Постанова № 25172986, 09.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4847/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Зоріло В.В. (довіреність від 06.09.2011 № 218-2703)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до державного підприємства «Хімічний завод «Південний»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2012 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Хімічний завод «Південний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у розмірі 62951,52 грн. та пені у розмірі 805,76 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно із статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

В порушення вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у 2011 році на державному підприємстві «Хімічний завод «Південний» працювало 2 інваліда при нормативі 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач до 15 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 62951,52 грн. за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 805,76 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 16, 17). Клопотанням від 09 липня 2012 року № 04-05/1985-04, яке надійшло факсимільним зв'язком через відділ діловодства та обліку звернень громадян суду 09 липня 2012 року за вхідним реєстраційним номером 25044, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд розглянути справу без участі їх представника (арк. справи 19).

Відповідач позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 09 липня 2012 року № 218-3454 (арк. справи 21-25). В запереченнях проти позову відповідач, серед іншого зазначив, що у 2011 році підприємством відповідно до Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» було подано звіт форми 10-ПН, в якому середньооблікова чисельність працівників становить 99 осіб, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 4 робочих місця, з яких фактично було самостійно працевлаштовано підприємством 2 інваліда. Державне підприємство «Хімічний завод «Південний» є підприємством, яке входить до оборонного комплексу України, всі виробництва підприємства є специфічними, вибухо- та хіміко- небезпечними, в яких всі роботи є роботами з підвищеною небезпекою і тяжкими й шкідливими умовами праці.

Обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування. Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Тобто, сам факт атестації певного робочого місця для інвалідів і направлення про це інформації до служби зайнятості та до інших органів соціального захисту не має ніякого правового значення, оскільки фактичне робоче місце має бути створене з урахуванням фізичних можливостей інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда. Тому, створення робочого місця повинно здійснюватись спеціально для конкретної особи в кожному разі. Також, на думку відповідача, умовою створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології.

Обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Підприємством протягом 2011 року надавались звіти до Державної служби зайнятості за формою 3-ПН, у тому числі з позначкою 11. Так у 2011 році до Рубіжанського міського центру зайнятості подано інформацію про наявність 10 вільних робочих місць (вакантних посад) - звіти 3-ПН «Про наявність вакансій», у тому числі для осіб з обмеженими можливостями. Протягом 2011 року зауважень, вказівок, уточнень з боку Рубіжанського міського центру зайнятості по змісту звітності 3-ПН не висувалось.

Позивачем не надано доказів, що направлені інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади з вини підприємства. Тобто, зауважив відповідач, неможливість виконання нормативу підприємством пов'язана з невиконанням обов'язків державною службою зайнятості та органами місцевого самоврядування.

Окрім зазначеного, підприємством додатково для виконання нормативу вживалися заходи, а саме, розміщення в міський газеті «Веснік неделі» від 03 грудня 2011 року № 49 та від 10 грудня 2011 року № 50 оголошень про набір осіб з обмеженими можливостями на вакантні посади для інвалідів.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 09 липня 2012 року № 218-3454.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 (яке діяло до 03 лютого 2012 року), Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону. У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

З огляду на викладене та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3, пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України справи за позовами суб'єктів владних повноважень - відділень Фонду до роботодавців про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за кожне робоче місце призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, є адміністративними.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду справи, 28 лютого 2012 року державне підприємство «Хімічний завод «Південний» на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (арк. справи 15), в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 2 особи.

Згідно відомостей, які містяться у додатку до листа від 16 травня 2012 року № 11/2-1177, Рубіжанський міський центр зайнятості, серед іншого, повідомив Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що державне підприємство «Хімічний завод «Південний» у 2011 році надавало інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для осіб з обмеженими фізичними можливостями лише у листопаді та грудні 2011 року (арк. справи 10-13, 26-27).

Вищезазначене свідчить, що відповідачем у 2011 році не виділялись та не створювались відповідно до законодавчо встановленого нормативу робочі місця для працевлаштування інвалідів і не вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів на посади у підприємстві, що є порушенням вимог статті 18 та статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) і підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За розрахунком позивача (арк. справи 14) відповідач повинен був працевлаштувати у 2011 році 4 інвалідів, фактично працевлаштовано 2 інваліда, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів за 2011 рік в сумі 62951,52 грн. (2 незайнятих інвалідами робочих місця х 31475,76 грн. - середня річна заробітна плата штатного працівника).

У відповідності із Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 64 календарних днів відповідачу нарахована пеня в сумі 805,76 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів не сплатив, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 62951,52 грн. та 805,76 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на вимоги пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», відповідно до яких робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, не приймаються судом до уваги, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», на яку посилається відповідач, втратила чинність з 31 січня 2007 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 09 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 липня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Хімічний завод «Південний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Хімічний завод «Південний» (ідентифікаційний код 35283037, місцезнаходження: 93001, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Заводська, буд. 1-г) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31210230700071 в ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач - УДКСУ у м. Рубіжному, код одержувача 37904431, код бюджетної класифікації платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році в сумі 62951,52 грн. (шістдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна гривня п'ятдесят дві копійки) та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 805,76 грн. (вісімсот п'ять гривень сімдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16 липня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська