Постанова № 25173432, 10.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5004/328/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного підприємства "Щедрий дім"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року

у справі № 5004/328/12

господарського суду Волинської області

про задоволення заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17 лютого 2012 року у справі № 05-1/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М'ясопродукт"

до Приватного підприємства "Щедрий дім"

про стягнення 135608,03 грн.

за участю представників

позивача -не з'явились

відповідача -не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М'ясопродукт" звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою про видачу судового наказу на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012р. у справі №05-01/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М'ясопродукт" до приватного підприємства "Щедрий дім" про стягнення 135608,03 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12 квітня 2012 року (суддя Якушева І.О.) у справі №5004/328/12, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року (судді: Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М'ясопродукт" про видачу судового наказу на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі № 05-1/11 та видано відповідний наказ.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, приватне підприємство "Щедрий дім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Волинської області від 12.04.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М'ясопродукт" у задоволенні заяви про видачу наказу у справі №05-01/11 на виконання рішення третейського суду від 17.02.2012р.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012 р. у справі №05-01/11 задоволено в повному обсязі позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" М'ясопродукт" до приватного підприємства "Щедрий дім" та стягнуто з відповідача на користь позивача 104 863,26 грн. заборгованості, 10 871,33 грн. пені, 5 845, 92 грн. інфляційних втрат, 14 027, 52 грн. процентів річних та витрати третейського суду і третейський збір. Під час прийняття рішення третейський суд виходив з того, що на виконання умов договору поставки №144/1-П позивач з 27.12.2010 р. по 27.07.2011 р. здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 303499,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, а відповідач свої зобов'язання порушив, прострочивши оплату.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні; якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Статтею 57 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Частинами 1,2 статті 56 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Зазначена заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду.

Пунктом 1 частини 2 статті 1228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду додається оригінал рішення третейського суду або належним чином завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору має бути нотаріально завірена.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "М'ясопродукт" належним чином виконало вимоги норм чинного в Україні законодавства та додало оригінал рішення постійно діючого третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті від 17.02.2012р. у справі 05-01/11.

Під час дослідження справи №05-1/11 судами попередніх інстанцій встановлено, що спір, переданий на розгляд до третейського суду стосувався саме виконання договору поставки №144/1-П від 23.12.2010р., оскільки приватне підприємство "Щедрий дім", перераховуючи кошти, в призначенні платежу посилалося саме на договір №144/1-П, поставка продукції на користь приватного підприємства "Щедрий дім" мала місце лише після 23.12.2012р., тобто, після укладення сторонами договору поставки. Таким чином, оцінивши подані сторонами документи в сукупності, суди встановили, що відповідач отримував товар і оплачував його саме у межах договору поставки № 144/1-П від 23.12.2010р.

Зі змісту третейського застереження, передбаченого пунктом 15.2 зазначеного договору поставки №144/1-П вбачається, що сторони на стадії укладення господарського договору погодили, що будь-який спір, що виникає щодо цього договору або у зв'язку із ним підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до постійно діючого Третейського суду при Волинській торгово-промисловій палаті.

За умов наведених вище, необґрунтованими та такими, що не знаходять свого підтвердження є доводи заявника касаційної скарги про те, що спір, вирішений у третейським судом не передбачений третейською угодою, оскільки така угода зазначена у договорі №144-П і на спірні правовідносини не розповсюджується.

Натомість колегія суддів касаційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Статтею 12210 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачених законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі. Зазначений перелік підстав для відмови у видачі судового наказу є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас з аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що вирішення питань щодо законності та обґрунтованості рішення третейського суду, крім зазначених у статті 12210 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до компетенції господарських судів під час розгляду заяви про видачу виконавчого документа.

Таким чином, враховуючи те, що документи, які б свідчили про оскарження чи скасування спірного рішення третейського суду у справі №05-1/11 матеріали справи не містять, суди попередніх інстанцій встановили, що правові підстави для відмови позивачу у видачі судового наказу відсутні, а решта доводів заявника касаційної скарги зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Щедрий дім" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року зі справи №5004/328/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко