Постанова № 25173415, 15.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2012 р. № 2-а- 15893/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.

суддів: Архіпової С.В., Зінченко А.В.,

за участю секретаря судового засідання -Островської М.О.,

за участю представників: позивача -Варибрус В.А., відповідача - Хищенка А.Ю, прокурора - Якимчук О.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби , за участю прокуратури Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське держане авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Прапору виробниче підприємство (надалі - ХДАВП), звернувся до адміністративного суду з позовом, після уточнення якого, просив скасувати податкове повідомлення -рішення від 27.09.2011 року № 0003852302 на суму 360 908 053 грн. та податкове повідомлення -рішення від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено про невідповідність висновків акту перевірки вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та неправильне застосування відповідачем положень ст.ст. 4, 5, 6, 7, 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, що призвело до винесення незаконних податкових повідомлень -рішень від 27.09.2011 року № 0003852302 на суму 360 908 053 грн. та від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (після заміни -ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) в своїх запереченнях на позов та її представники у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Свою позицію обґрунтовували тим, що в період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року позивачем занижено валові доходи та завищено валові витрати, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 360 908 053 грн. Крім того, в порушення вимог п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України позивачем у поданій декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року невірно визначено об'єкт оподаткування та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 821 786 809 грн.

Прокурор у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Прапору виробничого підприємства підлягають задоволенню, з таких підстав.

Щодо податкового повідомлення -рішення від 27.09.2011 року № 0003852302 на суму 360 908 053 грн.

Надані суду документи свідчать про те, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2010р. За результатами вказаної перевірки складено акт від 15.06.2011р. № 2332/235/14308894, на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

За висновками акту перевірки відповідачем визначено 11 порушень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яких припустився позивач у період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., що призвели до заниження валових доходів та завищення валових витрат і зумовили завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за вказаний період на загальну суму 360 908 053 грн.

Зокрема, з акту перевірки вбачається, що фахівцями податкового органу встановлено факт реалізації позивачем своєї продукції на адресу підприємств - нерезидентів за цінами, що нижче ніж фактично понесені підприємством витрати на її виробництво, а, отже - нижче звичайної ціни. При цьому, різниця між ціною реалізації та собівартістю реалізованої продукції склала 10 710 034,00 грн. та 42 472 525,60 грн. Зазначені обставини, на думку відповідача, призвели до порушення вимог п.п. 7.4.3. п.7.4 ст.7 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств" і зумовили заниження валового доходу на загальну суму 53 182 560,00 грн.

Однак суд не може погодитися з такими висновками відповідача, з урахуванням наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені зовнішньоекономічні контракти на поставку літаків: з Міністерством оборони Уряду Арабської республіки Єгипет - контракт № CAIRO/N/AF/KSAMC/2001/6 від 02.11.2003 р. та з Дирекцією аерокосмічних проектів та програм „Космопроект" - контракт № SP/429103015 від 21.05.2005р. Відповідно до вказаних контрактів позивач зобов'язався виготовити та поставити своїм контрагентам літаки АН-74, обладнання пов'язане з обслуговуванням літаків та надати супутні послуги. Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням попереднім керівництвом підприємства контрактів, поставка літаків була здійснена із запізненням на кілька років, що підтверджується ВМД № 610668 від 23.11.2010 року та ВМД № 710886 від 23.10.2009 року. При цьому, згідно Довідки № 105-1/90 від 14.06.2012 р. на момент укладення контрактів до контрактної вартості літаків був закладений також і прибуток. Вказані обставини зумовили зростання собівартості продукції за рахунок підвищення вартості комплектуючих виробів, енергоносіїв, трудомісткості та інших витрат.

Разом з цим, положеннями п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Згідно п.п. 7.4.3. п.7.4. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п.п. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

У пункті 1.20.2. ст. 1 цього ж Закону вказано, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Пунктом 1.20.8. ст. 1 вказаного Закону визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Проаналізувавши вказані правові норми, суд погоджується з твердженням позивача, що, відповідач помилково застосував до спірних відносин пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не врахувавши, що вказана норма застосовується виключно, коли звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів, а в даному випадку -п.п. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 вказаного Закону.

Крім того, відповідач, на якого законом покладено обов'язок доведення, не надав обґрунтованих доказів та підтверджень того, що договірна ціна станом на момент укладення зовнішньоекономічних контрактів не відповідала рівню звичайної ціни, зокрема не довів належними доказами висновок про розмір собівартості продукції позивача, не надав до суду інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач за вказаним епізодом неправомірно застосував до спірних правовідносин положення пп. 1.20.51 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" замість п.п. 1.20.1. п.1.20 ст. 1 цього ж Закону, що призвело до необґрунтованих висновків в Акті перевірки про заниження валового доходу на загальну суму 53 182 560,00 грн.

Згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п.п. 7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем у рядку декларації 01.4 „прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами" показників за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., занижено валовий дохід в сумі 12 409 109,00 грн. та завищено валовий дохід в сумі 4 045 480,00 грн.

Фактичні обставини свідчать, що протягом перевіряємого періоду позивач на виконання Розпорядження КМУ від 22.04.2009р. № 476-р здійснив емісію іменних відсоткових облігацій на загальну суму 1 620 000 000 грн.

Згідно з Розпорядженням КМУ від 22.04.2009р. № 476-р „Про заходи щодо фінансового оздоровлення Харківського державного авіаційного виробничого підприємства та державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" прийнято рішення погодитися з пропозицією Мінпромполітики щодо випуску облігацій Харківським державним авіаційним виробничим підприємством на суму 1620000 тис. гривень та державним підприємством "Київський авіаційний завод "Авіант" на суму 858000 тис. гривень з метою забезпечення видатків на виробничу діяльність зазначених підприємств та формування ресурсної бази, зокрема погашення кредиторської заборгованості перед банками, у тому числі покриття наданих банками гарантій, у рамках реалізації інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років (далі - облігації), в тому числі із сплати власникам облігацій сум відсотків, нарахованих на облігації відповідно до умов їх випуску, в забезпечення виконання зобов'язань, за якими надаються державні гарантії.

У п.5. цього Розпорядження вказано Мінпромполітики після проведення експертизи інвестиційних проектів з будівництва літаків на період 2009 - 2015 років забезпечити звернення підприємств до банків з клопотаннями про купівлю облігацій: Харківського державного авіаційного підприємства на суму 1620000 тис. гривень, у тому числі 1 237 000 тис. гривень для погашення кредиторської заборгованості перед банками та 383 000 тис. гривень для добудови літаків, і виплату купонного (відсоткового) доходу за розміщеними згідно з цим розпорядженням облігаціями усіх серій.

Станом на 31.12.2010 року термін розміщення облігацій скінчився. За період з 01.04.2009р. по 31.12.2010 року було розміщено облігацій номінальною вартістю на суму 1 607 000 000 грн. від реалізації яких надійшло коштів у сумі 1 631 577 143,88 грн.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень п.п. 7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та включення до складу валових доходів отриманого позивачем від реалізації облігацій доходу, з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до абз.3,4 п.п.7.6.1. п.7.6. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Разом з цим, згідно абз.5 п.п.7.6.1. п.7.6. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Крім того, відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу суми одержаного платником податку емісійного доходу.

Положеннями п. 1.27. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під емісійним доходом розуміється сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

Подані позивачем до суду письмові докази підтверджують, що по спірним правовідносинам позивачем отримано саме емісійний доход від продажу (розміщення) власних іменних відсоткових облігацій у сумі 26 577 143,88 грн., який з урахуванням вимог п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу. За таких обставин, висновки Акту перевірки в цій частині є необґрунтованими.

З акту перевірки вбачається, що в порушення п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем у 2-3 кварталах 2009 року не включено до складу валових доходів отримані у позику грошові кошти від Міністерства промислової політики України, що призвело до заниження валового доходу на суму 160 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Положеннями п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку.

З огляду на п.п. 1.22.2. п.1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" під поворотною фінансовою допомогою розуміється сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

У відповідності до Розпорядження КМУ від 22 квітня 2009 р. N 447-р „Про фінансування інвестиційних проектів, які реалізуються на підприємствах авіабудування" затверджено подані Мінпромполітики та погоджені з Мінекономіки інвестиційні проекти, які реалізуються на підприємствах авіабудування та спрямовані на виконання експортних та інших контрактів, на суму 260 млн. гривень, у тому числі: з будівництва літаків Ан-74 на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві - 160 млн. гривень (на придбання комплектувальних виробів - 110 млн. гривень, оплату двигунів маршових - 35,5 млн., оплату енергоносіїв - 9 млн., придбання матеріалів - 5,5 млн. гривень).

На виконання зазначеного Розпорядження між Міністерством промислової політики України та позивачем був укладений Договір про надання кредиту (позики) № 01 від 22 червня 2009 року.

Згідно п.1.1. цього договору позикодавець - Міністерство промислової політики України перераховує позичальнику бюджетні кошти у розмірі 160 000 000,00 грн. Кошти надаються на зворотній основі та підлягають поверненню згідно умов цього договору.

Розділом 3 цього договору передбачено, що позичальник зобов'язався використати кошти на виконання інвестиційного проекту на будівництво трьох літаків та повернути отримані кошти позичальнику протягом 2010-2014 років згідно графіка повернення бюджетних коштів. Фактично грошові кошти отримані позивачем 25.06.2009р. -112 000 000 грн. та 22.07.2009р. -48 000 000 грн.

Положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Проаналізувавши умови укладеного договору та положення ЦК України, суд приходить до висновку, що укладений позивачем з Мінпромполітики України договір за своєю правовою природою є оплатним позиковим договором. Відсутність у договорі вказівки на розмір процентів та порядок їх сплати не робить його безоплатним, оскільки оплатність договору призюмована у ст. 1048 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає помилковим твердження відповідача про необхідність включення отриманої позивачем грошової позики до складу валових доходів у вигляді поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не знайшли свого документального підтвердження в матеріалах справи та не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Також суд зазначає, що аналогічні висновки стосуються і часткового повернення позики платіжним дорученням № 2 на суму 200 000,00 грн., що була здійснена позивачем 14.12.2010 року і яка правомірна не була віднесена позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення вимог п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем занижено скоригований валовий доход у сумі 19 726 900 грн. по взаємовідносинах з фізичною особою ОСОБА_8.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»31.01.2007р. укладений кредитний договір № 13/2/1/1/06. Згідно цього договору кредитор - АК«Брокбізнесбанк»надав позичальникові - Харківському державному авіаційному орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничому підприємству кредитні кошти у вигляді кредиту в сумі 18 000 000 грн. на умовах його забезпеченості, цільового використання, строковості, плати за користування та остаточним строком погашення - 28.03.2007р. Відсотки за користування кредитом підлягали нарахуванню на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

У забезпечення кредитного договору Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»(заставодержателем) та громадянкою ОСОБА_8 - заставодавцем (майновим поручителем) був укладений договір застави № 13/2/1/1/06-2 від 31.01.2007р. разом із внесеними до нього змінами Додатковим договором № 1 від 15.03.2007р. та Додатковим договором № 2 від 21.06.2007р. (надалі -договір застави).

Відповідно до цього договору застави, заставодавець (майновий поручитель) за своєю волею надав в заставу майнове право на отримання грошових коштів за депозитними договорами № 99 від 11.12.2006р., № 100 від 11.12.2006р, № 127 від 26.03..2007р. Враховуючи, що позивач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором у встановлений строк, Банк, згідно ч.1 ст. 589 ЦК України та п. 3.1.1 договору застави, набув права звернення стягнення на предмет застави. Фізична особа ОСОБА_8 та Банк у п. 3.2. договору застави, встановили, що звернення стягнення на заставлене право здійснюється шляхом відступлення Заставодержателю заставленого права. Відповідно до повідомлення Акціонерного банку «Брокбізнесбанк»№ 01-613 від 20серпня 2007р. АК«Брокбізнесбанк»відступив право вимоги по кредиту, відсотках та інших платежах, що визначені Кредитним договором ОСОБА_8., яка здійснила погашення заборгованості за цим кредитним договором перед АК«Брокбізнесбанк»за рахунок реалізації предмету застави (депозитних вкладів).

При цьому, в результаті звернення стягнення на заставлені майнові права вимоги відбулась заміна кредитора у зобов'язанні. Новий кредитор (ОСОБА_8) вступив в існуюче зобов'язання та змінив первісного кредитора. Тобто, новий кредитор (ОСОБА_8) має аналогічні права та обов'язки у цьому зобов'язанні, що і первісний кредитор.

Крім того позивачем надано до матеріалів справи рішення апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2011 року у цивільній справі № 22-ц-10893/2011р., відповідно до якого, рішення Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2010р. змінено, позовні вимоги ОСОБА_8 до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_8 з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства 28 000 000 грн. основного боргу, 3% річних -1 593 570,89 грн., інфляційні втрати -8 120 330,66 грн. Також в мотивувальній частині рішення зазначено, що спірні відносини між ОСОБА_8 та ХДАВП виникли у зв'язку із виконанням нею як майновим поручителем зобов'язання відповідача за кредитним договором АТ „Брокбізнесбанк", а не з договору позики. Тобто, судом апеляційної інстанції підтверджено наявність факту кредитних правовідносин між сторонами -ОСОБА_8 та ХДАВП.

З огляду на положення ст. 1054 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що характерною ознакою кредитного договору є його оплатність.

Згідно п.п.1.22.2. п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Проте, проведена заміна кредитора у даних правовідносинах не спричинила зміну юридичної природи наявного кредитного (позикового) зобов'язання та не позбавила нового кредитора права на нарахування відсотків чи плати за користування коштами.

Таким чином, суд вважає висновки акту перевірки в цій частині та посилання відповідача на порушення п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" необґрунтованими, оскільки сплачені ОСОБА_8 на користь АТ „Брокбізнесбанк" грошові кошти у сумі 19 726 900,00 грн. не включаються до складу валових доходів позивача.

З акту перевірки вбачається, що позивачем, в порушення п.п. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено валовий дохід в сумі 58 197 690,00 грн., оскільки в податковому періоду отримання підприємством страхового відшкодування в загальній сумі 58 197 690,00 грн. не було віднесено до складу валового доходу.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2006р. літак АН-74 ТК-200, реєстраційний номер UR 74038, що належав позивачу, загинув в Республіці Камерун під час виконання гуманітарної місії.

За понесені збитки підприємство отримало від перестрахувальника -Африканської страхової компанії грошові кошти у сумі - 58 197 690,00 грн. в якості страхового відшкодування.

З наданої позивачем до матеріалів справи довідки № 114/5149 від 22.12.2011 року вбачається, що позивачем не були віднесені до складу витрат -витрати понесені підприємством внаслідок настання страхового випадку в сумі 58 197 690 грн., а також не були включені до складу валових доходів -доходи отримані у зв'язку з отриманням страхового відшкодування в сумі 58 197 690 грн.

Згідно п.п. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Тобто, у розумінні абзацу 2 п.п. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" виникнення обов'язку відображення валових доходів платника податків - страхувальника за наслідками отримання страхового відшкодування нерозривно пов'язане з використанням права на формування валових витрат за наслідками здійснення страхових платежів на користь страховика у відповідних податкових періодах.

Під час розгляду справи з наданих письмових доказів суд пересвідчився в тому, що позивач не збільшував власні валові витрати на суми здійснених страхових платежів на користь страховика в податкових періодах, що передували періоду отримання страхового відшкодування, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав виникнення обов'язку позивача збільшити суму валового доходу в податковому періоді отримання страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про порушення п.п. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено наявність у позивача кредиторської заборгованості перед нерезидентами, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності на суму 18 587 975 грн. У зв'язку з не включенням сум простроченої кредиторської заборгованості до складу валового доходу, в порушення п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11, п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем занижено валовий доход на суму 18 587 975 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Положеннями п.п. 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України „Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно п.п.1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога -це, поміж іншого, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Положеннями ст. 1 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року встановлено, що ця Конвенція визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується "строком позовної давності".

Відповідно до ст. 8 Конвенції ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року строк позовної давності встановлюється у чотири роки.

При цьому, у ч.1 ст.9 Конвенції встановлено, що перебіг строку позовної давності починається від дня випадків, передбачених статтями 10, 11 та 12.

Згідно ч.1 ст. 10 Конвенції, вважається, що право на позов, що випливає з порушення договору, виникає в той день, коли мало місце таке порушення. У ч.2 ст. 12 Конвенції встановлено, що строк позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або оплату товару частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Якщо згідно з застосовуваним до договору правом одна з сторін може заявити про припинення договору внаслідок такого порушення і заявляє про це, перебіг позовної давності щодо всіх відповідних частин починається від дня подання заяви іншій стороні.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності починається від дня порушення умов договору, тобто, коли мало місце порушення умови про поставку або оплату товару.

У судовому засіданні було встановлено, що під час проведення перевірки фахівцями відповідача не досліджувалися укладені позивачем з іноземними контрагентами договори та контракти, не перевірялися їх умови стосовно настання строків виконання взаємних зобов'язань.

Натомість, у відповідності за наданою до матеріалів справи Довідкою позивача, за даними бухгалтерського обліку на підприємстві відсутня кредиторська заборгованість перед ВАТ «Агрегат», Росія, Компанія East Credit Group Ltd», Англія, CHELTON GROUP COMPANY», Франція, Компанія vio-Diepen B. V.», Нідерланди, Компанія IEBHERR-AEROSPACA TOULOUSE S. A.», Франція, Компанія Rite Aerospase, Inc», США, Gmbh», Німеччина.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були надані копії договорів та контрактів, які були досліджені судом. На підставі досліджених контрактів, суд дійшов висновків про відсутність спливу строків позовної давності за цими контрактами.

