Постанова № 25173474, 11.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5004/2516/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П.,суддів:Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"на рішенняГосподарського суду Волинської області від 29.02.2012та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2012у справі№ 5004/2516/11господарського судуВолинської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській областідоВідкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат"за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Головне управління МНС України у Волинській області 2.Управління з питань надзвичайних ситуацій Волинської обласної державної адміністрації провизнання договору укладеним за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_4, дов. від 03.04.2012 №9

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи 1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи 2: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.02.2012 у справі №5004/2516/11 (суддя Бондарєв С.В.) позов задоволений повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Олексюк Г.Є., судді -Гудак А.В., Сініцина Л.М.) рішення Господарського суду Волинської області від 29.02.2012 у справі №5004/2516/11 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Відкрите акціонерне товариство "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Відповідно до наказу Фонду держмайна України від 23.06.1997 "Про прийняття рішення щодо приватизації об'єкта" проведено приватизацію Луцького картонно-руберойдового комбінату. Фондом державного майна України 04.06.1998 затверджено План приватизації майна Луцького картонно - руберойдового комбінату, у відповідності до якого визначено об'єкти, які не підлягали приватизації.

До статутного капіталу ВАТ "Луцький картонно - руберойдовий комбінат" не увійшло та залишилось на балансі даного підприємства державне майно: очисні локальні споруди по дільниці водопостачання і каналізації (11 об'єктів), пожежна автоцистерна ЗІЛ -4341263-00 ВНН, майно цивільної оборони (3 од.) та товарно-матеріальні цінності цивільної оборони (2162 шт.).

РВ ФДМУ по Волинській області 30.06.2011 прийнято наказ № 139, яким визначено спосіб управління вищезазначеним державним майном, шляхом передачі його ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" на умовах договору зберігання.

Відповідно до статуту ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат", товариство створено на невизначений строк наказом ФДМУ від 29.06.1998 № 17-АТ шляхом перетворення ДП "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" у ВАТ відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1099 (п. 1.2 статуту ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат").

05.09.2011 позивач листом №11-03-1473 направив ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" для підписання два примірники договору зберігання державного майна разом із актом приймання-передачі, однак примірники договору повернуті відповідачем позивачу листом від 03.11.2011 №722/03 без підпису та без своїх заперечень чи протоколу розбіжностей щодо умов договору.

У зв`язку із цим, РВ ФДМУ по Волинськый області звернулось до суду із позовом про визнання укладеним договору зберігання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації в редакції РВ ФДМУ по Волинській області.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ст. ст. 81,184, 187 ГК України, ст. 1,8 Закону України "Про Цивільну оборону України", Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, затвердженого спільним наказом ФДМУ та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 та дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки державне майно: очисні локальні споруди по дільниці водопостачання і каналізації (11 об'єктів), пожежна автоцистерна ЗІЛ -4341263-00 ВНН, майно цивільної оборони (3 од.) та товарно-матеріальні цінності цивільної оборони (2162 шт.) не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" в процесі приватизації та залишились на його балансі.

Статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

У відповідності до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, обов'язковою умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення договору. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, на підставі державного замовлення. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору може бути предметом розгляду у суді у разі взаємної згоди сторін, або якщо сторони зобов'язались укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

У відповідності до п.4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412, регіональне відділення Фонду державного майна України відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ та організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації.

Пунктом 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999 № 908/68 (далі -Положення) управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Згідно п. 1.4 Положення способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими :

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;

передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482;

передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства;

списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 N 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";

використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 253 "Про затвердження Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб".

Відповідно до пункту 1.4.1 Положення, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.

Таким чином, обранню способу управління повинно передувати такі дії, як проведення інвентаризації із складанням відповідною інвентаризаційною комісією висновків про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі.

Під час прийняття рішення судом першої інстанції не взято до ваги положення п. 1.4.1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 витребувано у РВ ФДМУ по Волинській області акти інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Луцький картонно-руберойдовий комбінат".

РВ ФДМУ по Волинській області листом від 04.05.2012 № 10-06-726 направило до суду апеляційної інстанції, зокрема, копії матеріалів інвентаризації майна, яке не увійшло до статутного капіталу відповідача (станом на 31.12.2011).

Однак, апеляційним господарським судом залишено поза увагою документи, які позивачем направлені на виконання ухвали суду від 11.04.2012, в т.ч. не дано належної оцінки тому, чи є ці документи висновками інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі в розумінні п. 1.4.1 вказаного вище Положення.

Крім того, апеляційний господарський суд не звернув уваги, що стосовно спірного державного майна, позивачем прийнято рішення про обрання способом управління - укладення договору безоплатного зберігання, у той час як згідно з пунктом 1.4.1 Положення якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 108, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 29.02.2012 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 у справі № 5004/2516/11 скасувати.

Справу № 5004/2516/11 направити на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА