Постанова № 25172548, 04.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/5571/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:56

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Наумової К.Г.

при секретарі Чухляк О.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» (м.Донецьк)

до - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби(м. Донецьк)

про зобов»язання вчинити певні дії

за участю

представників сторін :

від позивача - Галахов В.І. за довір.

від відповідача - Чуйко С.Ю. за довір., Радченко А.В. за довір.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання нечинним рішення щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. у зв»язку з її невизнанням податковою звітністю.

Заявою від 20.06.2012 р. позивач змінив позовні вимоги та просить визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р., наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка», податковою звітністю та зобов»язати відповідача внести дані податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року до особового рахунку позивача на дату отримання податкової декларації.

В обґрунтування позову позивач посилається на ті обставини, що він 26.04.2012р. направив на адресу відповідача засобами електронного зв»язку податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року з додатками та фінансовою звітністю, що підтверджується квитанціями про прийняття.07.05.2012 р. позивачем було отримано листа про невизнання поданої декларації як податкової звітності з посиланням на порушення п.п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України.

Позивач вважає дії відповідача протиправними з огляду на те, що факт недоплати та відображення податкових зобов»язань у податкових звітностях був встановлений ним самостійно до початку проведення перевірки.

У зв»язку з відсутністю грошових коштів на рахунках у банківських установах позивач не міг надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати до подання такого уточнюючого розрахунку, у зв»язку з чим позивачем було прийнято рішення відобразити суму недоплати у складі податкової декларації за 1 квартал 2012 р. з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов»язання та відкоригуванням податкових зобов»язань.

Але, як зазначив позивач, з 04.04.2012 р. на підприємстві почалась документальна позапланова виїзна перевірка.

Перед початком перевірки позивачем було заявлено про те, що ним було виявлено помилки у податковій декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011р., які він може виправити тільки при подачі податкової декларації за 1 квартал 2012 р., що він і зробив 26.04.2012 р., але позивачем було отримано акт про результати перевірки, де було зазначено про порушення щодо не зменшення витрат на вартість заборгованості, визнану судом у 4 кварталі 2011 р. та не зазначено про факти завищення податкових зобов»язань на загальну суму 2691358 грн.

Позивач зазначив, що він під час проведення перевірки не подавав уточнюючих розрахунків, а подав до ДПІ поточну декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р. вже після проведення перевірки, що є його обов»язком.

Отже, як вважає позивач, п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню.

Позивач також зазначив, що ПКУ пов»язує невизнання податкової звітності тільки у разі порушення вимог ст.48 ПКУ.Але, позивачем зазначені вимоги порушено не було.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що спірну податкову декларацію не було ним визнано як податкову звітність за тих підстава, що у спірних правовідносинах не можливо говорити про самостійно виявлені позивачем помилки, оскільки, в ході проведення перевірки були встановлені порушення чинного законодавства в частині заниження податку на прибуток, для підтвердження цих порушень у підприємства витребувались документи, а отже позивач, на думку відповідача, був обізнаний стосовно порушень, які увійдуть до акту перевірки. Крім того, як зазначає відповідач, спростовує твердження позивача про самостійно виявлені помилки той факт, що сума самостійно виправлених помилок фактично дорівнює сумі донарахованих податкових зобов»язань.

На думку відповідача, подання такої податкової звітності є спробою позивача уникати свого обов»язку щодо сплати податків і зборів.

Крім цього, відповідач зазначив, що у даному випадку,Є невизнання податкової декларації не є нарахуванням грошового зобов»язання, а отже не є рішенням у розумінні Податкового кодексу України, тому посилання позивача на приписи п.п.49.12.2 п.49.12 ст.49 Податкового кодексу України є безпідставними.

Стосовно неприйняття податкової декларації відповідач зазначив, що факт прийняття податкової звітності підтверджується квитанціями про отримання електронної звітності, де зазначено, що «Документ отримано на районному рівні».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши додатково надані документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка», зареєстроване Донецьким міським виконавчим комітетом 23.05.1997р. як юридична особа, код ЄДРПОУ 24812777, знаходиться на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та є платником податку на прибуток.

26.04.2012 р. позивач направив на адресу відповідача засобами електронного зв»язку звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 р. з додатками, що підтверджується квитанцією №2 від 26.04.2012 р., яка свідчить про те, що документ доставлено до районного рівня Державної податкової служби України, присвоєно реєстраційний номер 9022149267.

Зазначеною податковою декларацією позивачем було самостійно виправлено показники за II-IVквартали 2011 року.

Наведені обставини визнаються сторонами.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку було проведено документальну позапланову перевірку позивача за період з 01.07.2011 р. по 30.12.2011 р., за результатами якої складений акт перевірки від 04.05.2012 р. за №82/15-16-23/5-24812777. В ході зазначеної перевірки СДПІ було встановлено порушення позивачем п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на прибуток за 4 квартал в сумі 8756 грн. та порушення пп.159.1.2 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року в сумі 11933293 грн.

З цього акту вбачається, що перевірка проводилась з 04.04.2012 р. по 25.04.2012р.

26.04.2012 р. позивачем було надіслано до відповідача засобами електронного зв»язку звітну декларацію за 1 квартал 2012 року, у якій містились уточнені показники за ІІ-ІV квартали 2011 року.

07.05.2012 р. позивачем було отримано листа від СДПІ за №3810/10/15-17/5 від 28.04.2012 р., яким було повідомлено позивача про те, що на порушення п.п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України позивачем було надано декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року від 26.04.2012 р. зареєстрована за №9022149267, якою задекларовано виправлення помилок, допущених у декларації з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року(додаток ВП до декларації), у зв»язку з чим зазначена податкова декларація з податку на прибуток надана з порушенням норм законодавства та не визнана контролюючим органом як податкова звітність.

Порядок складання податкової декларації, обов'язкові реквізити податкової декларації передбачені ст. 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідного податку та збору.

Відповідно до п.п. 48.5.1. 48.5. ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Згідно до п. 48.7. ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

З матеріалів справи та пояснень відповідача вбачається, що будь-яких порушень наведених норм законодавства під час заповнення декларації з боку позивача не має.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або с-поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України); у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п. 49.9.2 п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно до п.49.15 ст.49 Кодексу 49.15. податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

За правилами п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З аналізу вищезазначених норм діючого законодавства вбачається, що підставами для відмови у прийнятті податкової звітності є: недотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 Податкового кодексу України, перелік яких є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, законодавець чітко визначив випадки, при наявності яких податкова інспекція має право відмовити у прийнятті декларації.

Сторонами визнано, що позивачем при поданні декларації не було порушено норми ст. ст. 48, 49 Податкового кодексу України обставин, які б дозволяли податковому органу відмовити у її прийнятті.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно вищенаведених норм Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

З огляду на зазначене, у податкового органу взагалі відсутні повноваження щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто привласнення ній статусу "невизнана як податкова звітність".

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємств позивача за 1 квартал 2012 року від 26.04.2012 р. №9022149267 податковою звітністю є протиправними.

Зі змісту листа відповідача від 28.04.2012 р. №381010/15-17/5 випливає, що податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року не визнана як податкова звітність у порушення п.п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України.

Пунктом 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п.50.3 цього Кодексу у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем звітну декларацію за 1 квартал 2012 року, у якій містяться уточнені показники за ІІ-ІV квартали 2011 року було відправлено до СДПІ 26.04.2012р., тобто після проведення перевірки, що виключає порушення позивачем п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р., наданої позивачем, податковою звітністю, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача внести дані податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» на дату отримання податкової декларації, то слід зазначити наступне.

Наслідком подачі податкової звітності платником податків з урахуванням її відповідності всім обов'язковим вимогам до такої звітності, належного підписання відповідними посадовими особами та скріплення печаткою платника податків є відображення в картці особового рахунку відповідних податкових зобов'язань, задекларованих у поданій звітності.

Пунктом 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Як вбачається із зворотнього боку облікової картки позивача з податку на прибуток підприємств станом на 06.06.2012 р., органом ДПІ не було внесено дані податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача внести дані податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» на дату отримання податкової декларації також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 33грн.00коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Податковим кодексом України,. ст.ст. 87, 92, 94, 168, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби щодо невизнання податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 р., наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка», податковою звітністю.

Зобов»язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби внести дані податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» на дату отримання податкової декларації.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» витрати по сплаті судового збору у сумі 33грн. 00 коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст підписано 09.07.2012 р.

Суддя Наумова К.Г.