Також за контрактом поставки № 643/59290045/0001-05 від 11.01.2005 року з Открытым акционерным обществом „Алэм", Росія, позивач отримав комплектуючі вироби для виробництва літаків цивільної авіації, але не розрахувався за отриману продукцію. До матеріалів справи надана постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.06.2008 року з приводу примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 15.05.2008 року у справі № 47/595-07 на загальну суму 1 446 188,02 рублів РФ, яка свідчить про відсутність спливу строків позовної давності за цим контрактом.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень п.п. 11.3.1. п.11.3 ст.11, п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки перелічена в акті перевірки сума кредиторської заборгованості не може вважатися безповоротною фінансовою допомогою і відповідно не підлягає включенню до складу валових доходів позивача.

З Акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення вимог п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" незаконно включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП „Алма-Трейд", що призвело до завищення валових витрат за 4 квартал 2010 року у сумі 602 078 грн. Відповідач дійшов такого висновку на підставі Акту № 1247/7-007/14308894 від 07.04.2011 року позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки відомостей отриманих від контрагента ПП „Алма-Трейд" за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року. В порушення п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 п.п. 7.2.3 п.7.2., п.п. 7.4.1 п.7.4., п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у сумі 120 415,52 грн. За наслідками позапланової перевірки відповідач дійшов висновку, що підприємство ПП „Алма-Трейд" не мало необхідних умов для здійснення діяльності, правочини вчинені з ХДАВП визнаються нікчемними та такими, що не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

З наданих сторонами письмових доказів, судом встановлено наступне.

07.11.2008 р. між позивачем та ПП „Алма-Трейд" укладений Контракт поставки № 17/03-2008 на поставку комплектуючих виробів до літака.

19.10.2010 р. за видатковою накладною № РН - 0000002 позивачеві було поставлено комплектуючи вироби на загальну суму 722 493,12 грн., в тому числі: вологовідокремлювач виріб 5676А, вартість 57562,20 грн., виріб Ку-200-2с, вартість 26900,20 грн., виріб УБШ -25/150м, вартість 68684,00 грн., виріб УБЦ2-2-16-210, вартість 48549,00 грн., виріб 5676 А, вартість 57262,20 грн. Всього на загальну суму - 722493,12 грн.

24.12.2010 р. за видатковою накладною № РН-0000003 позивачеві було поставлено комплектуючи вироби на загальну суму 169 709,52 грн., в тому числі: виріб Ку-200-2с, вартістю 26900,20 грн. 1 одиниця та вологовідокремлювач виріб 5676 А, вартість 57 262,20 грн. 2 одиниці. Всього на загальну суму 169 709,52 грн. Рахунок -фактура № СФ-0000004 від 21.12.2009 р. на загальну суму 169709,52 грн.

Вищезазначені вироби оприбутковано на складі позивача за наступними обліковими документами:

- приходним ордером № 33041 від 29.12.2010 р. -Ку-200-2с, 1одиниця, 5676 А, 2 одиниці на загальну суму 141424,60 грн.

- приходним ордером № 33033 від 29.12.2010 р. -Ку-200-2с, 1одиниця, УБЦ-16-210, 1 одиниця, УБШ -25/150м, 6 одиниць, 5676А, 2 одиниці на загальну суму 602077,60 грн.

За лімітними карточками (надалі - ЛК) вказані вироби видавалися зі складу у виробництво:

- ЛК № 63 виріб 5676А, вартість 57562,20 грн.;

- ЛК № 132 виріб Ку-200-2с, вартість 26900,20 грн.;

- ЛК № 171 виріб УБШ -25/150м, вартість 68684,00 грн.;

- ЛК № 170 виріб УБЦ2-2-16-210, вартість 48549,00 грн.;

- ЛК № 132 виріб 5676 А, вартість 57262,20 грн.;

- ЛК № 193 виріб Ку-200/115-2с, вартість 269, 20 грн.

Отже, як свідчать фактичні обставини та підтверджується первинними документами, ХДАВП дійсно мало реальні товарні господарські відносини з Приватним підприємством «Алма-Трейд».

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, (а) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; (б) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; (в) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ПП „Алма-Трейд" виконало свої зобов'язання перед ХДАВП за господарським договором належним чином у повному обсязі, що підтверджено даними бухгалтерського і податкового обліку та первинною документацією. Податкові накладні виписані з додержанням вимог діючого законодавства України.

Таким чином, в оспорюваному договорі не вбачається дефектів суб'єктного складу, форми, змісту або волі, він не порушує публічний порядок, не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, не містить ознак недійсності чи нікчемності правочину, спрямований на реальне настання правових наслідків.

