 р.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, здійснених ТОВ "Компанія "Галон" з ТОВ "НПК Стройсервіселєктро" та ПП "Український центр екології", суд зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, акту перевірки позивача, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами згаданих правочинів, до правового статусу сторін спірних договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду немає.

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим, так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

Відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, спірні правочини не оскаржені в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових рішень про визнання спірних правочинів недійсними.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновок податкової інспекції щодо того, що спірні договори укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, не ґрунтується на наведених нормах законодавства та встановлених обставинах справи.

Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів позивача спільного інтересу щодо отримання коштів матеріали справи не містять.

Суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів.

На момент здійснення господарських операцій постачальники позивача були платниками податку на додану вартість, зареєстрованими у встановленому законом порядку. Статус постачальників позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем (а.с. 216-221 т. 3).

Оскільки спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, предметом правочинів не є речі, обмежені в цивільному обороті, сторони правочинів мають правовий статус платників ПДВ, суд не знаходить підстав для висновку про суперечність спірних правочинів вимогам закону.

Судом встановлено та матеріали справи свідчать, що фактичне виконання господарських операцій підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, тощо.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією.

Податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, господарські операції ТОВ "Компанія "Галон" з ТОВ "НПК Стройсервіселєктро", ПП "Український центр екології" проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, отже податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

За таких умов, факти, вказані в акті № 2552/23-3/36988374 від 04.07.11 р. щодо порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Компанія "Галон" зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, внаслідок чого вказані операції є нікчемними, слід вважати недоведеними.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "Компанія "Галон") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ТОВ "Компанія "Галон" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів ТОВ "НПК Стройсервіселєктро", ПП "Український центр екології", які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "Компанія "Галон" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії " (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "Компанія "Галон" та ТОВ "НПК Стройсервіселєктро", ПП "Український центр екології" угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів та наданням послуг відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

За наведених обставин судом встановлено, що спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

З огляду на викладене, доводи відповідача про посилання на нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ТОВ "Компанія "Галон" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000632307, № 0000622307 від 19.07.2011 р. та № 0000992307, № 0001092307 від 02.11.2012 р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галон" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки, на підставі якої складено акт № 2552/23-3/36988374 від 04.07.2011 р.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000632307, № 0000622307 від 19.07.2011 р. та № 0000992307, № 0001092307 від 02.11.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галон" судові витрати у розмірі 1995,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 13.07.2012 року.