Постанова № 25173323, 05.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2012 року 14:08 № 2а-4578/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Авісіна» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012р. №0000102320,за участю:

позивача -Жарикова О.В., Гуменний Т.З.

відповідач -Сидоренко Л.П.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 5 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Авісіна»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.02.2012р. №0000102320.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Приватного підприємства «Авісіна»за результатами якої 27.01.2012р. складено акт №33/1-23-20-33777298 про результати документальної невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за періоди з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. по взаємовідносинам з ТОВ «ПФД-Хим»(код ЄДРПОУ 34384843) (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. «а»п. 198.1, п. 198.2 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження ПДВ. Що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2 852 200грн., в тому числі по періодах: січень 2011 року -2 476 867грн., лютий 2011 року -363 333грн., березень 2011 року -12 000грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 14.02.2012р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0000102320, яким за порушення п.п. «а»п. 198.1, п. 198.2 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено ПДВ на загальну суму 2 852 201грн., у тому числі 2 852 200грн. -основний платіж та 1грн. -штрафні санкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ПФД-Хим»(код ЄДРПОУ 34384843) укладено договір №1 від 05.01.2011р. поставки товару (аміачна селітра Б, ГОСТ 2-85) на загальну суму 16 800 000грн., в тому числі ПДВ 2 800 000грн.

Згідно актів №001 від 31.01.2011р. та №002 від 07.02.2011р. прийому -передачі векселів позивачем на виконання умов договору №1 від 05.01.2011р. про поставку товару виписані прості векселі на загальну суму 16 800 000грн.: АА №0882031 від 31.01.2011р. номінальна сума 5 600 000грн., АА №0882032 від 31.01.2011р. номінальна сума 5 600 000грн., АА №0882033 від 31.01.2011р. номінальна сума 3 420 000грн., АА №0882034 від 31.01.2011р. номінальна сума 2 180 000грн.

ТОВ «ПФД-Хим»виписані наступні податкові накладні: №1 від 10.01.2011р. на суму 4 666 666,67грн., крім того ПДВ 933 333,33грн., №2 від 14.01.2011р. на суму 80 000грн., крім того ПДВ 16 000грн., №3 від 17.01.2011р. на суму 68 000грн., крім того ПДВ 13 600грн., №4 від 24.01.2011р. на суму 4 666 666,67грн., крім того ПДВ 933 333,33грн., №5 від 26.01.2011р. на суму 53 000грн., крім того ПДВ 10 600грн., №6 від 28.01.2011р. на суму 2 850 000грн., крім того ПДВ 570 000грн., №7 від 02.02.2011р. на суму 1 816 666,67грн., крім того ПДВ 363 333,33грн., №8 від 03.02.2011р. на суму 60 000грн., крім того ПДВ 12 000грн.

Позивачем включено до складу податкового кредиту суму по взаємовідносинам з ТОВ «ПФД-Хим».

ТОВ «ПФД-Хим»має стан «0»- платник податків за основним місцем обліку. Свідоцтво платника ПДВ №7787866 видане 26.05.2006р. Кількість працюючих -1 особа. За період з січня 2011 року по квітень 2011 року підприємство до податкового органу не звітує з грудня 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СУ ГУМВС України в Харківській області знаходиться кримінальна справа №57110077 порушена по ознакам складу злочину, передбаченого ч. 1 статті 358 КК України по факту підробки офіційних документів ТОВ «ПФД-Хим».

Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 08.10.2010р. по справі №1-1270/10/1 громадянин ОСОБА_4 (директор (засновник) ТОВ «ПФД-Хим») подано в розшук (зберігання наркотичних засобів) 08.10.2010р.

Сектором техніко -криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві проведено почеркознавче дослідження направлених ГПВМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва копії документів: договір №1 від 05.01.2011р., наказ №1218 від 18.12.2010р., додаток №1 до договору на поставку товару від 05.01.2011р., податкові накладні від 10.01.2011р., 14.01.2011р., 17.01.2011р., 24.01.2011р., 26.01.2011р., яким встановлено, що зображення підписів від імені ОСОБА_4 в представлених на дослідження документах ймовірно виконаних не ОСОБА_4, а іншою особою про що складено висновок спеціаліста від 30.05.2011р. №876, який наявний в матеріалах справи.

Актом ДПІ у Київському районі м. Донецьк від 27.01.2011р. №140/23-3 фактичне місцезнаходження товариства не встановлено.

Таким чином, фінансово-господарська діяльність ТОВ «ПФД-Хим»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, фінансово -господарські взаємовідносини з позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Частиною першою статті 55 ГК України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене, договори, укладені між позивачем та ТОВ «РІП»не спричиняли реального настання правових наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим дня виконання сторонами.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 14.02.2012р. №0000102320, а тому адміністративний позов Приватного підприємста «Авісіна»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Приватному підприємству «Авісіна»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 12.07.2012р.

Суддя В.В. Амельохін