Отже, договір Контракт поставки № 17/03-2008 від 07.11.2008 р. укладений з контрагентом ПП «Алма-трейд»є дійсним, що підтверджується наданими до перевірки документами.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі № 2а-4820/11/2070 висновки Акту перевірки № 1247/7-007/14308894 від 07.04.2011 року про нікчемність правочинів у взаємовідносинах між ХДАВП та ПП „Алма-Трейд" визнані необґрунтованими, а податкові повідомлення -рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ скасовані. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 року зазначена постанова суду першої інстанції залишена без змін, а апеляційна скарга ДПІ у Київському районі відхилена.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи а бо особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У даній справі відповідачем зменшена сума валових витрат на підставі акту перевірки № 1247/7-007/14308894 від 07.04.2011 року, висновки якого про нікчемність правочинів, визнані адміністративним судом в іншій справі необґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в діях позивача не вбачається в порушення вимог п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" завищення валових витрат.

Згідно акту перевірки встановлено завищення валових витрат позивача на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування в перевіряємому періоді в сумі 13 904 404 грн. по взаємовідносинах з ВАТ „Мотор -Січ".

Судом встановлено, що 02.06.2008 року між позивачем та ВАТ „Мотор-Січ" укладений контракт № 1323/658-Е05-142-UA804.

Згідно ст.1 цього контракту під його предметом сторони погодили надання послуг з переконсервації, гарантійному обслуговуванню та переоформленню формулярів двигунів Д-36 серії 4А № 708036124А001 та № 708036124А002, що були поставлені Замовнику -позивачу у 2003 році за контрактом № 1323/658-Е03-041-UA804 і реалізованих у складі літака АН-74ТК-300 (зав. № 2203) Уряду Лівії. Відповідно до п.2.2 контракту загальна сума контракту складає 6 383 196 грн.

11.03.2009р. до вказаного контракту додатковою угодою № 2 були внесені зміни.

Сторони зазначили, що в процесі виконання своїх контрактних зобов'язань, пов'язаних з забезпеченням гарантійної експлуатації двигунів, виконавцем - ВАТ „Мотор-Січ" була проведена дефекація двигунів з метою виявлення необхідного обсягу робіт. За результатами дефекації виконавцем була здійснена заміна низки деталей, що не відповідали діючим технічним умовам на даний тип двигунів. Крім того виконавцем були виконані роботи по збільшенню під відповідальність виконавця, строку служби до першого капітального ремонту покупним комплектуючим виробам, для забезпечення відпрацювання двигунами встановленого строку служби 7 років.

Крім того, сторони домовились, враховуючи понесені виконавцем додаткові витрати, на підставі п. 2.4. контракту, встановити вартість надання послуг з пере консервації, переоформлення формулярів та виконання гарантійного обслуговування одного двигуна на рівні 6 508 500 грн. Таким чином, загальна вартість послуг по даному контракту складає 13 017 000 грн., в т.ч. ПДВ (20%) -2 169 500 грн.

Додатковою угодою № 3 від 14.04.2009 року сторони домовилися змінити гарантійні ресурси двигунів, вказані в п. 4.2 контракту наступним чином: „Гарантійний ресурс двигунів складає 12 місяців з дати поставки літака інозамовнику, 18 місяців з дати переоформлення формулярів, 3 000 годин, 1 137 циклів в залежності від того, що раніше наступить..."

За результатами наданих послуг та робіт сторонами були оформлені акт виконаних робіт б/н від 02.07.2008року на суму 6 383 196 грн. з ПДВ та Акт приймання -передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн.

Згідно платіжного доручення № 2 на суму 13 017 000 грн. фактична оплата наданих послуг відбулася 25 червня 2009 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем ставиться під сумнів факт надання послуг за актом приймання -передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн., оскільки, на думку фахівців податкового органу, послуги з гарантійного обслуговування вже були надані позивачеві за актом виконаних робіт б/н від 02.07.2008року на суму 6 383 196 грн. з ПДВ. Тобто, на підставі акту приймання -передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн. не має можливості довести зв'язок понесених витрат за актом з господарською діяльністю, а також не має можливості зв'язати понесені витрати з витратами на гарантійний ремонт.

Суд не може погодитися з такими висновками фахівців відповідача, з урахуванням наступних обставин.

Згідно п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З наданих суду документів та пояснень вбачається, що вищевказані двигуни на літаки були виготовлені та поставлені ВАТ „Мотор-Січ" позивачу в 2003 році. На виконання укладеного між позивачем та ВАТ „Мотор-Січ" контракту № 1323/658-Е05-142-UA804 від 02.06.2008 року на двигунах були проведені роботи з їх переконсервації (запуск двигунів на стенді, опробування та перевірка, консервація на черговий строк), гарантійне обслуговування двигунів (виконання робіт на усунення зауважень за результатами огляду та опробування, заміна масел, фільтрів і т.і.), перевід експлуатаційної документації з російської мови на англійську мову, видання тиражу експлуатаційної документації в англомовній редакції для забезпечення вимог іноземного замовника).

