Постанова № 25172572, 09.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/5960/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донлесстрой»

додо до Східної митниці

про визнання протиправними дій, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару та визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товару

за участю:

від позивача: Смирнов В.М. (за дов. б/н від 15 травня 2012 року)

від відповідача: Головіна О.М. (за дов. № 23/837 від 3 листопада 2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донлесстрой» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці про визнання протиправними дій щодо визначення митної вартості товару; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару № 700000003/2012/000227/2 від 01 березня 2012 року; визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару № 700000003/2012/000227/2 від 01 березня 2012 року; визнання недійсною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару № 700000003/2012/000227/2 від 01 березня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що митна вартість імпортованого ним товару визначалася за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень статті 267 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості товару товариством заявлено вартість, що дорівнює контрактній вартості товару з додаванням транспортних витрат, відповідно до пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України. Товариство наполягало на тому, що ним до декларації та на вимогу митного органу надано достатньо документів для визначення митним органом митної вартості ввезеного товару за першим методом. Додатково позивач зауважив на тому, що походження пред'явленого до митного оформлення товару можна встановити з рахунку фактури, а тому вимога митниці про надання сертифікату походження є недоцільною. Витребуваний митним органом висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою установою доданий ним до позову, оскільки у встановлений митним органом строк цей висновок було неможливо отримати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на достатності наданих підприємством документів для визначення митної вартості товару за першим методом визначення митної вартості.

Відповідач - Східна митниця проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення. В наданих до суду запереченнях відповідач, посилаючись на частину 2 статті 265 Митного кодексу України, якою передбачено право митного органу на перевірку достовірності заяв, документів чи декларацій, поданих для цілей визначення митної вартості зазначив, що при перевірці правильності визначення позивачем митної вартості ввезеного ним товару, ним було встановлено невідповідність ціни товару даним Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби, що й стало приводом для витребування у позивача додаткових документів для визначення митної вартості. На вимогу митного органу не було надано всіх необхідних для підтвердження визначеної ним митної вартості товару документів, у зв'язку із чим відповідачем було визначено митну вартість ввезеного позивачем товару на підставі наявних в нього відомостей. Застосування шостого методу визначення митної вартості відповідач обґрунтовував відсутністю в митного органу інформації за для застосування перших п'яти методів визначення митної вартості.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав викладене в запереченнях, просив суд відмовити позивачу в задоволенні вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донлесстрой» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 25579461.

01 вересня 2011 року між позивачем (покупець) та компанією «Armourcoat Limited» Велика Британія (продавець) укладений контракт № 01/09 (т. 1 арк. справи 8-12), за умовами якого продавець зобов'язався поставити товар партіями, в кількості, асортименті та за вартістю, визначеними додатками до даного контракту, що є його невід'ємною частиною. Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 даного контракту вартість продукції визначається офіціальним прайс-листом, розрахунки за товар здійснюються покупцем в фунтах стерлінгах.

Згідно пункту 6.3 контракту № 01/09 від 01 вересня 2011 року в редакції додаткової угоди № 1 від 01 вересня 2011 року розрахунок за товар проводиться поетапно, з авансовим платежем в розмірі 50% від суми специфікації.

16 лютого 2012 року сторонами підписано специфікацію № 2 від 16 лютого 2012 року до контракту № 01/09 від 01 вересня 2011 року, якою визначений перелік товарів, що мають бути поставлені продавцем 29 лютого 2012 року.

29 лютого 2012 року позивач надав митному органу вантажну митну декларацію № 700130000/2012/002779 (арк. справи 71-79) для здійснення митного оформлення товарів, що надійшли на його адресу на виконання умов контракту № 01/09 від 01 вересня 2011 року. Разом із зазначеною декларацією, окрім інших, митному органу надані: декларація митної вартості (арк. справи 102-104), інвойс № 221782 від 6 лютого 2012 року (арк. справи 18-19), контракт № 01/09 від 01 вересня 2011 року (т. 1 арк. справи 8-12), специфікація № 2 від 16 лютого 2012 року (арк. справи 15-16).