На виконання вказаних робіт та послуг сторонами був оформлений акт виконаних робіт б/н від 02.07.2008року на суму 6 383 196 грн. з ПДВ.

В подальшому додатковими угодами № 2 від 11.03.2009р. та № 3 від 14.04.2009р. сторони домовилися про виконання ВАТ „Мотор-Січ" додаткових робіт(послуг) на вказаних двигунах.

Зокрема, сторони погодили виконання наступних робіт:

- подовження міжремонтного строку служби двигунів до 2019 року;

- подовження ресурсу для забезпечення відпрацювання двигунами встановленого строку служби 7 років і перевід їх на експлуатацію по технічному стану з 2016 року;

- зміну та подовження строку служби до першого капітального ремонту комплектуючим виробам, що встановлені на двигуни для забезпечення ними відпрацювання у складі двигуна строку служби до переходу їх на на експлуатацію по технічному стану через 7 років з 2016 року;

- усунення зауважень за результатами дефекації.

Крім того, ВАТ „Мотор-Січ" взяло на себе підвищені гарантійні зобов'язання, відповідно до яких фахівці ВАТ „Мотор-Січ" будуть обслуговувати двигуни до напрацювання ними 3 000 годин, 1 137 циклів (до момента переводу двигунів на експлуатацію по технічному стану).

Виконання вказаних робіт (послуг) сторони підтвердили шляхом оформлення акту приймання -передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн.

З пояснень позивача, вбачається, що виконання вказаних робіт (послуг) надало можливість забезпечити початок експлуатації двигунів з 2009 року з витримуванням термінів їх експлуатації до першого ремонту (10 років -до 2019 року) і відповідно перехід на експлуатацію за технічним станом через 7 років -з 2016 року. Тобто, фактично виконання робіт (послуг), передбачених актом приймання -передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн. надало можливість експлуатувати двигуни на літак вироблені у 2003 році як двигуни вироблені у 2009 році.

За таких обставин, суд вважає висновки акту перевірки в цій частині необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що витрати понесені позивачем за актом приймання -передачі б/н від 18.08.2009 року на суму 6 633 804 грн. пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Фахівцями відповідача встановлено, неправомірне віднесення до складу валових витрат витрат на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування в перевіряємому періоді, а саме в 4 кварталі 2010 року, в сумі 7 186779,87 грн.

Порушення, на думку податкового органу, виникло, внаслідок віднесення до складу валових витрат витрат на гарантійні заміни, здійснені ХДАВП для United Aviation Company, Лівія за рекламаційними актами на ВСУ ТА-12, ПТС -800 АМ, турбохолодильник 6904А.

Фактичні обставини свідчать, що відповідно до укладеного контракту з United Aviation Сompany на поставку літака позивач зобов'язався здійснювати гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування поставленого літака. Під час гарантійного строку були виявлені дефекти на кількох комплектуючих виробах - ВСУ ТА-12, ПТС-800 АМ, Турбохолодильник 6904А.При здійснені гарантійного ремонту (заміни) були списані комплектуючи вироби на суму 7 186 779 грн, які згідно відповідних вантажних митних декларацій були відвантажені іноземному контрагенту. Водночас, як зазначено в Акті перевірки, до ХДАВП не поверталися ВСУ ТА-12, ПТС-800 АМ, що слугувало підставою для зменшення валових витрат.

Згідно п.п. 5.4.3. п. 5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання бракованого товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає права на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Натомість, позивач збільшив валові витрати за рахунок вартості замінних комплектуючих витрат, оскільки належним чином здійснював облік бракованих комплектуючих виробів, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією Журналу обліку бракованих комплектуючих виробів.

Тому, суд вважає висновки акту перевірки в цій частині такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і не узгоджуються з вимогами п.п. 5.4.3. п. 5.4. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

В акті зазначено, що позивачем завищено валові витрати на суму 1 189 455 грн. за контрактом SP/429103015 від 21.05.2005 року укладеного з НП „Дирекція аерокосмічних проектів та програм „Космопроект", Росія, оскільки не має можливості довести зв'язок понесених витрат у сумі 1 189 455 грн. з господарською діяльністю, а також не має можливості зв'язати понесені витрати з витратами на гарантійний ремонт.

Дослідивши надані до матеріалів справи документи, суд встановив наступне.

Між позивачем та НП „Дирекція аерокосмічних проектів та програм „Космопроект", Росія укладений контракт SP/429103015 від 21.05.2005 року на поставку літака до Лаоської народної демократичної республіки.

Відповідно до додаткових угод № 6 від 15.08.2008р. та № 6/1 від 08.09.2008р. до вказаного контракту були внесені зміни. Зокрема, сторони погодили, що для спільного проживання спеціалістів ХДАВП відряджених з метою рейсової підготовки спеціалістів та здійснення гарантійного обслуговування літака, іноземний контрагент здійснить оренду житлових приміщень, виплату грошового утримання спеціалістів ХДАВП, оренду автотранспорту, сплатить послуги зв'язку, Інтернету та вартість палива для автомобіля. На виконання вказаних умов сторонами був оформлений Акт приймання - здачі наданих послуг на суму 150 000 доларів США, відповідно до якого іноземний контрагент надав підприємству вказані послуги у загальній сумі 150 000 доларів США, що еквівалентно за станом на вказану дату по курсу НБУ 1 189 455,00 грн.

Судом також встановлено, що у відрядження були направлені працівники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Згідно наданих позивачем копій посвідчень про відрядження, закордонних паспортів та звітів про відрядження вказаних осіб вбачається, що їх відрядження тривало на протязі одного року з 26.10.2009 року по 28.10.2010 року. Дослідивши звіти про відрядження вказаних осіб, суд приходить до висновку, що витрати передбачені Додатковою угодою № 6/1 від 08.09.2008 року, Актом приймання -здачі наданих послуг від 15.11.2010 року та кошторисом витрат Покупця, пов'язаних з надходженням спеціалістів Продавця в ЛНДР, не включені до звітів про відрядження спеціалістів позивача.

За таких обставин, у суду є підстави вважати, що витрати вказані в акті приймання -здачі наданих послуг від 15.11.2010 року пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки вказані витрати пов'язані зі знаходженням спеціалістів гарантійної бригади позивача в ЛНДР, їх фактичним проживанням, витратами на дорогу від місця проживання до місця розташування літака, зв'язком з позивачем, грошовим утриманням. Тому, висновки фахівців відповідача про завищення валових витрат на суму 1 189 455 грн. суд вважає безпідставними.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.09.2011 року № 0003852302 на суму 360 908 053 грн. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення -рішення від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн.

Фактичні обставини свідчать, що фахівцями відповідача було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період ІІ квартал 2011 року. За результатами перевірки складено акт про виявлення помилок (порушень) № 3978 /15-1/14308894 від 08.11.2011 року, на підставі якого позивач отримав податкове повідомлення - рішення від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн.

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України невірно визначено об'єкт оподаткування та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на cуму 821 786 809 грн.

Зокрема, в порушення норм п.3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України позивачем невірно визначено об'єкт оподаткування, а саме: до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року та витрат попереднього податкового періоду в сумі 821 786 809 грн. (ряд. 05.2 за 1 квартал 2011 року (самостійні виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) -4898306 грн., ряд. 04.9 за І квартал 2011 року (від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року) -816 888 503 грн.

Відповідно до п. 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Висновки відповідача щодо порушень ХДАВП ґрунтуються на тому, що у зв'язку зі вступом у законну силу розділу ІІІ Податкового кодексу України від 01.04.2011 року відсутня можливість обліку у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, за винятком того, який виник за наслідками діяльності у першому кварталі 2011 року.

Фахівцями податкового органу зазначено, що платником в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України віднесено до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу ІІІ Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 1 діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У І кварталі 2011року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням І кварталу 2011 року.

У поданій позивачем декларації з податку на прибуток підприємства до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року по рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток включено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року та витрат попереднього податкового періоду в сумі 821 786 809 грн. (ряд. 05.2 за 1 квартал 2011 року (самостійні виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) -4898306 грн., ряд. 04.9 за І квартал 2011 року (від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року) -816 888 503 грн.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Зазначене відповідає положенням п. 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами І календарного кварталу.

Починаючи з ІІ кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Отже, суд не погоджується з доводами податкового органу, що до складу витрат ІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане платником за результатами господарської діяльності лише за І квартал 2011 року без урахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення -рішення від 27.12.2011 року № 0007041501 на суму 821 786 809 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського державного авіаційного Орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби за участі прокуратури Київського району м. Харкова про скасування податкових повідомлень -рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003852302 від 27.09.2011 року на суму 360908053,00 грн. та №0007041501 від 27.12.2011 року на суму 821786809.00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 20 червня 2012 року.

Головуючий Суддя Бартош Н.С.

Судді Архіпова С.В.

Зінченко А.В.