За ВМД № 700130000/2012/002779 позивачем, окрім інших товарів, заявлено до митного оформлення товар № 5 за кодом УКТЗЕД 3214109090, опис якого викладений в графі 31 декларації наступним чином: грунтовочна шпаклювальна підложка (у вигляді порошкоподібного продукту) у паперових мішках по 25 кг: K 149 Fine Keycoat for Past- 100 шт., K 124 Polished Plaster Keycoat- 20 од. (товар № 5). За інформацією виробника, являє собою натуральний матеріал мінерального походження, що складається з гашеного вапна, мармуру та цементу у сполученні з присадками. Форма виготовлення - однорідний порошок білого кольору (з незначними «вкрапленнями» ясно-сірого кольору). Сфера застосування - будівництво. Товар знаходиться у неарозольній упаковці. Торговельна марка «ARMOURCOAT». Виробник «ARMOURCOAT LIMITED», Велика Британія. Країна виробництва GB.

Заявлена позивачем митна вартість товару визначена за першим методом визначення митної вартості, яка згідно графи 42 ВМД складає 40 337,67 грн., вартість із коригуваннями (графа 45 ВМД) - 44 329,10 грн. Згідно декларації митної вартості вартість ввезеного позивачем товару № 5 заявлена на рівні 44 329,10 грн., в іноземній валюті - 3 497,96 GBP. Вартість одиниці товару - 26,525 GBP.

29 лютого 2012 року в декларації митної вартості посадовою особою відповідача здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів згідно переліку для підтвердження задекларованої митної вартості. Частково витребувані відповідачем документи були надані позивачем, стосовно іншої частини витребуваних документів на зворотному аркуші зазначеної декларації митної вартості вчинений напис про неможливість їх надання через обмаль часу.

01 березня 2012 року відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000003/2012/000227/2, яким відповідач самостійно визначив митну вартість товару № 5 із застосуванням шостого (резервного) методу, внаслідок чого заявлена позивачем митна вартість товару збільшилася до 12 895,20 GBP, виходячи із вартості 4,32 GBP за одиницю товару та прийнято картку відмови № 700130000/2/00120 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон через необхідність коригування визначеної позивачем митної вартості у відповідності до рішення № 700000003/2012/000227/2 від 01 березня 2012 року (арк. справи 33-34, 31-32).

1 березня 2012 року позивач надав відповідачу вантажну митну декларацію № 700130000/2012/002876 з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на підставі контракту № 01/09 від 01 вересня 2011 року та додаткових угод № 1 від 01 вересня 2011 року (арк. справи 13-14) та № 2 від 16 лютого 2012 року (арк. справи 15-16). Вартість ввезеного товару визначена позивачем із врахуванням проведених митним органом коригувань митної вартості.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України. В період виникнення спірних правовідносин між сторонами був чинним Митний кодекс України від 11 липня 2002 року.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено обов'язковість здійснення митного контролю всіх товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Обсяг митних процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 266 Митного Кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 - 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

В силу положень частини 1 статті 265 Митного кодексу України митні органи здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року встановлені наступні способи здійснення контролю митним органом:

1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з 1) рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 2) наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року.

Пунктом 7 зазначеного порядку визначений обов'язковий перелік документів, що надається декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

В судовому зсіданні встановлено, що до ВМД № 700120805/2012/002779 позивачем додані документи, визначені обов'язковими пунктом 7 зазначеного Порядку.

Відповідно до п.11 цього Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи згідно визначеного в зазначеному пункті переліку. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного, вирішення питань, що виникають в ході перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості належить до виключної компетенції митного органу. Митний орган має право здійснити перевірку достовірності зазначених декларантом даних у наданих деклараціях. Із змісту вказаної норми вбачається, що виникнення в декларанта обов'язку надати документи у межах визначеного цим пунктом переліку пов'язано лише із фактом витребування їх митним органом. Обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю встановлений також статтею 45 та 88 Митного кодексу України.

Витребування з декларанта додаткових документів, необхідних для вирішення питання щодо правильності визначення митної вартості є засобом реалізації митним органом владних, управлінських функцій, делегованих державою. Встановлення судом обов'язку митного органу доведення обґрунтованості сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, стане наслідком обмеження суб'єкта владних повноважень в реалізації наданих йому функцій, що є неможливим. З урахуванням наведеного, суд виходить з того, що митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до Порядку №1766 та норм митного законодавства.

На підставі пункту 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, митним органом були витребувані додаткові документи від позивача на підтвердження митної вартості, а саме: 1) банківські платіжні документи, 2) висновок про вартісні показники характеристики товару; 3) сертифікат про походження товару; 4) каталоги фірми-виробника товару, 5) калькуляція фірми-виробника.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на недоцільність витребування митним органом сертифікату походження ввезеного товару вмотивоване зазначенням країни походження товару в рахунку фактурі, оскільки рахунок на сплату не є документом, який підтверджує вироблення або виконання товарів/послуг в певній країні.

Перелік документів, витребуваних митним органом був визначений посадовою особою митниці на зворотному боці декларації митної вартості, втім декларантом позивача були надані частково: платіжні доручення та прайс-лист постачальника. Надати інші документи декларант відмовився через недостатність часу (т. 1 арк. справи 70).

За приписами пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, ненадання декларантом витребуваних документів має своїм наслідком визначення митної вартості ввезених позивачем товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, митна вартість ввезеного позивачем товару визначена митницею із застосуванням 6 (резервного) методу визначення митної вартості із врахуванням даних витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби (т. 1 арк. справи 66-68).

Вирішуючи спір суд виходить із того, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Таке застосування статті 266 Митного кодексу України відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові цього Суду від 7 лютого 2011 року (справа № 21-76а10). Згідно статті 266 Митного кодексу України у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

За змістом статей 267-272 Митного кодексу України відсутність в позивача та митного органу інформації щодо митного оформлення ідентичних або подібних товарів, інформації щодо матеріалів та витрат виробника при виробництві товару, є підставою застосування відповідачем 6 методу визначення митної вартості товарів (ст. 273 Митного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували можливість застосування митним органом іншого, ніж шостий, методу визначення митної вартості.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про підтвердження правомірності визначеної ним митної вартості з посиланням на лист Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» № 1387 від 05 квітня 2012 року (арк. справи 39), з огляду на таке. Зазначеним листом встановлено, що рівень цін на ґрунтувальну шпаклювальну підкладку (26,525 англ. фунтів), що імпортується на підставі рахунку № 220905 від 20 вересня 2011 року до контракту № 01/09 від 1 вересня 2011 року відповідає рівню цін виробника, а саме 26,53 фунтів стерлінгів за пакування товару по 25 кг, але може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії та конюктурної ситуації на ринку.

Ціна ввезеного позивачем товару визначена на підставі рахунку № 221782 від 6 лютого 2012 року, можливість встановити співвідношення умов визначення вартості товару на підставі рахунку № 220905 від 20 вересня 2011 року та рахунку № 221782 від 6 лютого 2012 року в суду відсутні, а тому суд не приймає цей лист як доказ обґрунтованості визначення позивачем митної вартості ввезеного ним товару із застосуванням першого методу.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про дотримання першим відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 05 травня 2011 року до ВМД № 700000006/2011/000414/1 за резервним методом, що свідчить про відсутність підстав для його скасування та є підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог в цій частині.

З огляду встановлення в ході розгляду справи недопущення відповідачем порушень вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 01 березня 2012 року до ВМД № 700130000/2012/002779 за резервним методом, подальші дії та рішення відповідача, пов'язані із відмовою в прийнятті декларації та митному оформленні товару за умови коригування визначеної митної вартості є також правомірними, підстави для скасування картки відмови відсутні.

Таким чином, заявлений позов не підлягає задоволенню.

Згідно статті 94 КАС України підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 40, 54, 72, 81, 86, 88, 264-273 Митного кодексу України, положеннями Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 01 лютого 2006 року, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Донлесстрой» до Східної митниці про визнання протиправними дій, стосовно визначення митної вартості товару; визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару № 700000003/2012/000227/2 від 01 березня 2012 року; визнання протиправними дій щодо прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару № 700000003/2012/000227/2 від 01 березня 2012 року; визнання недійсною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні товару № 700000003/2012/000227/2 від 01 березня 2012 року, - відмовити в повному обсязі.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 09 липня 2012 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 липня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.